Дитяча психологія - Павелків Р.В. - Спостереження у дитячій психології і його види

Метод спостереження полягає у систематичному і цілеспрямованому сприйманні психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов відповідно до завдань дослідження.

Спостереження - планомірне, цілеспрямоване сприймання пси-хінних явищ відповідно до заздалегідь розробленої програми.

У процесі спостереження дослідник цілеспрямовано простежує поведінку дітей у природних умовах, фіксуючи побачене. Використання його в дитячій психології ґрунтується на методологічному принципі єдності свідомості і діяльності. Оскільки психіка дитини формується і проявляється в її діяльності (дії, слова, міміка тощо), можна на основі її зовнішніх проявів робити висновки про внутрішні психічні процеси і стани.

Під час спостереження дослідник не втручається у психічні прояви, а дитина не знає, що за нею спостерігають. За інших умов вона не зможе поводитися природно і невимушено. Тому спостереження повинна здійснювати людина, до якої дитина звикла.

Не кожне навіть спеціально зафіксоване сприймання поведінки дітей можна вважати науковим спостереженням. Для цього воно повинне бути правильно побудованим, мати чітко окреслену мету, пов'язану із завданнями дослідження, характеризуватися систематичністю і планомірністю, відповідати його програмі. Особливо важливе значення має дотримання схеми спостереження, яку складають після попереднього вивчення предмета дослідження. У ній передбачають основні акти поведінки, можливі дії, словесні реакції дітей на певні впливи. Чим детальніша схема, тим точніші результати спостереження, які заносять у протокол і піддають математичній обробці.

У процесі спостереження дослідник може простежувати тільки зовнішні прояви поведінки дитини: дії з предметами, висловлювання, виразні рухи та ін. Однак психолога цікавлять не вони, а приховані за ними психічні процеси, якості, стани. При цьому важливо не тільки ретельно фіксувати особливості поведінки дитини, але й правильно їх тлумачити.

Кваліфіковані спостерігачі розмежовують матеріал спостереження і його тлумачення, яке може бути помилковим. Для цього аркуш, на якому ведуть нотатки, ділять на дві частини: зліва описують зовнішні прояви поведінки дітей, справа - їх можливі тлумачення.

Для забезпечення точності й об'єктивності спостереження використовують також кінознімання, аудіозаписи, фотографування.

Під час спостереження дослідник повинен дотримуватися таких вимог:

1) чіткого формулювання мети (визначати, які сторони поведінки, діяльності, психіки дитини необхідно спостерігати);

2) об'єктивності (необхідність фіксувати психічні явища, процеси, унеможливлювати необгрунтовані тлумачення суб'єктивних станів дитини);

3) систематичності, безперервності (це дає змогу отримати дані, що характеризують процес розвитку, а не окремі стани дитини);

4) прихованості спостереження від дитини (дотримання цієї вимоги є важливою умовою об'єктивності отриманих даних).

За масштабами спостереження бувають суцільні і вибіркові, повні і часткові. Суцільні спостереження охоплюють одночасно багато сторін поведінки дитини, вимагають тривалого часу для їхнього проведення. Вони завжди бувають вибірковими: фіксують тільки важливе, найзначущіше, особливо факти, які свідчать про нові якості і можливості дитини.

Результатами суцільних спостережень часто є щоденникові нотатки, які виступають важливим джерелом фактів при виявленні закономірностей психічного розвитку дітей. Щоденники розвитку дітей вели німецький психолог Вільям Штерн (1871-1938) - для розробки своїх гіпотез про чинники, які впливають на психічний розвиток дитини; швейцарський психолог Жан Піаже (1896-1980) - при дослідженні етапів розумового розвитку дітей раннього віку (спостереження за онуками); російська дослідниця Надія Ладигіна-Котс (1889-1963) - для порівняння особливостей розвитку дитини і дитинчат-тварин ("Дитина шимпанзе і дитина людини в їхніх інстинктах, іграх, звичках і виразних рухах", 1936) та ін. Щоденники ведуть не лише спеціалісти-психологи, але й батьки. їх часто використовують психологи і педагоги.

За допомогою вибіркових спостережень фіксують якусь одну сторону поведінки дитини або її поведінку в певні відрізки часу. Таким було спостереження англійського природодослідника Чарльза Дарвіна (1809-1882) за вираженням емоцій свого сина, результати якого були використані в його книзі "Вираження емоцій у людей і тварин" (1872).

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове спостереження - одного з них, наприклад мовлення або гри.

Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути включений у групу дітей, взаємодіяти з ними й одночасно спостерігати за їхнім розвитком або перебувати поза дитячим колективом. Залежно від участі педагога у спостереженні розрізняють включене і приховане спостереження. Під час включеного спостереження слід мати на увазі, що спостерігач є дорослою людиною, на яку діти орієнтуються у своїй поведінці.

Іноді в дитячій психології застосовують приховане спостереження, для чого використовують спеціальний прилад - "дзеркало Гезелла", яке має односторонню проникливість. Його розташовують між кімнатою, в якій перебуває дитина, і кімнатою, в якій працює дослідник. Тобто у першій кімнаті на стіні висить звичайне дзеркало, а в другій є вікно, через яке можна спостерігати за дитиною. На сучасному етапі з цією метою використовують телевізійні установки і кінокамери.

Метод спостереження незамінний для нагромадження фактів, однак потребує багато часу і зусиль. Дослідник не має права втручатися в дитячу діяльність, стимулювати необхідне психічне явище, він тільки може вичікувати і фіксувати. Не завжди він може з'ясувати причини тих чи інших проявів у психічному житті дитини. Часто він бачить те, що вже знає, залишаючи невідоме поза своєю увагою. Суттєве значення має і неможливість повторно відтворити з достатньою точністю умови, в яких спостерігався певний процес, змінювати умови розвитку психічного явища.

Метод спостереження активно використовувався для нагромадження психологічних фактів на перших етапах розвитку дитячої психології як самостійної науки.