Етнічна психологія - це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні особливості нації (етносу, народу) та їх представників;
закономірності, джерела і чинники національної (етнічної) свідомості та самосвідомості, національний характер, механізми національної (етнічної) ідентифікації та етностереотипізації; психологію міжнаціональних (міжетнічних) відносин.
Об'єктом вивчення етнопсихології є нація, етнос і народ. Тривалий час основною категорією етнопсихології виступав психічний склад нації чи етносу. В зв'язку з цим Г.М. Андрєєва зазначила: "Поняття "психологічний склад нації" є досить складним для операційного визначення. Тому в етнопсихології здійснено не одну спробу відшукати такі еквіваленти до цього поняття, які були б найбільш прийнятними для їх використання в емпіричних дослідженнях. Як синонім до поняття "психологічний склад нації" вживаються поняття "національний характер", "національна самосвідомість" чи просто "національна психологія". Однак введення великої кількості таких понять не вирішує проблеми і лише вносить термінологічні розбіжності, яких не можна допустити".
Тому важливим завданням сучасної етнопсихології є з'ясування сутності та змісту її основних феноменів і побудова їх структури на цих засадах. Вивчення структури етнопсихологічних понять відбувається в руслі двох напрямків. Представники першого напрямку до цієї структури включають компоненти, що належать до загальної та соціальної психології (характер, темперамент, почуття, воля і т. ін.). Вивчення певних загальних та особливих якостей національної психології, національного характеру, які є складовими змісту і форми проявів етнопсихологічних феноменів, мають відношення до другого напрямку. Обидва напрямки заслуговують на особливу увагу.
В сучасній науці існує три основних підходи до розуміння предмета етнопсихології.
Перший підхід є схожим до крос-культурної психології Заходу. Його прихильники вважають етнопсихологію галуззю загальної психології і користуються поняттями та методами дослідження загальної психології. Водночас вони вбачають основну мету етнопсихології у встановленні конкретних проявів особистості, формуванні психічних процесів і станів у представників різних народів.
Другий підхід трактує етнопсихологію як галузь соціальної психології, що вивчає процеси міжетнічної та внутрішньоетнічної взаємодії на груповому рівні. Відмінність цього підходу від першого полягає у тому, що об'єктом його дослідження виступають етнічні спільності, закономірності їх розвитку, психогенезу та взаємодії, а не їх окремі представники.
Третій підхід пов'язує етнопсихологію з етнографією та зосереджується на вивченні культурних особливостей певних націй, етносів і народів та встановленні зв'язків між цими особливостями і національною психологією.
Предметом вивчення етнопсихології виступають:
- особливості поведінки, емоційні реакції, психіка, характер, національна самосвідомість, етнічні стереотипи (за A.C. Бароніним);
- системні зв'язки між психологічними і культурними змінними при порівнянні етнічних спільностей (за Т.Г. Стефаненко);
- психічні риси етносу і його представників, міжетнічна взаємодія і конфлікти (за A.A. Налчаджяном);
- своєрідність прояву і функціонування психіки членів різноманітних етнічних спільностей (за В.Г. Крисько);
- складні процеси духовно-психічного розвитку народу; етнічна, культурологічна, психологічна своєрідність людей, народів, націй, які виокремлюються у ході свого розвитку (за М.І. Пірен).
4. Завдання, функції та методи дослідження етнопсихології
5. Зв'язок етнопсихології з іншими науками
Тема 2. Історія розвитку наукових етнопсихологічних ідей в Європі та Америці
1. Зародження етнопсихології в історії та філософії
2. Етнопсихологічний аспект у філософських дослідженнях епохи Просвітництва
3. Етнопсихологічні ідеї в німецькій філософії
4. Психологія народів та історична психологія. Дослідження закономірностей соціальних явищ
Тема 3. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень
1. Дослідження первісних культур