Загальна психологія - Павелків Р.В. - Біхевіористський підхід.

Для пояснення поведінки біхевіоризм використовує два основні поняття: стимул (S) і реакція (R); при цьому свідомість та інші суб'єктивні поняття заперечуються. Біхевіористи намагаються мати справу тільки з тими фактами, які можна спостерігати.

Американський психолог Б.Скіннер розглядає особистість як ізольовану самість, якій немає місця в науковому аналізі поведінки. Для характеристики особистості він вводить поняття „паттерн", яким позначає деяку сукупність реакцій поведінки. Особистість є сумою паттернів. Кожна індивідуальна реакція грунтується на попередньому досвіді та генетичній історії.

Б.Скіннер суттєво розширив схему утворення умовних рефлексів І.П.Павлова, запропонувавши модель так званого оперантного обумовлювання - нагороди за бажані і покарання за небажані реакції. Позитивні та негативні стимули, що підкріплюють поведінку, регулюють і управляють нею.

Б.Скіннер заперечує спонтанність поведінки і її джерел, що лежать поза життєвим досвідом людини. Його цікавить управління поведінкою, а не її прогнозування.

Гуманістичні теорії особистості.

Одним із фундаторів гуманістичної психології є американський дослідник К.Роджерс (1902-1990). Він вважав, що в кожної людини є прагнення стати компетентною і здібною настільки, наскільки це можливо для неї біологічно. Основним положенням його теорії е самооцінка, уявлення людини про себе, „Я-концепція", що породжується у взаємодії з іншими людьми. Але формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і виникає дилема — чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Здатність до гнучкої самооцінки, уміння завдяки досвіду переоцінити систему цінностей, що виникла раніше, — усе це визначається К.Роджерсом як важлива умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров'я в різних життєвих ситуаціях.

Завдяки К. Роджерсу явище самосвідомості та самооцінки, їх функції' в поведінці та розвитку суб'єкта стали важливим предметом подальших психологічних досліджень інших представники гуманістичного напряму психологи США — Г.Олпорта (1887-1967) та А. Маслоу( 1907-1970).

А.Маслоу досліджував проблеми особистісного росту і розвитку. Його теорія є своєрідною альтернативою біхевіоризму і психоаналізу, які заперечували творчість, любов, альтруїзм та інші людські цінності.

Центральним поняттям гуманістичної психології є самоактуалізація.

Вивчаючи видатних людей, А.Маслоу виокремив характеристики особистості, що самоактуалізується:

1. Ефективніше сприйняття реальності і комфортніше ставлення до неї.

2. Прийняття себе, інших, природи.

3. Спонтанність, простота, природність.

4. Центрованість на завданні, а не на собі.

5. Деяка потреба в усамітненні.

6. Автономія, незалежність від культури і середовища.

7. Постійна свіжість оцінки.

8. Міжособистісність і досвід зовнішніх станів.

9. Почуття співпричетності, єднання з іншими.

10. Більш глибокі міжособистісні стосунки.

11. Демократична структура характеру.

12. Розрізнення засобів і цілей, добра і зла.

13. Філософське невороже почуття гумору.

14. Творчість, що самоактуалізується.

Особистість, що самоактуалізується, не досконала, вона може переживати і негативні відчуття. Самоактуалізація — не відхід від проблеми, а рух від проблем уявних і простих до проблем реальних і складних.

А.Маслоу описує вісім шляхів самоактуалізації індивіда:

1. Повне і самовіддане переживання життєвої ситуації з підвищеною усвідомлюваністю та інтересом.

2. Прагнення до особистісного росту в кожному життєвому виборі, навіть якщо це пов'язано з ризиком, насамперед з ризиком виявитися в невідомому.

3. Ставати реальним, існувати фактично, а не лише в потенціалі.

4. Чесність і прийняття відповідальності за свої дії. Відповіді на питання, що виникають, необхідно шукати в собі.

5. Розвиток здатності „кращого життєвого вибору", уміння вірити своїм судженням та інтуїції, діяти від повідно до них.

6. Розвиток своїх потенційних можливостей.

7. Прагнення до „піку переживань", коли ми повніше усвідомлюємо світ і себе, думаємо, діємо і відчуваємо ясно і точно.

8. Виявлення своїх „захистів" і робота по відмові від них.

Крім цього, відомою є концепція А. Маслоу, у якій він виокремлює ієрархію фундаментальних потреб, що розвиваються від нижчих до вищих:

1) фізіологічні потреби;

2) потреби в безпеці;

3) потреби в любові й прихильності;

4) потреби у визнанні та оцінці;

5) потреби в самоактуалізації.

Рівня самоактуалізації досягають не всі особистості. Характеристиками особистості, яка досягла рівня самоактуалізації, є невимушеність у поведінці, ділова спрямованість, вибірковість, глибина та демократичність у стосунках, незалежність, вияви творчості тощо.