Дитяча психологія - Дуткевич Т.В. - 3.3. Розвиток планування діяльності та операцій мислення

Окремий важливий напрям у розвитку мислення дошкільника пов'язаний із плануванням, коли розумова дія випереджує практичну. Психологи досліджували роль мислення при вирішенні дитиною проблемних задач: скласти картинку з площинних фігурок (Г. О. Люблінська, З. О. Ганькова), дістати предмет з високої вази (І. М. Жукова), утримати кульку на похилій поверхні (А. А. Венгер). У результаті цих досліджень було виявлено три етапи у розвитку співвідношення практичних та розумових дій:

I. Молодші дошкільники не завжди використовують адекватну задачі дію. Вони відразу приступають до оперування предметами, роблячи безладні спроби. Задачі розуміються надмірно узагальнено: викласти фігурки як завгодно, не піклуючись про осмислення картинки, що виходить.

II. Середні дошкільники осмислюють задачу у ході її розв'язання, послідовно коментуючи свої дії та їх результати. Попереднього уявлення про весь хід розв'язання задачі не виникає.

III. Старші дошкільники спираються на своє уявлення про розв'язання задачі. Вони можуть всю задачу розв'язати у розумовому плані. Практичні дії відбуваються послідовно й планомірно [79, с. 209].

Накопичений досвід, розвиток мовлення, пам'яті, уяви дозволяють дошкільнику наперед скласти план рішення, сформулювати його, а потім реалізувати у предметних діях. Тобто дошкільник підходить до рішення практичної задачі у внутрішньому плані за допомогою формулювання, без звернення до практичних дій.

Формування у дитини наочно-образного мислення пов'язано з інтенсивним розвитком розумових операцій, в основі яких лежать аналіз і синтез. Дошкільник порівнює об'єкти за більшою кількістю ознак, ніж дитина в ранньому дитинстві. Дорослий може давати завдання на порівняння предметів за двома ознаками. Він розкладає на столі трикутники різного кольору та розміру, бере один з них та просить дитину "Знайди такий же." Дитина помічає навіть незначну схожість між зовнішніми ознаками предметів і позначає відмінності за допомогою мови. Вона з успіхом та задоволенням виконує завдання типу "Знайди 10 відмінностей".

В узагальненнях діти все більше орієнтуються на суттєві спільні ознаки. Так, на питання куди покласти картинку із зображенням корівки - до картинки зі склянкою молока, чи до картинки із зображенням курчатка, діти все частіше поєднують "корівку з курчатком", як свійських тварин. Успіхи в оволодінні операцією узагальнення, використання при цьому мовлення, зростання кругозору дитини сприяє формуванню операції класифікації, яка передбачає віднесення об'єкту до групи предметів на основі видо-родових ознак. Найкраще дитина виділяє добре знайомі їй групи предметів, що найчастіше виступають об'єктом її дій: іграшки, меблі, посуд, одяг. З віком виникає диференціація близьких класифікаційних груп: дикі й свійські тварини, чайний і столовий посуд, зимуючі й перелітні птахи.

Помилки класифікації пов'язані із ситуативними узагальненнями: "диван і крісло разом, тому що стоять в кімнаті", "їх їдять", "їх на себе одягають". Розвитку класифікації сприяє засвоєння узагальнюючих слів. Наприклад:

Наталка М. (7 р.) (Бере в руки картинки, розглядає 5 секунд. Починає розкладати. Об'єднує спідницю, пальто, плаття, брюки.) Це тому, що одяг. Далі. (Бере картки і розкладає.) Корова, собака, кішка, кінь - це у нас домашні тварини. Тепер дикі. (Розкладає: вовк, ведмідь, лисиця, заєць. Потім розкладає: картопля, морква, помідор, капуста, огірок.) Це овочі. Що ще тут? (Розкладає: автобус, тролейбус, машина, пароплав.) Це транспорт. Меблі ще. (Розкладає: шафа, стіл, ліжко, диван, стілець.) [153, с. 202].

Розвиток розумових операцій призводить до появи у дитини дедуктивного мислення, під яким розуміється вміння узгоджувати свої думки між собою і усувати суперечності у своїх міркуваннях, приходячи до правильних висновків.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку мислення в дошкільному віці:

- виникає мисленнєва діяльність - дитина формулює проблему, використовує внутрішні засоби її розв'язання, експериментування; розумове рішення реалізує практично;

- мислення дошкільника відбувається у наочно-образній формі, відокремлюється від практичних дій;

- при розв'язанні мисленнєвих задач дитина використовує такі способи, як формулювання питань-проблем; міркування вголос; використання порівняння й узагальнення, аналогії; висування можливих варіантів рішення, аргументів; обгрунтування висновків;

- дитина інтенсивно задає питання пізнавального змісту;

- виникає цілісна картина світу, у якій дошкільник прагне узгодити суперечливі уявлення, пояснити явища, встановити їх причини;

- пояснення дитиною явищ дійсності відзначаються конкретною образністю, анімізмом, низькою критичністю;

- сфера мисленнєвої діяльності виходить за межі оточуючої ситуації, стає гранично широкою, спрямовується на світ живої й неживої природи, на соціальні явища.