Загальна психологія: Хрестоматія - Скрипченко О.В. - 4. Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

З необхідністю мислити, міркувати люди зустрічаються постійно. Виходячи зі своєї життєвої практики, вони поступово усвідомлюють, що правильно і що неправильно. Але чи може людина таким способом навчитися правильно мислити в усіх випадках і про будь - який предмет чи явище? Ні, не може. В кращому разі вона навчиться добре розбиратися у правильності і неправильності тих думок, з якими їй постійно доводиться мати справу. Так, селянин може міркувати правильно в сільськогосподарських питаннях, домогосподарка в межах проблем свого господарства і т. д. Така стихійна правильність мислення є те, що називають "здоровим глуздом". Звичайно, це не означає, що в усіх міркуваннях про предмети, які безпосередньо належать до цієї вузької області, людина не допустить жодної логічної помилки; в усякому разі тут досить часто людині може допомогти здоровий глузд. Проте діяльність людини не обмежується тільки основною, звичною для неї справою: кожній людині доводиться мати справу і з багатьма іншими предметами і явищами. Тут уже здоровий глузд перестає бути надійним помічником, і людина, покладаючись тільки на нього, може допустити логічну помилку.

Виникає запитання: як навчитися не робити логічних помилок, тобто мислити правильно в усіх випадках, з будь-яких питань, відомих чи невідомих, про будь-які предмети, звичні для нас чи незвичні? Життєвий досвід, здоровий глузд у багатьох випадках допомагає уникати логічних помилок, проте не гарантує їх усунення. Звичайно, чим багатша практика, чим з більшою кількістю різноманітних предметів і видів діяльності мала справу людина, тим більше можливостей вона має для розвитку в собі правильного мислення. Розширення світогляду, поглиблення фактичних знань, ознайомлення з різноманітними видами міркувань, безперечно, сприяє розвитку мислення взагалі. Високо освічена, розвинена людина швидше помітить помилку в міркуванні навіть тоді, коли воно не стосується безпосередньо її спеціальності, звичних для неї щоденних занять. Через це вивчення різноманітних наук має надзвичайно велике значення. Кожна наука тією чи іншою мірою передбачає міркування. Навіть описові предмети, такі, як географія, біологія, анатомія, астрономія, не можуть обійтися без міркувань. Так, у географії потрібно не просто знати, який де клімат, яка рослинність, корисні копалини, а й уміти пояснити, чому, наприклад, в одному місці такий клімат, а в іншому - інший. Біологія при вивченні тварин і рослин не перелічує хаотично, без певної послідовності якісь факти, а викладає матеріал у строгому порядку, встановленому на основі певного міркування. Історія знайомить нас з подіями, умовами життя людей, їхніми звичаями, відмінними від тих, до яких ми звикли. Необхідність подумки переноситись в інші епохи, зіставляти їх між собою, знаходити подібність і відмінність - усе це, звичайно, сприяє розвитку логічного мислення людини.

Важливе значення для розвитку мислення людини має вивчення мови, як рідної, так і іноземної. Щоб правильно застосовувати граматичні правила, недостатньо вивчити їх, запам'ятати - тут потрібно вміти міркувати. Прагнення уникнути граматичних помилок зв'язується, таким чином, з необхідністю уникати логічних помилок. Ще більшою мірою сприяє розвитку мислення знання іноземних мов. Одна й та сама думка в різних мовах виражається по-різному. Кожна мова містить дуже велику кількість різних елементів, які утворюють певну систему. Для передачі думок іноземною мовою і вміти вибрати в цій системі саме ті елементи, які необхідні в даному випадку. Читаючи іноземний текст, потрібно в кожному випадку визначити, яку саме думку виражає дана комбінація мовних елементів, як літературно сформулювати ЇЇ рідною мовою. Все це вимагає великих зусиль від мислення, особливо якщо система даної мови істотно відрізняється від системи рідної мови, якщо одна й та сама думка рідною і іноземною мовами виражається по-різному, так, що дослівно перекладена з іноземної мови фраза виглядає беззмістовною. В таких випадках переклад іноземного тексту на рідну мову являє собою розв'язання свого роду логічних задач.

Значні можливості для розвитку логічного мислення відкриває вивчення літератури. Аналіз творів, вивчення психології і мови героїв, оцінка їх поведінки - усе це сприяє розвитку мислення. Дуже важливим є вміння писати твори. Успіх написання залежить не лише від знання фактичного матеріалу, а й від того, наскільки послідовно його автор зможе провести І довести основну думку свого твору, повно і чітко обґрунтувати кожний пункт складеного ним плану цього твору.

Для розвитку абстрактного мислення велику користь приносить вивчення природничих наук, наприклад хімії, в якій для дослідження причин різних явищ, вивчення атомів і молекул, недостатньо безпосереднього спостереження, і через це особливого значення набувають теоретичні міркування; фізики, де постійно виводяться одні положення з інших, що, природно, виробляє навички правильного мислення. Під час лабораторних робіт робляться висновки з фактів, одержаних у процесі дослідів. Хорошою практикою для розвитку логічного мислення є розв'язування фізичних задач.

Наукою, яка найбільшою мірою сприяє розвитку правильного мислення, вважають математику. Для цього є свої підстави. Справді, тут на перший план висувається не стільки засвоєння окремих положень, скільки їх обґрунтування, доведення. І це стосується не лише геометрії, як думає дехто, а й усіх інших розділів математики. Правда, в курсі алгебри й початків аналізу велику роль відіграють обчислення. Але перш ніж обчислювати, необхідно зробити деякі перетворення вихідних даних, накреслити план (алгоритм) обчислень.

Зауважимо, що розвиток логічного мислення залежить не лише від вивчення окремих наук, а й від методики їх вивчення, тобто не лише від того, що ми вчимо, а й від того, як саме. Якщо в основу покладено метод заучування окремих положень, то таке вивчення предмета розвиває мислення незначною мірою. Механічне заучування не лише окремих фактів, а й цілих міркувань аніскільки не змінює справи. Навіть математику можна вивчати так, що її вивчення не сприятиме розвитку мислення: якщо людина механічно запам'ятовує положення і цілі доведення (міркування), то при розв'язуванні задач замість того, щоб міркувати самостійно, вона просто повторює зазубрені приклади міркувань. Така методика вивчення предмета не тільки не розвиває, а й часто, навпаки, притуплює мислення. Коли людина розвиток свого мислення висуває на перший план, вивчення всіх наук може відіграти велику роль у розвитку навичок правильного мислення і цим самим зменшити кількість логічних помилок у міркуваннях.

Необхідно зазначити, що навіть при ідеальній методиці вивчення окремої науки навички правильного мислення виробляються лише в таких операціях мислення, які в цій науці найчастіше зустрічаються. Вивчення різних наук розвиває різні сторони мислення. Спосіб виведення одних положень з інших, характерний для математики (в процесі доведення теорем, розв'язування рівнянь і т. д.) і майже не зустрічається в таких науках, як географія або біологія. Водночас у географії і біології застосовуються такі способи знаходження первинних зв'язків між явищами, які не характерні для математики. Тому спеціаліст в області якоїсь окремої науки може не вміти правильно міркувати з питань, які належать іншим областям, навіть якщо знає всі необхідні для цього факти. Отже, вивчення окремих наук не дає можливості переборювати логічні помилки в міркуваннях, а дає лише практичні навички тих чи Інших міркувань.

Предметом хімії, фізики, математики, біології не є вивчення думок самих по собі і умов їх правильності. Цими питаннями займається формальна логіка. її значення полягає в тому, що:

1) вона дисциплінує мислення, звільняє його від неясностей і плутанини;

2) навчаючої правильному мисленню, вона тим самим підвищує загальну культуру мислення. Людина, яка знає форми і закони мислення, використовує їх свідомо і запобігає помилкам у мисленні;

3) формулюючи закони і правила, яким підлягають наші думки в процесі міркування, логіка навчає методам здобуття вивідного знання, методам для відшукання нових результатів; логіка навчає свідомого використання понять, суджень, умовиводів, які є скарбницею знань людства. <...>