Загальна психологія - Скрипченко О.В. - 10.7. Вищі почуття

Моральні почуття - почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прийнятними в певному суспільстві, з оціненням відповідності цим нормам дій, учинків, намірів людини. Джерелом таких почуттів є спільне життя людей, їхні взаємини, спільна боротьба за досягнення суспільної мети.

Високими моральними почуттями є передусім почуття любові до своєї країни, почуття патріотизму. Почуття патріотизму багатогранне. Воно нерозривно пов'язане з почуттям національної гідності та гордості, національної самосвідомості. Національна самосвідомість - усвідомлення людиною своєї належності до певної нації. Вона формується на підставі:

а) знання рідної мови;

б) знання історії своєї країни;

в) знання національної культури;

г) усвідомлення місця своєї країни, її культури, історії серед інших народів;

д) ментальності.

Ментальність охоплює особливості національних світосприймань, світобачення, психології, національного характеру. Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, що виявляється у народній творчості, і в обрядовості, волелюбність, миролюбність, лагідність, м'якість характеру, доброзичливість, любов до землі, до краси. Негативні риси: перевага емоцій над волею та інтелектом, запальність, надмірний індивідуалізм, невміння підпорядковувати свої інтереси інтересам загалу.

Почуття любові до Батьківщини пов'язане з любов'ю до людей, з почуттям гуманності. Почуття гуманності зумовлені моральними нормами та цінностями, системою настанов особистості на соціальні об'єкти (людину, групу, живих істот), представлені у свідомості переживаннями, співпереживаннями і реалізуються в спілкуванні, діяльності, допомозі. Почуттями гуманізму особистість керується при визнанні прав, свободи, честі та гідності іншої людини.

Почуття честі. Це високі моральні почуття, що характеризуються ставленням людини до самої себе і ставленням до неї інших людей. Честь - це визнання суспільством досягнень особистості. Поняття честі охоплює бажання людини підтримати свою репутацію, престиж, добру славу в тому соціальному оточенні, до якого вона належить. З честю пов'язане уявлення про гідність. Почуття гідності виявляються в суспільному визнанні прав людини на повагу з боку інших, на незалежність, усвідомленні нею цієї незалежності, моральної цінності своїх вчинків і якостей, неприйнятті всього того, що принижує її як особистість.

Оцінення людиною власних вчинків, добрих і поганих, своєї діяльності, свого ставлення до інших людей називають її совістю. Воно є не тільки розумовим, а й емоційним. Совість вважають внутрішнім регулятором поведінки людини, виявом моральної свідомості. Сила і дієвість впливу совісті на особистість залежить від міцності моральних переконань людини.

Інтелектуальні почуття. Ці почуття з'являються в процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Вони пов'язані з моральними почуттями людини, але разом з тим вони специфічні, їхніми джерелами є навчальна діяльність, самостійна робота, дослідна робота в тій чи іншій галузі, конструктивна, творча виробнича праця людини.

Естетичні почуття. До естетичних почуттів належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю. Естетичні почуття відображають прекрасне, що є в самій об'єктивній діяльності. У них виявляється естетичне ставлення особистості до предметів і явищ, викликане її активним бажанням оволодіти конкретними естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.

Естетичні почуття формуються і реалізуються в будь-якій діяльності людини, бо кожна діяльність містить у собі елементи прекрасного. Естетичні почуття є важливим чинником формування морального обличчя людини.

Одним із складних почуттів, яке поєднує в собі естетичні, моральні, інтелектуальні аспекти, є почуття смішного, комічного. Почуття комічного виникає як переживання особистістю невідповідності між формою і змістом у діях і вчинках людей. Розкриття цієї невідповідності й переживання, ставлення особистості до неї - це основні моменти, що характеризують почуття комічного.

Почуття комічного може виявлятися в різних формах. Так, поєднане з почуттям симпатії, доброзичливим ставленням, співчуттям до тих, з кого ми сміємося, воно перетворюється на почуття гумору. Пройняте ненавистю до інших людей, гнівом, це почуття стає сатиричним. Сміх є могутнім засобом боротьби з тим, що відживає, але ще трапляється в житті людей.

Моральні, інтелектуальні, естетичні почуття переживаються людиною в діяльності та спілкуванні й називаються вищими почуттями у зв'язку з тим, що вони поєднують усе багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення. У визначенні почуттів "вищими" наголошується їхня узагальненість і стабільність. Водночас слід наголосити на умовності поняття "вищі почуття", адже до них належать не тільки позитивні, моральні, а й негативні почуття (скупість, егоїзм, заздрість тощо). Через брак точного класифікаційного критерію моральні, інтелектуальні та естетичні почуття досить важко розрізняти в психологічному аспекті. Почуття гумору, будучи естетичним, може бути водночас і інтелектуальним (якщо воно пов'язане з умінням підмічати суперечності в навколишньому середовищі), і моральним почуттям.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення емоцій.

2. Назвіть форми вияву почуттів.

3. Порівняйте прості та складні емоції.

4. У чому виявляється дієвий характер почуттів?

5. Назвіть види почуттів за Б.І. Додоновим.

6. Охарактеризуйте вищі почуття.

7. У чому виявляється специфіка інтелектуальних почуттів?

8. Визначте психологічні умови формування моральних почуттів особистості на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Література

1. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия - СПб.: Питер. - 1997.

2. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: "Просвещение" 1978.

3. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. -СПб.: Питер, 1995.

4. Зелінсъка Т.М. Амбівалентність особистості: шлях до гармонії чи душевного болю. - Черкаси: Брама, 2004.

5. Изард К. Э. Психология эмоций. - СПб.: Питер, 2000.

6. Кемпбел Р. Как справиться с гневом ребенка. - СПб., 1997.

7. Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. - Ярославль, 1997.

8. Куликов Л.В. Психология настроения. - СПб.: Изд-во С.-П. ун-та, 1997.

9. Новикова Е.В., Кочубей А.И. Эмоциональная устойчивость школьника. - М.: Просвещение, 1998.

10. Психология эмоций: тексты / Под ред. В.К. Вилюнаса и др. - М.: Изд-во МГУ, 1984.

11. Селье Г. Стресс без дистресса. - М.: Просвещение, 1982.

12. Семиченко В.А. Психические состояния. - К.: "Магистр - 1998.

13. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. - М.: Ин-т прикладной психологии, 1998.

14. Фурманов И.А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция. - Минск, 1996.

15. Шадриков В.Д. Введение в психологию: Эмоции и чувства. - М.: Логос, 2002.