Основи психології - Киричук О.В. - Формування та розвиток вольових процесів.

Описаний вище процес, безумовно, не вичерпує питання про боротьбу мотивів та здійснення людиною вольового акту. Важливим є виявлення механізмів формування та розгортання вольових процесів, їхніх психологічних закономірностей, умов розвитку індивідуально-неповторної мотиваційної сфери людини. В онтогенетичному плані перший акт зіткнення різноманітних мотивів розгортається як складний, тривалий та надзвичайно енергомісткий для особистості процес. Проте після здійснення повторного вольового акту вихід із цієї боротьби стає для особистості дедалі легшим, оскільки формується своєрідний "образ" вольового діяння, проторюється шлях послідовного розгортання вольових дій. Якщо вперше вольовий процес потребує значної психічної енергії та нервових сил, то надалі він починає "механізуватися", поки не перейде в неусвідомлюваний план, який дається людині ніби сам собою, часто без усіляких зусиль.

Дуже схоже відбувається виховання та навчання дітей, коли дорослі намагаються сформувати в них певні звички, знання, навички тощо, корисні чи необхідні з точки зору вимог суспільного життя чи індивідуальних інтересів. Хоча механізація психічних процесів та актів діяння не завжди можлива і не безмежна, вона вказує на закономірності збудження, опрацьовування та закріплення деяких видів психічної діяльності, на основі чого відбувається формування стилю поведінки або діяння конкретної особистості.

Важливим фактором формування та розвитку вольових процесів особистості є "очікування успіху" від здійснення конкретного акту діяння або поведінки. Ідея здійсненності та можливості досягнення конкретної мети, на яку спрямована воля, є важливою умовою розгортання вольового акту в процесі виконання особистістю будь-якого завдання, ситуації прийняття рішення тощо. "Успіх" при цьому постає у двох якісних зрізах: як індивідуально-психологічна умова оцінювання результатів власного діяння, а також як соціально-психологічна умова визначення соціального статусу діяльності, яку реалізує особистість, та критерій "прийняття" результату індивідуальної дії з позиції його соціальної цінності, необхідності, корисності. Відповідно відбувається процес формування "мотивації успіху" особистості щодо здійснюваних нею дій, а складовими цього типу мотивації постають індивідуально- та соціально-орієнтовані мотиви.

Цілеспрямування — ще одна суттєва характеристика та фактор розвитку вольових процесів індивіда. "Досягнення цілі", мети, здійснення ідеї та переживання завершеності акту — основа мотивування дій індивіда щодо елементів його поведінки або організованої діяльності. Ціль постає перед людиною як соціально визнаний та індивідуально прийнятий компонент діяльності, що надає дії сенс і виконує керуючу функцію у процесі її виконання. Як правило, ціль того чи іншого типу діяння сприймається індивідом як певний синтез уявлень про: "образ результату" діяння, міру завершеності змісту та форми очікуваного результату, його ідеальний та реальний (стосовно можливостей самого індивіда) предметний вияв. Ціль діяння постає перед індивідом також у своєму емоційному, чуттєвому вираженні; тобто індивід сприймає завершальну ідею своєї дійової активності не тільки через призму її предметного результату, але й у контексті власних емоційних та чуттєвих переживань з приводу предмета своєї активності — його привабливості, доступності та індивідуальної необхідності процесу перетворення даного предмета. Мотивування конкретного акту діяння залежить саме від цих моментів, а елементи індивідуального діяння отримують своєрідний мотиваційний фон — поєднання емоційних, чуттєвих переживань та уявлень індивіда про ідеал "успішного діяння" в умовах, що склалися.

Орієнтація індивіда на завершеність дій — також суттєвий фактор розгортання його вольових процесів та формування мотиваційної сфери. Цей фактор має соціальний, культурно-привнесений характер, але у цій своїй характеристиці виступає скоріше як орієнтир організації дійового циклу від початку до логічного кінця. Індивідуально-неповторного змісту даний фактор набуває тільки внаслідок свідомого, скерованого та насиченого мотиваційним смислом вибору його "реальним орієнтиром" свого діяння з боку самого суб'єкта. Продукт діяння суб'єкта матиме, відповідно, подвійний зміст: з одного боку — це соціально-цінний зміст, актуалізований або самостійно, творчо створений суб'єктом; а з іншого — індивідуально-цінний зміст, який може поставати у формі накопиченого суб'єктивного досвіду, знань, умінь або отриманого емоційного ефекту, переживання, почуття в процесі творення тощо. Мотивування процесу діяння, відповідно, може здійснюватися відносно одного або декількох, чи системи складових продукту, цінність яких визначається суб'єктом насамперед в індивідуальному аспекті.

Отже, мотивування активності людини може здійснюватися в різних змістових напрямах, розгортатися в різній структурній послідовності, з перевагою соціально- або індивідуально-орієнтованої спрямованості. Природа вольового акту дає змогу виявити елементарні механізми утворення мотивів, а їхній зміст постає через аналіз та психологічне тлумачення потреб людського життя.