5.1. Критерії класифікації експериментальних планів
Ефективний експериментальний план є найсуттєвішим елементом наукового пошуку, бо дає можливість експериментатору оцінити сформульовану ним первинну гіпотезу шляхом забезпечення умов для визначення функціонального зв'язку між явищами, що вивчаються. Вибір адекватного експериментального плану дозволяє виміряти систематичний вплив різних умов експериментального випробування на характеристики поведінки чи інші особливості реагування досліджуваних на змінювані умови з додатковим використанням процедур контролю побічної варіативності.
Експериментальний план — це своєрідний скелет експерименту. Якщо його розглядати під таким кутом зору, план експерименту уподібнюється моделі, яку треба заповнити конкретними процедурами, щоб отримати відповідь на запитання: яка мета експерименту?
Логіка планування експерименту базується на індуктивних висновках, які стосуються можливості інтерпретації незалежної змінної як фактора, що призводить до певного експериментального ефекту. В практиці експериментування поширені дві схеми встановлення зв'язку незалежної і залежної змінних. За Дж. Міллем, це метод згоди і метод розрізнення. Якщо дві сукупності змінних викликають один і той самий ефект, то можна вважати, що він обумовлений спільною для цих груп змінною. В цьому полягає сутність методу згоди.
Якщо група змінних, що містить певний фактор X (експериментальне випробування), викликає ефект У (експериментальний вплив), а та сама група без фактора X не призводить до подібного ефекту, то вважається, що У обумовлений X. Це метод розрізнення.
Щоб визначити, який з існуючих експериментальних планів необхідно обрати для конкретного дослідження, необхідно з'ясувати експериментальне завдання, визначити концептуальні залежні та незалежні змінні, операціоналізувати їх і після цього обирати процедури проведення дослідів з метою доведення (чи спростування) зазначеного індуктивного висновку щодо причинної обумовленості залежної змінної У незалежною змінною X.
Різноманітні експериментальні плани розрізняються за такими критеріями:
процедурою добору досліджуваних і їх розподілу за різними експериментальними умовами;
кількістю незалежних змінних (одна чи більше);
кількістю рівнів незалежної змінної: два рівні (є вплив — немає впливу) чи декілька рівнів незалежної змінної, серед яких може бути і "нульовий вплив";
типом шкали, що використовується для вимірювання залежної змінної.
Зазначені критерії зумовлюють вибір методів опрацювання результатів експерименту.
Інтрагрупові та міжгрупові експериментальні плани
Після того як ми переформулювали висунуту гіпотезу експерименту в експліцитно визначені незалежну і залежну змінні, необхідно вирішити, як пред'явити досліджуваним різні експериментальні випробування, а саме: надавати всім досліджуваним різні випробування чи частині досліджуваних — один рівень випробувань, решті — інший. Раніше ми вже формулювали це рішення як вибір інтрагрупових чи міжгрупових експериментальних планів. Згадаємо, якщо ми обираємо міжгрупові плани, кожному досліджуваному надається тільки один варіант (рівень) експериментального випробування, і навпаки, при інтраіндивідуальних планах кожному досліджуваному пред'являється декілька різних випробувань.
У цьому розділі підручника ми розглянемо можливі варіанти міжгрупових інтраіндивідуальних планів з точки зору їхніх переваг та недоліків, пам'ятаючи, що найкращим експериментальним планом є план, який дозволяє досягти найвищої можливої точності експериментального результату ціною найменших зусиль.
5.2. Простий план для двох рандомізованих груп з тестуванням після експериментального випробування
5.3. Експериментальний план для кількох рандомізованих груп з різними рівнями незалежної змінної і тестуванням після випробування
Переваги і недоліки рандомізованих експериментальних планів з декількома рівнями незалежної змінної
5.4. План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)
5.5. План для чотирьох рандомізованих груп з контролем ефектів попереднього тестування (план Соломона)
5.6. Плани для співвіднесених груп
Переваги і недоліки планів для співвіднесених груп
5.7. Експериментальні інтраіндивідуальні плани
Переваги і обмеження інтраіндивідуальних експериментальних планів