Вікова та педагогічна психологія - Скрипченко О.В. - Лібералізація ціннісних уявлень.

Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на прийняття рішень підлітком і його поведінку.

Перенесення функції морального зразка з батьків, вчителів та інших дорослих на референтну групу. Зростаюче визначення абстрактних цінностей відбувається без відкидання ідеального зразка (особистостей і груп), які уособлюють моральні принципи. Підсилюється груповий конформізм по відношенню до визнаних цінностей, але він не веде до різкої зміни ціннісних уявлень, сприйнятих у сім'ї.

Асиміляція ціннісних орієнтацій відповідній культурній традиції. Визнання більшості цінностей, які властиві культурному оточенню підлітків.

Принцип взаємності моральних обов'язків. Він реалізується в процесі особистісного зростання, коли виникає позиція відмови від егоцентризму. Вже в середині та наприкінці підліткового віку егоцентризм починає помалу поступатися місцем децентрації, як найбільш досконалій позиції підлітка. Це означає формування особливих здібностей:

— застосування у ставленні до самого себе тих критеріїв оцінки, що й до інших;

— використання загальних принципів співіснування як основи моральної поведінки і оцінки відповідно до них як самого себе, так і інших;

— здатність враховувати потреби та інтереси оточуючих в такій же мірі, як і свої власні.

Сучасна соціальна ситуація життя багато в чому визначає моральне становлення особистості підлітка. Але в ній самій, як вказує B.C. Мухіна, не існує тих конкретних умов, людей і обставин, які щоразу з усією визначеністю здійснювали 6 на підлітка виключно сприятливий чи виключно негативний вплив. Сутність його внутрішнього світу дуже рідко може бути однозначно чистою і духовною або "низькою" і бездуховною: наскільки різноманітні умови життя, настільки і багатогранна особистість підлітка.

Отже, сучасне соціальне буття підлітків характеризується таким багатоохоплюючим арсеналом умов і можливих провокацій для становлення їх особистості, що дорослі не завжди повністю їх враховують. Так, один підліток може прагнути до найбільш прекрасних досягнень духовної культури, відвідуючи консерваторію, картинну галерею, музеї і різні виставки, а інший — може шукати контактів з безпритульними, вивчаючи міру людського падіння і досліджуючи незвідане. Треба наголосити, що в підлітковому віці відбувається незвичне розширення соціальних умов буття особистості: як у фізичному просторі, так і в особистісному — в плані збільшення діапазону духовних випробувань самого себе. Ясно, що це небезпечні прагнення для несформованої особистості. Тому цей шлях передбачає обов'язкову підтримку і посередницьку позицію дорослого друга, щоб підліток не "зупинився" в асоціальному просторі, а зміг піднятися до морально-етичних вершин життя.

Розвиток "Я" і набуття ідентичності.

В підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого розвитку набуває складова основа особистості, її "Я". Це організована система поглядів, установок і мотивів особистості, які обумовлюють її неповторність, незмінність та самототожність. В період дорослішання, певної консолідації у структурі особистості досягають і інші її компоненти.

Ідентифікаційна поведінка та ідентичність розвиваються безперервно, починаючи з раннього дитинства і тривають протягом всього життя. Ідентифікація відбувається завжди в межах певних суспільних взаємин (вплив сім'ї, референтних осіб, засобів масової комунікації). Вона також пов'язана з конкретними людьми, які протягом певного періоду можуть слугувати "ідеалом", "зразком", "еталоном" для наслідування.

Непростим завданням на даному періоді стає пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком тотожності" самого себе, безперервність у часі власної особистості та виникнення у зв'язку з цим відчуття, що інші також це визнають. Ідентичність — це стан особистості, а ідентифікація — це процес її формування.

Розвиток "Я" та ідентифікація виступають як взаємозалежні процеси, які доповнюють один одного. Яким же чином підліток зберігає свою особистісну ідентичність, незважаючи на те, що відбуваються фундаментальні зміни в його поглядах, цінностях і мотивах? "Я" удосконалюється, завжди зберігаючи свою компонентну структуру; воно асимілює різноманітні впливи, що його змінюють, але його ядро, серцевина (ідентичність) залишаються незмінними.

Становлення "Я" підлітка являє собою безперервний розвиток процесів, які беруть свій початок ще з дитинства. По-перше, це досягнення значної вольової саморегуляції: незалежність у плануванні свого часу і прийнятті рішень; засвоєння нових значущих цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб; зростання довіри до групи однолітків; більший реалізм у формуванні цілей; підсилена потреба впливати на інших; зростання стійкості до фрустрацій. По-друге, це зміна цілей на основі ціннісних уявлень; потреба в самостійності; підвищення вимог до самого себе; поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності з урахуванням загальних цінностей. По-третє, це заміна гедоністичних мотивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення у майбутньому певного соціального статусу.

Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітковому віці стає поглиблене вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої особливості, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємовідносинах і діяльності, підліток реалізує свою потребу в самоідентифікації.

Специфічність мислення підлітка полягає в тому, що в його індивідуальній свідомості починають будуватися тонкі рефлексії не тільки на оточуючий світ, але й на самого себе, на свої міркування ("Я думаю про те, що я думаю"). Підліток може відійти на якийсь час від захоплень, від спілкування з друзями і зануритися у самого себе, тобто займатися рефлексією про власний темперамент, характер і можливості. Особистісна рефлексія може продукувати важливі для підлітка відкриття власної персони. В той же час підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю — думки течуть в різних напрямках залежно від зовнішніх подразників і внутрішніх переживань. Цілісність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе. Куди б він не прагнув у своїх асоціаціях, він обов'язково повернеться до самого себе — знайде шлях до власної ідентичності.

В цей віковий період ідентифікація з попереднім образом фізичного "Я" порушується, і підліток відчуває невпевненість у собі. Ідентифікація такого рівня часто ускладнюється, оскільки підліток набуває значних змін у власній конституції тіла і зовнішній виразності. Останній надається особливої значущості — вона повинна збігатися з канонами референтної спільноти — відповідністю зачіски, одягу, манерам поведінки, лексикону та ін.

На основі особистісної рефлексії підлітки вперше починають прагнути пізнати власну індивідуальність як таку. Оцінюючи неповторні і значущі для себе та інших риси, відкрито пропонуючи свої істинні можливості зараз, або характеризуючи потенціали на майбутнє, підлітки, в той же час, здатні розуміти і приймати в собі власні недоліки. Процес ідентифікації як з позитивним, так і з негативним у собі стверджує положення: "Приймайте мене таким, яким я є!" Це не виклик оточуючим, це нормальне набуття ідентичності.

Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної недосконалості. І він може потрапити в нелегке становище — в стан психологічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Однак мова йде лише про нормативну кризу, яка, як вже підкреслювалося, поряд з емоційною нестабільністю означає мобілізацію резервних можливостей. В центрі пошуку ідентичності — узгодженість позитивних і негативних переживань про самого себе, знаходження відповідей на питання: "Який я? За кого мене приймають? Яким би я хотів бути?" Набуття ідентичності збагачує підлітка такими знаннями і почуттями, про які він, навіть, і не підозрював у дитинстві.

Підліток завдяки міжособистісній рефлексії проходить важку школу взаємної ідентифікації з однолітками, вперше оволодіваючи досвідом цілеспрямованого відокремлення. Загальна ідентифікація об'єднує підлітків у "Ми" і створює відчуття захищеності. До того ж, прагнення ідентифікуватися з собою і подібними породжує особливо ціннісну потребу — потребу в друзях. Саме у дружбі підліток засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Дружба через довірливі стосунки дає можливість пізнати інших, в Ній він також проходить через глибинні переживання, які викликаються неприпустимими у дружбі проявами: розголошенням таємниць, зрадництвом, невмінням дотримуватися слова і виконувати обіцянки тощо. Взагалі, дружба у даному віці, як і спілкування, завдяки прагненню підлітків до ідентифікації, підвищує конформність у взаємовідносинах.

Проходження через власні душевні страждання і збагачення сфери своїх почуттів і думок у процесі набуття особистісної ідентичності надає підлітку можливості таким чином відстоювати своє право бути і вважатися особистістю.