Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Тон і гучність голосу

Реакція клієнта на те, що говорить психолог, багато в чому пов'язана з тим, яким тоном із ним говорять. Тон консультанта має не просто бути доброзичливим, він має відповідати тому, що говориться. Для того, хто не упевнений у тому, наскільки він добре почуває й контролює свій тон голосу, має сенс спеціально потренуватися з партнером, що може дати точний зворотний зв'язок. Подібні вправи широко застосовуються в межах тренінгу сенситивності (Рудестам К., 1990, Петровська Л. А., 1982).

Не варто говорити з клієнтом занадто голосна. Скоріше навпаки, приглушений голос більшою мірою сприяє виникненню в співрозмовника відчуття довірливості, інтимності. Цікаво, Що варіювання гучності голосу й темпу мови консультанта, точно так само, як і у випадку зі змінами пози, можуть призвести до змін стану клієнта. Звичайно, гучність голосу й темп мови у консультанта й клієнта збігаються, якщо ж останній занадто збуджений, це відразу позначається на тому, як він говорить. У більш збудженому стані люди говорять голосніше й швидше.

Використання паузи

Дотримуючи паузи, психолог надає змогу говорити клієнтові, стимулює монолог. Наявність пауз у бесіді створює відчуття неквапливості, продуманості, що відбувається, тому не слід занадто поспішати задавати питання або коментувати те, що говорить клієнт. Пауза підкреслює значущість сказаного, необхідність осмислити й зрозуміти. Консультантові варто витримувати паузу практично після будь-якого висловлення клієнта, крім тих, котрі безпосередньо містять питання. Пауза дає змогу доповнити вже сказане, поправити, уточнити. Крім того, завдяки паузі можна уникнути ситуації, що, на жаль, почасти виникає в процесі консультування, коли клієнт і консультант починають конкурувати один з одним, боротися за право вставити слово, щось сказати. Змога говорити повинна бути надана насамперед клієнтові, і тоді в той момент, коли настає черга говорити психологові, його будуть слухати особливо уважно.

Є також спеціальні випадки використання паузи, коли психолог практично цілком мовчить, провокуючи пацієнта на монолог.

Звичайно, подібне використання паузи дає змогу глибше заглибитися в несвідоме, але таке завдання не відповідає цілям консультування, у якому тимчасові межі і запити клієнта строго обмежені. Це означає, що пауза консультанта не повинна бути надмірно тривалою. Адже, надмірна пауза провокує агресію на ведучого.

Час паузи сприймається в бесіді по-особливому, інколи і хвилинна пауза буде здаватися "вічністю". Для нормальної паузи цілком достатньо 30-40 секунд.

Вище вже йшлося про те, що одна з найважливіших задач психологічного консультування полягає в тому, щоб, показавши клієнтові, що його позиція неконструктивна й у чому саме вона неконструктивна, допомогти йому продумати конструктивнішу позицію у своїй життєвій ситуації, а потому реалізувати її у житті. Гіпотези в психологічному консультуванні - це, по суті, варіанти конструктивних позицій у ситуації, ймовірні способи переорієнтації клієнта в його ставленні до своїх проблем.

Гіпотези консультанта ґрунтуються на тому, що розповідає клієнт про себе і свої проблеми. Але це лише база для їхньої побудови.

Концептуальне бачення того, про що говорить клієнт, значно полегшує роботу, дає змогу краще інтерпретувати матеріал, швидше знаходити те, що може допомогти у сформованій ситуації, оперувати великою кількістю ідей у розумінні ситуації, що відбувається. А чим більше ідей у гіпотезі виникає в консультанта з приводу тих або інших висловлювань клієнта, тим більше він професійно оснащений, тим легше йому працювати. Але професіонал, має уміти не лише осмислювати те, що говорить клієнт, але і передавати, формулювати своє бачення ситуації таким чином, щоб, людина, яка звернулася за допомогою зрозуміла й прийняла його.

Одна з важливих відмінностей психологічного й лікарського прийому полягає в тому, що в медицині діагноз ставить одна людина - лікар і повідомляє його іншому - пацієнтові, консультант же здійснює вибір більш конструктивної позиції разом із клієнтом.

Перш ніж давати інтерпретацію, намагатися змінити уявлення клієнта про те що відбувається, консультант має спочатку сам для себе дещо однозначно сформулювати, що ж відбувається в житті клієнта, тобто, перевіряючи свої гіпотези, він має зупинитися на одній, найбільш підходящій для людини у конкретній ситуації. Перевірка гіпотез є основним змістом роботи консультанта на наступному етапі бесіди.