Патопсихологія - Мартинюк І.А. - 3. Закриті спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх із відхиленнями у поведінці

Соціально дезадаптовані підлітки, поведінка яких значно вступає в суперечність з чинним законодавством, підлягають направленню до спеціальних закритих навчальних закладів: спеціальних загальноосвітніх шкіл або спеціальних профучилищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, за поданням прокурора.

Закриті - тому що тут перебувають примусово, в умовах позбавлення волі (неповнолітньому забороняється залишати заклад за власним бажанням). Такі навчальні заклади виникли в результаті реорганізації дитячих колоній НКВС та передачі їх від Міністерства внутрішніх справ до Міністерства освіти. Відповідно ці школи успадкували принципи роботи персоналу, умови утримання підлітків, стиль стосунків між вихователями і підлітками. Недоліки:

- вітчизняна практика пенітенціарної системи не базується на якійсь науково обґрунтованій концептуальній основі, що враховувала б закономірності психологічного розвитку підлітка;

- велика кількість інструкцій і правил режиму утримування неповнолітніх злочинців розроблені на підставі міркувань надійної ізоляції вихованця від зовнішнього світу й виключення можливості втечі;

- тут разом перебувають підлітки, які мають великий кримінальний досвід (неодноразово скоювали злочини, входили до складу злочинних груп, керованих дорослими рецидивістами тощо), і ті, яких направили сюди у зв'язку із соціально дезадаптованою поведінкою, яка ще не перетворилась кримінальну;

- неможливість відчувати себе суб'єктом діяльності, здійснювати моральний вибір є перешкодою для формування відповідальності, блокує процес розвитку особистості;

- умови життя у закритих навчальних закладах перешкоджають задоволенню актуальних потреб підліткового віку (потреба у самостійності, самоствердженні, відмова від дитячої "моралі послуху");

- у нас усі дисциплінарні заходи, що забороняються Правилами ООН, застосовуються: покарання неповнолітніх ув'язненням їх у карцер; позбавлення побачень з рідними, примус працювати; навіть дозвіл на телефонні розмови з батьками (за умови, що за них сплачує абонент) використовується як заохочення, а не є правом кожного учня;

- навчання дітей за програмами загальноосвітніх шкіл виявляється неефективним (ще задовго до направлення у спецшколу діти перестали вчитись); методика викладання звичайна, як і в масовій школі, без будь-яких поправок на психологічні особливості соціально дезадаптованих дітей;

- умови життя є серйозним випробуванням для психіки дітей, є загрозою для формування особистості.

Так, перші дні перебування підлітків проходять у стресовому стані (високий рівень тривожності, емоційна нестійкість, підвищена збудливість). Цей стан змінює спосіб реагування навіть на звичайні подразники, тому поведінка стає непередбачуваною.

У цей час учні здійснюють втечі, влаштовують бійки, конфліктують із персоналом, намагаються накладати на себе руки.

Учні спецшколи постійно переживають ситуацію фрустрації головних, актуальних потреб. Якщо підліток не зможе знайти соціально прийнятних форм розрядки психічного напруження або якось відволіктись від негативних емоційних переживань, відбувається "афективний вибух" (наприклад, без будь-яких видимих причин, через дрібниці підліток починає жорстоку бійку, ламає меблі, б'є вікна, завдає собі тілесних пошкоджень та ін).

Ще один спосіб вийти із ситуації фрустрації актуальних потреб - психологічний відхід підлітка від психотравмуючих впливів - утворення неформальних соціальних структур, які відображають соціальний статус підлітка у злочинному світі. Такі структури мають свою ієрархію, свої традиції, норми поведінки і набір санкцій, які передбачаються за те чи інше порушення.

Незважаючи на жорстокість порядків цього таємного життя, воно приваблює підлітків насамперед тому, що тут вони почувають себе суб'єктами діяльності. Наприклад, від підлітка залежить, яке місце в ієрархії він займе, його думка враховується при обговоренні плану втечі.

Однак часто діти, потрапляючи до такої школи, опиняються в значно кращих матеріальних умовах, ніж були вдома.

Організація навчально-виховного процесу у спецшколі багато в чому залежить від її керівника, педагогічного колективу, допоміжного персоналу. Існує безліч позитивних прикладів досвіду ресоціалізації (починаючи з колоній А. Макаренка) соціально дезадаптованих дітей, навіть в умовах позбавлення волі.