Загальна психологія - Павелків Р.В. - 3.4. Структура здібностей

Питання структури здібностей, як і неоднозначного тлумачення самого терміна та різноманітних підходів до розуміння його сутності, також не має однозначного пояснення в психологічній літературі. Розглянемо деякі підходи до вивчення проблеми структури здібностей.

Як зазначалося вище, під здібностями розуміють такі індивідуальні особливості, які мають відношення до успішного виконання діяльності (трудової, навчальної, спортивної тощо). Виходячи з цього, здібності необхідно розглядати, з одного боку, як основні властивості особистості. Тому думка про те, що одна окремо взята властивість може забезпечити високу продуктивність діяльності, виступати еквівалентом усіх здібностей, позбавлена наукової вірогідності. Адже успішність виконання будь-якої діяльності завжди залежить від низки здібностей. Так, однієї спостережливості, якою б вона не була досконалою, недостатньо для того, щоб стати гарним письменником. Для цього першочергове значення мають, крім спостережливості, такі властивості, як образна пам'ять, наявність певних якостей розуму (глибина, самостійність, критичність та ін.), здібності, пов'язані з писемною мовою, здатність зосереджувати увагу та низка інших здібностей.

З іншого боку, структура будь-якої здібності включає в себе універсальні або загальні якості, які відповідають вимогам різних видів діяльності й спеціальні якості, що забезпечують успіх тільки одного виду діяльності. Так, вивчаючи математичні здібності, В.А. Крутецький встановив, що для успішного виконання математичної діяльності необхідно:

1) активне, позитивне відношення до предмета, схильність займатися ним, що на високому рівні розвитку переходить у пристрасне захоплення;

2) низка рис характеру, насамперед працьовитість, організованість, самостійність, цілеспрямованість, наполегливість, а також стійкі інтелектуальні почуття;

3) наявність під час діяльності сприятливого для її виконання психічного стану;

4) певний фонд знань, умінь та навичок у відповідній галузі;

5) відповідні вимогам даної діяльності індивідуально-психологічні особливості сенсорної та розумової сфер.

При цьому перші чотири категорії названих якостей варто розглядати як загальні властивості, необхідні для будь-якої діяльності, а не вважати їх компонентами здібностей, оскільки тоді компонентами здібностей повинні бути також і інтереси, схильності, риси характеру, психічні стани, а також уміння та навички.

Остання ж група якостей визначає успішність виконання тільки конкретного виду діяльності. Це пояснюється тим, що ці якості виявляються лише у специфічній сфері та не пов'язані з виявами здібностей в інших галузях. Так, О.С.Пушкін та Д.І.Менделєєв не вирізнялися особливими успіхами в галузі математики та фізики, останній навіть мав "одиницю" з мовних предметів.

Слід зазначити, що у структурі здібностей можна виділити дві групи компонентів. Одні займають провідне становище, а інші - другорядне (за А.В. Петровським). Так, у структурі педагогічних здібностей провідними властивостями повинні бути: педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, що поєднується з високою вимогливістю до них, потреба в передачі знань, організаторські здібності, які входять на правах підструктури тощо, а до другорядних можна віднести: артистизм, ораторські дані тощо. Для порівняння: у структурі образотворчих здібностей провідними виступають висока природна чутливість зорового аналізатора - почуття пропорції, форми, світла, колориту, ритму, а також сенсомоторні якості руки художника, високорозвинена образна пам'ять тощо. До другорядних належать властивості художньої уяви, емоційного настрою та відношення до зображуваного тощо.

Зрозуміло, що провідні та другорядні компоненти здібностей утворюють єдність, що забезпечує успішність діяльності. Але структура - це дуже гнучке утворення. Співвідношення провідних та другорядних якостей у конкретній здібності в різних людей різне. Залежно від того, яка якість у людини є провідною, відбувається формування другорядних якостей, необхідних для виконання діяльності. Більше того, навіть у рамках однієї й тієї самої діяльності люди можуть мати різне поєднання якостей, які дозволяють їм успішно виконувати дану діяльність, компенсуючи недоліки.

Слід зазначити, що відсутність здібностей ще не означає непридатності людини до виконання тієї чи іншої діяльності, оскільки існують психологічні механізми компенсації відсутніх здібностей. Досить часто ми спостерігаємо картину, коли людина займається діяльністю, не маючи до неї здібностей, при цьому свідомо або несвідомо компенсуючи їх відсутність іншими сильними сторонами своєї особистості. На думку Є.П. Ільїна, компенсація може здійснюватися через набуті знання або вміння, або через формування індивідуально-типологічного стилю діяльності, або через іншу, більш розвинену здібність. Можливість широкої компенсації одних властивостей іншими веде до того, що відносна слабкість якої-небудь однієї здібності зовсім не виключає можливості успішного виконання діяльності, яка тісно пов'язана з цією здібністю. Очевидно, що саме це забезпечує можливість успішної діяльності людини в найрізноманітніших галузях.

Вияв здібностей завжди строго індивідуальний та найчастіше неповторний. Тому звести обдарованість людей, які найчастіше займаються однією діяльністю, до набору конкретних показників практично неможливо. Це наочно підтверджує характерний для американських досліджень перелік "конкретних здібностей та психічних властивостей, необхідних для роботи в галузі науки й техніки", наведений Г.Я. Розеном. Автор подає їх перелік у тому ж вигляді, у якому він вказаний у роботі Тейлора та інших джерелах (ми подаємо його за Я.А. Пономарьовим); Неабияка (незвичайна) енергія. Спритність, винахідливість. Пізнавальні здібності. Чесність, прямота, безпосередність. Прагнення до оволодіння фактами. Прагнення до оволодіння принципами (закономірностями). Прагнення до відкриттів. Інформаційні здібності. Вправність, експериментальна майстерність. Гнучкість, здатність легко пристосовуватися до нових фактів та обставин. Упертість, наполегливість. Незалежність. Здатність визначати цінність явищ та висновків. Здатність до співробітництва. Інтуїція. Творчі здібності. Прагнення до розвитку, духовного зростання. Здатність дивуватися, збентежуватися при зіткненні з новим або незвичним. Здатність повністю орієнтуватися у проблемі, віддавати собі ясний звіт про її стан. Спонтанність, безпосередність. Спонтанна гнучкість. Адаптивна гнучкість. Оригінальність. Дивергентність мислення. Здатність до швидкого набуття нових знань. Схильність ("відкритість") у відношенні до нового досвіду. Здатність легко долати розумові межі та перепони. Здатність поступатися, відмовлятися від своїх теорій. Здатність "народжуватися кожного дня заново". Здатність відкидати несуттєве та другорядне. Здатність до важкої, наполегливої праці. Здатність до створення складних структур із елементів, до синтезу. Здатність до розкладання, до аналізу.

Здатність до комбінування. Здатність до диференціації явищ. Ентузіазм. Здатність до самовираження. Внутрішня зрілість. Скептицизм. Сміливість. Мужність. "Смак до тимчасового безладу, хаосу". Прагнення залишатися надовго наодинці. Підкреслення власного "Я". Упевненість в умовах невизначеності. Терплячість до неясності, двозначності, невизначеності.

Таким чином, звести обдарованість людей до конкретних показників неможливо, так само, як і за допомогою психодіагностичних тестів визначити рівень наявності та розвитку здібностей (останнє носить відносний характер), підтвердженням чого можуть бути тести інтелектуального розвитку (IQ).

Отже, структура кожної конкретної здібності, як і готовність особистості до даної діяльності, відрізняється значною складністю, включає в себе комплекс якостей, серед яких є провідні та другорядні, спільні та загальні.