Основи психології - Вітенко І.С. - Розвиток психіки людини в онтогенезі

Інтелектуальна поведінка ~ вершина психічного розвитку тварин. Аналіз поведінки дельфінів і вищих мавп свідчить, що вони можуть переносити засвоєний досвід у нові ситуації (але тільки той, що набувається в природних умовах їхнього життя). Вони наслідують не результат дії, а саму дію. їхній інтелект, як і психіка в цілому, мас якісну відмінність від інтелекту людини. Людина може сама виготовляти знаряддя праці й використовувати його для різних потреб, передусім для зміни і пізнання світу, планувати свою діяльність, передавати свій досвід тощо. Отже, для розвитку і становлення психіки людини потрібні інші умови.

По-перше, для формування психіки людини необхідне людське суспільство. Наукові дослідження доводять однозначно, що поза суспільством людина за своїми психологічними параметрами, поведінкою не стає нею по суті. Тварина, виростаючи в людському суспільстві, залишається твариною.

По-друге, для становлення психіки людини потрібна активна трудова діяльність. Лише в процесі її відбуваються якісні зміни у психіці. Йдеться, перш за все, про гру, навчання і працю.

По-третє, без розвитку людського мовлення, абстрактного мислення і свідомості повноцінне становлення психіки людини неможливе.

По-четверте, головною умовою становлення психіки людини є те, що у неї мають бути високоорганізовані мозок і нервова система, які нормально функціонують.

І все ж, хоч у якісному плані людина відрізняється від своїх "молодших братів", не варю думати, що між ними існує непрохідний кордон. Слід лише згадати експерименти В А. Дурова, знаменитого дресирувальника тварин, зоопсихолога, який ще у 1880 р. відкрив незвичайні здібності тварин (собаки, ведмедя, лева) сприймати накази-думки без слів та інших зовнішньо виражених сигналів. Отже, мозок тварин може сприймати думки-накази мозку людини, що "випромінюються" через очі. Погляд людини при цьому повинен бути спрямований в очі тварини. Звичайно, таким талантом володіє не кожна людина. Це наче виняток із правила, але кожен виняток є здебільшого підтвердженням правила. Є немало результатів досліджень, що свідчать і про велику подібність мозкових структур людини і тварин. Звичайно, психіка тварин і людини не тотожна, але разом з тим проявляти скептицизм щодо приматів не варто, їх психіка погребує подальшого вивчення, яке, можливо, приведе до нових відкриттів.

Розвиток психіки людини в онтогенезі

Центральна нервова система є основою розвитку.

Пренатальний період

Для вивчення розвитку психіки в онтогенезі необхідно ознайомитися з пренатальним ходом розвитку анатомічних структур, зокрема центральної нервової системи.

Загальний процес розвитку центральної нервової системи відображається в динаміці вагового показника головного мозку.

Високий темп росту нормального головного мозку вимагає інтенсивного надходження поживних речовин, на перших етапах розвитку центральної нервової системи її живлення здійснює лікворна система - це так званий лікворний період.

Клітини судинних сплетень утворюються в кінці І - на початку II місяця, концентрація білка в їхньому секреті висока, що робить ліквор поживною рідиною, полегшуючи мозку синтез білка з амінокислот і таким чином сприяючи швидкому росту мозку. На початку II місяця починається вростання кровоносних капілярів у речовину мозку - настає капілярний період, що надалі стає основним (рис. 1.4).

Рис 1.4. Внутрішньоутробний розвиток людини

На початку III місяця відбувається закладання кори. На IV-V місяці стінка пухиря перетворюється на стінку півкулі, в ній є 8 шарів, з яких на V місяці залишається 2: кора і біла речовина. У кінці VI місяця нова кора складається з 6 шарів. Диференціація клітин кіркових полів проходить по-різному. Так, у 6-місячного плода 17-те поле добре виділене і поділене на 6 шарів. Пізній період - VII місяць - характеризується припиненням поділу клітин і подальшим переродженням їх на нервові клітини. Диференціальний розвиток клітин закінчується у постнатальному періоді життя.

Загальний хід онтогенезу зводиться до розвитку первісно цілісної системи, з якої потім формуються окремі функціональні системи. Прості рефлекси, які послідовно з'являються згодом, підсумовуються та ускладнюються, складаючи функції нервової системи.