Основи психології - Киричук О.В. - Пережити — не лише відчути.

Ідея, Ідеал, еталон.

Абсолютний стан істини, краси, любові й добра розкривається через ідею, що втілюється в ідеалі. Ідеал — це відображення у свідомості людей розв'язаних, знятих суперечностей соціальної дійсності, суперечностей між назрілими, але не реалізованими потребами. У вигляді ідеалу людина створює для себе образ дійсності, вільної від суперечностей. Це ідеальний образ, який визначає спосіб мислення і діяльності людини,.

В ідеалі знімаються суперечності між духовною і емпіричною дійсністю. Але це не гегелівське підкорення емпірії духу, ідеї, зняття суперечностей — досягнення гармонії, яка є втіленням краси, прекрасного. Прекрасне об'єктивне, воно пов'язане з певною чуттєвою формою, ідеї властива чуттєва видимість. Прекрасне становить єдність ідеї й образу. Це не лише властивість, якість, відношення самої дійсності, це ще й ті враження, які дістає людина, сприймаючи цю дійсність. Пізнаючи красу, людина стверджує себе у світі, досягає вільного розвитку. Сприймання і переживання прекрасного має безкорисливий характер, прекрасне викликає безкорисливу любов, почуття радості і відчуття свободи.

У красі знімається невідповідність форми і змісту, а справжнє мистецтво створює форму, яка гармонійно відповідає змістові. Краса нерозривно пов'язана зі змістом буття. Краса — це життя, вважав М.Чернишевський. 1 в цьому розумінні краса "рятує світ", бо надає життю зміст і виправдання. Це загальнолюдська цінність. Сприймаючи прекрасне, людина пробуджує красу в собі, відчуває її еталон у самій собі, стверджує себе. Виявом цього еталона-ідеалу виступають почуття.

Пережити — не лише відчути.

Ставлення людини до світу виражається як у формі понять, так і у формі емоцій. В емоціях ставлення до довколишнього представлено специфічно — як безпосереднє його переживання. Усвідомлення почуття співвідноситься з усвідомленням самого ставлення, яке в емоції переживається. Усвідомити своє почуття значить не лише відчути його як переживання, а й співвіднести його з тим предметом, який його викликає. Основи почуттів — не в замкненому внутрішньому світі свідомості, вони базуються на відносинах людини зі світом, відносинах, які виходять за межі свідомості. Почуття спрямовуються на предмети, виражаючи ставлення людини до них, яке розкривається в емоційних переживаннях. Переживання у специфічному значенні цього слова — це неповторна подія в духовному житті людини, це душевна подія у її житті. Тому кожна людина має свій емоційний стиль, свою основну палітру емоцій і почуттів, у яких вона переважно сприймає світ. Переживаючи красу, людина змінює себе.

Особистісний характер переживань, їхня інтимність не виключає зумовленість почуттів суспільно-історичним розвитком, практикою суспільного буття. Почуття людини є почуттями історичної істоти. Це проілюстровано Ф.Енгельсом на прикладі статевої любові, яка суттєво відрізняється від простого статевого потягу, від еросу давніх людей. По-перше, вона (любов) передбачає взаємність, тобто жінка тут визнається рівною чоловікові, тоді як за давніх часів про згоду й прихильність жінки не довідувались. По-друге, тепер уже не питають, у шлюбі чи поза ним відбувалася статева близькість і навіть про те, чи викликана вона коханням. Таким чином, суспільна практика розвиває почуття людини, породжує нові почуття, у яких відображується нове ставлення людини до світу.

Почуття виражає ставлення людини до предмета, до світу. Зв'язок почуття з предметом, який його викликає й на який воно спрямоване, особливо яскраво проявляється в естетичних почуттях — вищій стадії розвитку почуттів, де встановлюється єдність і взаємопроникнення емоційного й пізнавального. Почуття у своєрідних і специфічних формах виконують і пізнавальну функцію, яка на вищих рівнях має свідомо об'єктивований характер. Почуття не просто викликається предметом, не тільки спрямовується на нього, воно входить, проникає в предмет, специфічно, інтимно пізнає його сутність. Естетичне почуття — це "вчуття" у предмет. Завдяки естетичному почуттю, яке викликається твором мистецтва, природою чи людиною, людина пізнає їхню специфічну якість — красу.

Почуття самі містять у собі оцінку. Переживання почуттів — вияв прагнення до еталона, ідеалу. Але це є не тільки прагненням організму до насолоди, як випливає з гедоністичного принципу. Самою людиною це прагнення не вичерпується, адже все її буття сповнене світовими відносинами.