Основи психології - Вітенко І.С. - Взаємозв'язок еволюції психіки та нервової системи

Аналізуючи розвиток психіки тварин, можна дійти висновку, що ступінь адекватності психічного відображення суб'єктивного світу залежить передусім від рівня розвитку матеріального субстрату психіки - органів чуття та нервової системи.

Розглядаючи найпростіший організм - амебу, бачимо, що одна й та ж клітина є і органом чуття, і органом травлення, і опорно-руховим органом. Тому в складній природній системі життєві можливості амеби невеликі. Цс призвело до появи більш розвинених форм життя, де з'являються спеціальні органи, кожен з яких відповідає за свою специфічну сферу пізнання навколишнього і внутрішнього середовища. Вони складаються з клітин, функцією яких є сприймання сигналів:

1) із зовнішнього середовища - рецептори;

2) із внутрішнього середовища - ефектори.

Навколишнє та внутрішнє середовище все більше ускладнювалось, і рецептори та ефектори теж піддавалися еволюційним змінам. Вони розширювали свій спектр дії, тонше реагували на подразники, щоб краще їх відображати. А головне, їм стало мало функції спеціалізації, яка розділяє органи і функції організму. При все більш зростаючому потоці сигналів із зовнішнього та внутрішнього середовищ знадобився нерозривний зв'язок між рецепторами та, як закономірність, між ефекторами. Завдяки цьому і утворилася нервова система (НС).

Основними складовими елементами стали нервові клітини - нейрони. У функцію нейрона входить передавати збудження від рецептора до НС, від НС до ефектора та між відділами самої центральної нервової системи. Нервова система пройшла чотири етапи еволюційного розвитку:

1) сітчаста;

2) ганглієва;

3) трубчаста;

4) центральна нервова система: головний мозок, спинний мозок.

Сітчаста нервова система існує у вигляді сітки нервових клітин, розкиданих по всьому організму і переплетених між собою.

Ганглієва нервова система - тип нервової системи, яка включає в себе не тільки нервову "сітку", а й вузли нервових клітин, які на ній знаходяться і з нею переплетені. Вищим етапом вузлової нервової системи є ланцюгова, коли в організмі виникають об'єднані в ланцюги вузли, або ганглії, серед яких головний зосереджує збудження, переробляє і регулює рухи окремих частин організму.

Трубчаста нервова система являє собою трубку з нервових клітин, яка потовщується у головному кінці (найпростіший головний мозок) у вигляді трьох мозкових пузирів.

Центральна нервова система (мозок) - вершина еволюційного розвитку НС. Поділяється на два основні відділи: 1) спинний мозок; 2) головний мозок.

Більш конкретні характеристики функції, закони та структури і одиниці нервової системи розглядаються такими галузями наукового пізнання, як фізіологія нервової системи та психофізіологія.

З точки зору загальної психології особливу увагу слід звернути на відділ центральної нервової системи - мозок (рис. 1.1).

Розвиток психіки тварин як передісторія становлення психіки людини

Розуміння психіки людини, її пізнавальних процесів великою мірою визначається тим, наскільки ми знаємо передісторію її виникнення і розвитку. Передісторія ця непроста і часом досить суперечлива. Однак без ознайомлення з нею ми не зможемо достатньо осмислити природу людської психіки як результат еволюції людини. Більше

Рис. 1.1. Сагітальний переріз головного мозку

гою, завдяки лише тим елементам психіки, які виникли у процесі руху різних форм матерії, можлива і складна психічна діяльність сучасної особистості.

З матеріалістичної точки зору феномен психіки обумовлений еволюцією живої природи, і його існування повинне розглядатися як якість високоорганізованої матерії. Необхідно підкреслити, що існує велика кількість цих форм живої матерії, але всі вони розрізняються за рівнем розвитку психічних якостей. Цей рівень напрямку залежить від величини розвитку способів відображення психічно об'єктивних образів, які знаходяться у зовнішньому середовищі.

Елементарна здатність вибірково реагувати на дію зовнішнього середовища (подразливість) спостерігається у найпростіших форм живої матерії: одноклітинних, амеби тощо. Зовні вона виглядає як вимушена активність живого організму (тропізм), яка спрямована лише на біологічно значущі для організму фактори дії зовнішнього середовища (подразника). Причому ця активність за своїм характером реактивна: це означає, що живий організм проявляє її тільки після прямої дії подразника. Чим вищим є рівень розвитку організму, тим у складнішій формі проявляється його активність у випадку зміни зовнішнього середовища.

Подальший розвиток живої матерії був причинно обумовлений (детермінований) зміною комплексу факторів зовнішнього середовища на складніший рівень, що призвело до виникнення складнішої форми реагування надію подразника - чутливості. Чутливість характеризується тим, що дає живій матерії реагувати і на біологічно нейтральні подразнення, причому ще до безпосереднього контакту з ним. Чутливість притаманна таким видам тварин, як черви, молюски, кишковопорожнинні.

Розглядаючи розвиток живої матерії, можна зазначити, що її біологічний розвиток прямо пропорційно взаємопов'язаний з розвитком психіки. Це означає, що чим більше ускладнюється біологічна структура організму, тим вищий рівень психіки йому притаманний. Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин: елементарна сенсорна психіка, перцептивна психіка, інтелект.

Таблиця 1.1. Стадії розвитку психіки тварин