Основи конфліктології - Гірник А.М. - 6.9. Стилі діяльності медіатора

У літературі називають кілька стилів, які можна виокремити в діяльності медіаторів: евалюативний, фасилітуюний і трансформативний. Ці стилі зумовлені зорієнтованістю на вужчий або ширший підхід та на оцінюючий або фасилітую-чий підхід.

Медіатори, що орієнтовані на вузький та оцінюючий підхід (евалюативна медіація), виходять із того, що сторони звернулися до них за допомогою у вирішенні певної технічної проблеми. Часто такі проблеми самі сторони вже визначили, вони формулюються приблизно у формі "хто кому скільки винен?". Евалютивний медіатор допомагає сторонам дійти згоди шляхом чесної оцінки їхніх позицій, можливих втрат та надбань. Власне евалюація - це оцінка правових аспектів справедливості певного рішення. Медіатор діє як арбітр-порадник. Найчастіше застосовують "човникову дипломатію" та сепаратні зустрічі зі сторонами. Медіатор більше орієнтований на забезпечення юридичних прав сторін, ніж на реалізацію їхніх інтересів.

Рис. 6.1. Стилі медіації

Якщо він зосереджується на допомозі у вирішенні певної проблеми, що зумовила конфлікт, - він реалізує евалюативно-вузький підхід, якщо зосереджується на примиренні - евалю-ативно-широкий.

Медіатор, зорієнтований на вузький і фасилітуючий підхід (фасилітуюча медіація), вважає своєю місією поліпшити комунікацію між сторонами з метою допомогти їм самим вирішити, що треба зробити. Він переймається забезпеченням процедури переговорів між сторонами. Він не дає порад, рекомендацій, не висловлює свою думку та не робить передбачень щодо того, якою могла б бути ухвала суду. Себе він вважає відповідальним за дотримання тонкощів процедури, тоді як сторони - за зміст переговорів і пошук прийнятного рішення. У переговорах він виконує передусім функцію відповідального секретаря. Фасилітуюча медіація виникла в практиці роботи медіаторів-волонтерів, хоча нині цей стиль медіації використовують професійні медіатори.

Медіатор, зорієнтований на фасилітуючий і широкий підхід (трансформативна медіація), прагне допомогти сторонам реалізувати приховані інтереси. Він очікує докорінної зміни відносин між сторонами з конфронтаційних на дружні та переходу від боротьби до співпраці у вирішенні проблеми в процесі медіації. Він вважає корисним вихід за межі предмета конфлікту з метою виявлення ресурсів і потреб, які можуть бути задоволені завдяки обміну ресурсами чи їх спільному використанню. У трансформаційній медіації сторони здебільшого самі встановлюють правила поведінки в процесі медіації та виробляють критерії оцінки пропозицій.

Вважають, що фасилітуюча та трансформативна медіація забирають більше часу. Прихильники евалюативної медіації стверджують, що навіть коли сторони не можуть дійти згоди, вони все одно хочуть знати, яке рішення є справедливим. Прибічники фасилітуючої та трансформативної медіації вважають перевагою цих стилів те, що вони допомагають сторонам усвідомити свою відповідальність за прийняття рішення. Ті, що надають перевагу трансформативній медіації, стверджують, що прихильники інших стилів більше тиснуть на клієнтів із метою досягнення згоди.

У процесі дослідження діяльності успішних медіаторів були виділені притаманні їм п'ять видів діяльності (так звані п'ять ключових умінь), а саме: розслідування, демонстрація емпатії, винахідливість, переконування ("умовляння") та переорієнтація уваги.

Розслідування. Різними способами медіатори вивчали факти, які стояли за конфліктом. Здебільшого це реалізувалося в процесі сепаратних зустрічей зі сторонами. У таких випадках медіатори виконували дві функції одночасно: отримували надійну інформацію, часто таку, яку учасники не хотіли надавати, і демонстрували "проколи" у їхній позиції. Здатність "притиснути" сторону не тільки надавала медіатору інформацію, а й давала змогу спостерігати, що сторона ухиляється від відповіді на певне запитання, що вже вказувало на сумнівність її позиції.

Емпатія. Кожний медіатор виявив себе як такий, що бажає слухати й обговорювати занепокоєність сторін конфлікту.

Переконування ("умовляння"). Кожний медіатор демонстрував постійне зростання інтенсивності у спробах досягнути поступок сторін. Така наполегливість медіатора демонструвала учасникам його зростаючу впевненість у своїх діях і переконаність у необхідності дій.

Винахідливість. Спроби запропонувати учасникам рішення проблеми відкладалися медіатором до часу, коли він достатньо у неї заглибився.

Переорієнтація уваги. Всі медіатори вважали за необхідне переспрямовувати увагу учасників. Один із медіаторів назвав це "елементом водевілю" у медіації. Метою таких дій була необхідність зняти напруження, уникнути ворожої атмосфери, а не просто розважання учасників.