Дитяча психологія - Павелків Р.В. - Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку

Із розвитком малювання у дитини виникає потреба використовувати колір. У цьому окреслюються такі дві тенденції:

1) довільне використання кольору. Дошкільник може розфарбувати предмет будь-якими фарбами, які часто не відповідають реальному його кольору. Наприклад, у намальованої людини одна рука може бути червоною, друга - синьою;

2) намагання зафарбувати предмет відповідно до його справжнього кольору. Як правило, дошкільники використовують колір деяких предметів як обов'язкову ознаку і зафарбовують їх зображення однотонно, без передавання відтінків. Це відбувається тому, що часто вони надають предметові колір, про який почули від дорослих, незважаючи на власне сприймання. Тому їх малюнки сповнені кольоровими штампами (трава зелена, дерево із зеленою кроною і коричневим стовбуром, сонце червоне або жовте).

Вільно використовувати колір можуть тільки маленькі діти (2-3-х років), для яких усі кольори гарні, тому вони малюють усіма фарбами без розбору. Та вже у 3-4 роки ставлення до кольору суттєво змінюється.

У своїх малюнках діти виражають власне ставлення до них: "гарне" зображають яскравими фарбами, з красивими орнаментами; "негарне" - темними, навмисно неакуратно виконуючи малюнок. Злодія, бабу-ягу, забіяку дитина малюватиме недбало, адже, на її погляд, вони не варті старань. Отже, колір і старання дитини виражають її ставлення до змісту малюнка.

Часто діти використовують колір не для передавання притаманних предмету реальних барв, а для прикрашення зображуваного. Тому розфарбовують зображені предмети зовсім не властивими їм кольоровими смужками, візерунками. Старший дошкільник може навмисно невмотивовано використати колір, створюючи фантастичні образи. Завдяки спілкуванню з дорослими у дошкільника з часом складається уявлення про колір як про важливу ознаку предмета, яка змінюється, він вчиться відчувати гармонію, підбирати кольорові поєднання. У нього формується відчуття кольору, яке є важливою передумовою створення довершеного художнього образу.

Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку

Зміст малюнків діти запозичують у дорослих, які пропонують їм деякі графічні зразки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках діти зображують стрічки, доріжки, сонечко, кульку, бублик, сніговика, квіточку, ялинку тощо.

Малювання невеликої кількості предметів, здебільшого перейняте у дорослих, триває приблизно до 5-ти років. Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шаблони і малює все, що її цікавить. Вона починає малювати предмети, сюжетні картинки, виявляє готовність ілюструвати книжки і події свого життя. 5-6-річні діти малюють особливо багато, можуть створювати до двох тисяч малюнків (на багато більше, ніж у попередні і наступні роки). Змістом їх малюнків стає все, що може відбуватися на землі: у повітрі, на суші і в морі.

У дошкільному віці діти зорієнтовані на зображення об'єктивного світу, не залишаючи без уваги і фантастичних персонажів. Після 6-ти років потік їх малюнків уже не такий багатий, однак, як і раніше, дуже змістовний.

Малюнки далеко не всіх 5-6-річних дітей набувають різноманітності за темами і сюжетами. Діти, у яких не розвивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей, будинки, квіти і дерева. Як правило, це є наслідком недостатнього загального розвитку дитини, необгрунтованого використання ними стереотипних графічних елементів.

За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів.

Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники:

а) належність дитини до певної статі, ступінь її сензи-тивності до статевих відмінностей. Загальна спрямованість на ідентифікацію зі своєю статтю надає певного змісту дитячим малюнкам: хлопчики особливо сензитивні до чоловічих ролей, малюють будівництво, міста, кораблі у морі, автомобілі, що мчать по дорозі, війни, бійки. Дівчатка, сензитивні до жіночих ролей, малюють принцес, квіти, сади, різноманітні орнаменти, дружбу дітей, мам, які гуляють з доньками;

б) важливі суспільні події, національні традиції, культурні особливості країни. Такі малюнки є результатом образотворчих старань 5-річних і старших дітей;

в) територіальне проживання дитини. Малюнки міських і сільських дітей часто різняться за змістом, що зумовлено передусім ставленням дорослих до місця проживання.

Часто об'єктом малюнків є рідні дитини і вона сама. Якщо дитина малює сім'ю, то представляє у всіх своїх родичів. Тих, кого вона особливо любить, зображує ретельніше, інших - схематично.

У таких малюнках можуть бути зображені бажані, але реально не існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім'ї, а й сцени сімейного життя, які хвилюють їх.

Малюють діти і себе. їх автопортрети часто відображають позитивне ставлення до себе: зображений на портреті одягнений у бажаний одяг, знаходиться у бажаному місці, у бажаних обставинах. Якщо дитина малює себе у важких ситуаціях повсякденного життя або свої страшні сни, це є свідченням її емоційного неблагополуччя. Іноді вона може створити серію малюнків-розповідей про своє реальне й уявне життя (чого у неї немає, а хотіла б мати).

Діти завжди емоційно ставляться до тварин, хочуть їх тримати, що і відображають у своїх малюнках.

За змістом малюнків дітей можна умовно поділити на реалістів (зображають предмети, явища природи, реальні події повсякденного життя) і мрійників (відтворюють свої несуттєві бажання, мрії, марення). Чим старші діти, тим частіше вони зображують мрії і бажання.

Малюнки дітей відображають їх реакцію на події життя, відомі їм справи, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи.