Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - 3. Часові межі консультування

Психологічний клімат припускає і належне структурування часу.

1. Уже перша зустріч із клієнтом повинна продовжуватися стільки часу, скільки і всі наступні зустрічі. Іноді перша зустріч затягується через необхідність ближче познайомитися з клієнтом і вселяє в нього надію на нереальну тривалість консультування. Тому краще не викликати помилкових очікувань. На початку консультування необхідно також визначити загальну тривалість консультування. Звичайно, на самому початку важко встановити, скільки часу займе вирішення тих або інших проблем. Тому можна укласти з клієнтом певний контракт на 3-4 зустрічі, а потім остаточно вирішити, чи є консультативний контакт продуктивним і скільки часу може продовжуватися консультування.

На початку консультування варто також визначити і частоту зустрічей. Звичайно, думають, що для встановлення продуктивного контакту дещо однієї - двох зустрічей у тиждень. Якщо зустрічатися рідше, стає значно сутужніше ближче довідатися про клієнта, згадати, що відбувалося на минулій зустрічі, а також зберегти безперервність процесу консультування.

2. Звичайно, консультативна бесіда з дорослою людиною триває від 50 хвилин до однієї години. Така тривалість не випадкова. Менш тривала бесіда змушує нервувати і консультанта, і клієнта, створюючи враження, що вони не встигнуть дещо глибоко обговорити ті питання, що виникли під час зустрічі. Більш тривала бесіда, хоча цього іноді бажає як клієнт, так і консультант, занадто стомить обох учасників консультування.

3. Психотерапія і консультування вимагають концентрації уваги і пильності, а, як відомо, концентрацію уваги важко зберігати більше 45-50 хвилин. Традиційні 50 хвилин, що регламентують консультативну зустріч, дозволяють продуктивно обговорити кілька питань, а потім 10 хвилин приділити запису основних аспектів минулої бесіди або просто відпочинку за чашкою кави. Це також важливо при прийомі декількох клієнтів одночасно.

Тривалість бесіди може змінюватися в залежності від віку клієнта. Бесіда з 5-7-літньою дитиною не повинна тривати більш 20 хвилин, із 8-12-літнім - близько 30 хвилин, а з дітьми старшими 12 років консультативна бесіда може продовжуватися до 1 години.

4. Тривалість бесіди консультант визначає на початку зустрічі. Клієнт повинен знати, який час він має для обговорення наболілих проблем. Коли консультант не встановлює тривалості бесіди, він змушує клієнта постійно нервувати, що прийом може припинитися в будь-який момент. Така маніпулятивна поведінка небажана. Межі часу можна встановлювати різноманітними способами:

"У нашому розпорядженні 50 хвилин, і я готовий вислухати Вас".

"Думаю, що Ви могли б почати з того, що чекаєте від консультування. У нас є 50 хвилин часу".

"Як би Ви хотіли використовувати сьогоднішній наш час? У нас є 50 хвилин".

5. Консультативна зустріч підходить до кінця майже за 40 хвилин. Щоб допомогти клієнтові краще зорієнтуватися в часі, ми повинні йому нагадати, що час закінчується: "Сьогодні в нас залишається близько 10 хвилин, що б Ви ще хотіли обговорити за цей час?" Заклопотаний клієнт часто погано орієнтується в часі, тому таке нагадування може виявитися важливим.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Чому тривалість бесіди консультант визначає на початку зустрічі?

2. Що означає вимога - структурування консультативного простору?

Технологія ведення бесіди

Перейдемо тепер до опису власне консультативної бесіди.

Наближена до соціологічної техніки опитування, що йменується "глибинне інтерв'ю", консультативна бесіда - є особистісно-зорієнтоване спілкування, упродовж якого здійснюється загальне орієнтування у власних особливостях та проблемах клієнта, будується та підтримується партнерський стиль стосунків - (на рівних), надається психологічна допомога відповідно до потреб, проблематики та характеру консультативної роботи. Консультативна бесіда, залежно від етапу роботи, буває: початковою, процесуальною, завершальною та підтримуючою (Ю. Альошина, 1999).

Завдання початкової консультативної бесіди складаються із:

o здобуття прихильності клієнта до себе та зняття напруження;

o установлення контакту;

o заохочення обговорення проблематики та визначення, за необхідністю, часових та інших можливостей клієнта для спільної роботи; подання інформації; установлення робочих (співробітницьких, партнерських) стосунків із клієнтом, того, що називається "робочий контракт"; заохочення саморозуміння, власної активності та відповідальності: формування реалістичних очікувань стосовно спільної роботи.(Ю. Альошина, 1999).

Одне з найважчих завдань - заохочення клієнта до розповіді про свої проблеми й про себе.

Навіть коли клієнт довіряє консультантові та не відчуває ніяких між особових бар'єрів, до дії можуть залучитися психологічні захисти, активуючи опір, тим більш, коли людину турбують дуже особисті, часом навіть інтимні проблеми.

Якщо до того ж людина звернулася по допомогу не сама, а була > направлена іншим спеціалістом, вчителем або, частіше, знайомими чи родичами, опір може дуже ускладнити роботу консультанта. Адже зрозуміло, крім усього іншого, що жодна людина, в якому б віці вона не була, не прийде до іншої, чужої людини, щоб просто "по душах" погомоніти на теми, які не завжди можна відкрити не лише найближчому другові, а й собі.

Визнання цих суб'єктивних бар'єрів, які довелося подолати клієнтові, висловлення у зв'язку з цим поваги та позитивно розуміючого ставлення - один із можливих ключів до зменшення опору. Питання, що стосуються стану клієнта, його самовідчуття в обстановці консультування також допомагають зняти напруження. Основна місія психолога-консультанта на початку - послугувати каталізатором, "поліпшувачем" процесу комунікації.

Надзвичайно важливо, так би мовити, відчути людину, вловити її потреби, переживання, прагнення.

Як правило, за час зустрічі клієнт неодноразово ненавмисне продемонструє свої потреби й проблеми. Недарма Фрейд писав про те, що "таємниця людини просочується крізь пори її шкіри". Хоча клієнт може прямо й не сказати про тс, що його найбільш хвилює, та навіть і не усвідомлювати своїх справжніх проблем, вже перша зустріч дає багатий матеріал для орієнтування в особі, вірогідній проблематиці та реальних, хоча й прихованих, потребах клієнта.

Завершення першої консультативної бесіди - не менш важлива справа, ніж її початок. Критерії позитивного завершення саме першої зустрічі настільки важливі, що в сучасній літературі їх виділяють як підґрунтя для віддання переваги в обиранні психолога чи консультуючого (Кочунас Р., 1999).

Практика показує, що саме останні хвилини першої зустрічі можуть викликати почуття дискомфорту як у консультанта, так і в того, кого консультують. Відчуття розчарування, почуття нерозуміння або звернення не за адресою, почасти - при всіх рівних і в професійному ставленні бездоганних параметрах - виникають через відчуття незавершеності ситуації. Справді, у лікаря пацієнт отримує направлення на аналіз або рецепт, у юриста - консультацію та керівництво до дії, а в психолога часто - очікування, які не збулися, адже не лише не виписали рецепта, і навіть не дали поради. Тому дуже суттєвим моментом є саме словесне, означене завершення бесіди при - потенційній - незавершеності самої ситуації звернення по психологічну допомогу.

Перша зустріч, перша консультативна бесіда, вводячи клієнта до контексту психологічної допомоги як специфічної за змістом і цілями психосоціальної практики, звичайно, зовсім не вичерпує та навіть частково не може охопити весь багатоскладовий репертуар психотехнік, якими користується психолог, залежно від проблематики клієнта, інтенсивності й характеру психологічної допомоги та власних переваг.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Яке найважливіше завдання вирішує консультант для заохочування клієнта до розповіді про свої проблеми?

2. Назвіть критерії позитивного завершення першої консультативної бесіди.