Загальна психологія - Максименко С.Д. - Свобода дії та її можливості

Поняття "свобода" описує два відношення людини до предмета своєї дії - це і руйнування рухів і їх повна свобода. Вільне те, що дозволене природою людському тілу і його рухам, які так або інакше перетворюють предмет відповідно до мети. А спроможність — сама дія і ступінь її свободи в момент виконання. Дія відмінна від знань про неї (її можливостей), і тому без знання про дію ні хист, ні діяльність не можуть стати доцільними, тобто зробити дію і рухи вільними..

Місце дії в діапазоні "руйнування - свобода" або рівень її досконалості предметно фіксуються суб'єктивно як моменти міри - кількісної і якісної визначеності в самоздійсненні людини - і об'єктивно - з боку відповідності дії природним законам. Те, що руйнує дії, нами оцінюється як дисгармонійне і спотворене, протилежна цьому дія - вільна, гармонійна і набуває властивостей прекрасного.

Можуть бути між ними і проміжні стани дії: їх безліч - стільки, скільки здатна людина встановити відмінностей між двома, або й більше, суміжними діями. І тут завдання оптимізації технології якраз і полягає в тому, щоб встановити, в якому напрямі відбувається розвиток діяльності: вона набуває або втрачає гармонію, єдність цілісності, розвиток іде в бік прогресу або регресу.

Вибір однієї з безлічі технологій - вільної - не може бути випадковим, а тим більш відданим на відкуп стихії природного процесу, не може відбуватися самопливом. Здійснюючи вибір дії, людина має погоджуватися із законами природи, які становлять основу технології.

У суб'єктивному плані процес вибору "однієї з безлічі" при засвоєнні дії переживається в двох формах:

— переживання-пристосування, в результаті якого відходять траєкторії і форми рухів, концентруються зусилля, відбувається їхній розподіл у дії так, щоб вона найбільш повно відповідала просторово-часовій будові предмета (його хронотопу) або явища, яке перетворюється дією;

— переживання як звільнення, як процес переходу від скутого, за-кріпаченого руху, незручної дії до дії, що виконується легко, вільно, без будь-якого зайвого напруження і пригнічення: обмеження, що заклинюють рухи, гальмують природне виконання, при цьому відсіюються, і регулювання ними спрощується.

Досить усвідомити існуючі перешкоди і осмислити можливі в майбутньому антагоністичні протиріччя в дії, в цілісності "мисляче тіло людини—предмет" і зробити їх центром уваги і свідомого зусилля, щоб перебудувати рухи в погрібні форми, а дії надати втрачену свободу.

Оскільки мета діяльності досягається через систему дій, то їх продукт створюється кожною з цих дій - мікроетапом розвитку.

Якщо дії обмежені в свободі, то перед людиною постає ряд додаткових завдань. Вони зупиняють її розвиток і людина змушена, перш ніж досягти мети, боротися за свободу рухів. Зупинки в розвитку можуть бути досить тривалими.

Після цього, згодом, треба повернутися до розв'язання істинних задач. Тут навчальна діяльність дробиться, задачі дрібнішають, активність людини розпорошується, і вона втрачає впевненість в успіхові, а мотивація діяльності, у свою чергу, слабшає. Ось чому свобода дії визначає свободу діяльності і її ефективність.

Шлях здобуття свободи дії і свободи діяльності ґрунтується на одному і тому самому механізмі. І це цілком зрозуміло, адже механізми виконання дії є водночас і механізмами розвитку діяльності; ущербність одних породжує дезорганізацію в діяльності, спрямовує її в бік, протилежний розвитку - в бік регресивних змін.

Єдність - не тотожність - механізмів розвитку дії і діяльності очевидна. Однак дія, як клітинка діяльності в цьому процесі, є умовою її становлення і послідовного розвитку.