Дитяча психологія - Павелків Р.В. - Керівництво розвитком мислення дітей

Розвиток мислення дитини-дошкільника зумовлюється і ускладненням його практики, засвоєнням способів розумової діяльності. Велику роль при цьому відіграє мовлення. Збагачення словника, засвоєння граматичних структур, уміння слухати, розуміти і будувати речення - необхідні умови розвитку логічних форм мислення у дошкільника.

Опанування навичок мислення може відбуватися різними способами. Одні вчені віддають перевагу організації орієнтувальної діяльності дітей, активізації їхнього мовлення (П. Гальперін, Д. Ельконін, Г. Мінська); інші - опануванню системи послідовних розумових дій, тобто роботи над алгоритмами (Л. Ланда, Ф. Фрадкіна), побудові аналітико-синтетичної діяльності, опануванню методів засвоєння знань (Н. Менчинська, Г. Костюк, Г. Люблінська). Завдяки кожному з них можна досягти значних успіхів у розвитку різних форм мислення дошкільників. Чим послідовніше старання, тим більша здатність дитини дивуватися, ставити запитання, сприймати і засвоювати нове, застосовуючи різні форми, операції і способи мислення, підвищуючи свої можливості до подальшої розумової праці.

На розвиток мислення впливає також ігрова діяльність. Дошкільник повинен бути готовим до неочікуваяих ситуацій, уміти діяти із замінником предмета відповідно до ігрової назви. Предмет-замінник є опорою мислення: на основі оперування ним дитина вчиться думати про реальний предмет. Розвиток мислення полягає у тому, що дитина поступово перестає діяти з предметами безпосередньо у певній ситуації, а вчиться думати про них, діяти з ними в ігровому плані. Гра готує дитину до мислення з використанням уявлень. Досвід ігрових, реальних взаємин у грі закладає основи особливої властивості мислення, яка дає змогу зрозуміти позицію іншої людини. У цьому полягає суть рефлексивного мислення.

Рефлексія (лат. reflexio - відображення) - здатність людини аналізувати власні дії, вчинки, мотиви І співвідносити їх Із загальнолюдськими цінностями, діями, вчинками, мотивами Інших людей.

Вона сприяє адекватній поведінці людини серед інших людей. Розвитку рефлексії сприяє гра, оскільки у ній виникає реальна змога контролювати виконання дії. Граючись, наприклад, у "хвору дитину", маля "плаче", як це буває насправді, контролює виконання цієї ролі. Подвійна позиція під час виконання ролі (виконавець і контролер) розвиває здатність співвідносити свою поведінку з особистим досвідом, образом, який дитина відтворює і творить одночасно. Рольова гра має великі можливості для розвитку рефлексії. У здатності до неї виявляється можливість розуміти, відчувати іншу людину. Ігрова діяльність створює найсприятливіші умови для розвитку дитини, переходу від наочно-дійового мислення до наочно-образного й елементів словесно-логічного.

Розвитку мислення сприяє і формування у дитини методологічних знань, які одночасно висвітлюють найістотніші відношення предметів, які пізнає дитина, організацію її пізнавального досвіду, упорядкування отриманих знань. Ці знання відображають у найпростішій формі взаємозв'язок предметів і явищ, їх розвиток, можливість якісного перетворення. Наприклад, у дітей формують знання про те, що предмети і явища слід розглядати не самі по собі, а в їх зв'язках з іншими предметами, що передбачає вихід за межі цього предмета і розгляд його у загальній сукупності предметів і явищ. Під час цього дитина має справу з маловідомими предметами, інформація про які є для неї невизначеною, незрозумілою.

Отже, процес пізнання предметів і явищ зумовлює виникнення і збільшення кількості невизначених знань у формі здогадок, передбачень, що стимулюють розумову активність дітей. Унаслідок спеціального навчання 5-6річні діти опановують загальний спосіб аналізу, що дає їм змогу пізнавати предмети в їх взаємозв'язках. Наприклад, під керівництвом вихователя діти розглядали різних тварин (білку, їжака, оленя) у типових для них умовах проживання. Потім вони отримали завдання з'ясувати, в якому середовищі живе невідома їм тварина, зображена на картинках. Діти ніби приміряли цю тварину до різних природних умов на інших малюнках, аналізували і співвідносили особливості тварин з різними природними умовами, роблячи свої висновки. У такій діяльності вони вчаться при дослідженні явищ, предметів послідовно розгортати пізнавальні дії: спочатку виокремлюють явище, потім переходять до пошуку його зв'язків з іншими явищами цієї системи, вибудовуючи на цій основі свою практичну діяльність.

Необхідною умовою розвитку творчого мислення є включення дітей у діяльність, у якій би вони змогли реалізувати свою активність. Для розвитку пізнавальних інтересів 5-7-річних дітей можна, наприклад, використати працю, у процесі якої діти ставлять багато запитань, шукають на них відповіді. Ефективним засобом розвитку мислення є експериментування у конструктивній діяльності. При цьому, важливо дати дітям змогу самостійно ознайомлюватися з новим конструктором. Потім можна ставити їм завдання, спрямовувати і регулювати їхню пошукову, конструктивну діяльність. Як свідчать дослідження, попереднє самостійне орієнтування у можливостях матеріалу дає змогу включити знайдені способи у різні комбінації й отримати оригінальні конструктивні розв'язання, постійно шукати і знаходити нові.

Отже, мислення і діяльність дошкільників взаємопов'язані: вступаючи у комунікації, діючи, граючи, опановуючи методи засвоєння знань, дитина мислить.

Керівництво розвитком мислення дітей

Розвиток мислення у дитини детермінований позицією дорослого, яка у кожний віковий період має свою специфіку.

У процесі позаситуативно-пізнавального спілкування з дорослим виникає особлива "теоретична діяльність", про що свідчать численні дитячі запитання стосовно різноманітних сфер дійсності. Ставлення дорослого до цих запитань суттєво впливає на подальший розвиток мислення дитини. Відповідати на них необхідно так, щоб вона отримала змогу за допомогою дорослого, однолітків або самостійно знайти потрібну відповідь. Тому не варто поспішати давати у своїй відповіді готові знання. Головне - навчити дитину думати, міркувати, знаходити відповіді, щоб сформувати самостійність мислення, допитливість розуму.

Достовірна, чітка, вичерпна небагатослівна відповідь, підтверджена прикладами і спостереженнями, стимулює розвиток допитливості у дошкільників. Байдуже ставлення до запитань знижує їх пізнавальну активність. Тому потрібно не лише уважно, з повагою і тактовно ставитися до питань, а й спонукати дітей до них, вчити порівнювати, узагальнювати, аналізувати, організовувати спостереження, експериментування, працювати з літературою.

Необхідність дошкільників детально, розгорнуто пояснити явища і процеси у природі, соціальному житті перетворює їхні міркування на спосіб пізнання і розв'язання інтелектуальних завдань. У спілкуванні з дошкільниками дорослі мають виявити терпіння і розуміння їхніх незвичних пояснень, підтримуючи прагнення до пізнання суті предметів і явищ, з'ясування їх причинно-наслід-кових зв'язків, прихованих властивостей. Формуванню узагальненого мислення сприяє розвиток мовлення дитини. Якщо не навчити її встановлювати взаємозв'язки, вона довго знаходитиметься на рівні чуттєвого сприймання фактів.

Ефективному розв'язанню дошкільниками інтелектуальних проблем сприяє постійне і раціональне засвоєння знань не як самоціль, а як засіб розвитку мислення. Механічне запам'ятовування інформації, уривчасті, хаотичні копіювання дорослих міркувань не розвиває мислення дошкільника. Як зауважив В. Сухомлинський: "... Не навалюйте на дитину лавину знань... - під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і цікавість. Умійте відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але відкрити так, щоб кусочок життя заграв перед дітьми всіма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недоговорене, щоб дитині захотілося ще і ще раз повернутися до того, про що вона дізналась".

Протягом дошкільного віку закладаються основи мислення, розвиваються і удосконалюються його види. Ефективний розумовий розвиток залежить від вмілого і цілеспрямованого впливу дорослого на дошкільника.