Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Завершення бесіди

У консультуванні важливо, щоб психолог і клієнт не просто прийшли до якогось спільного висновку або рішення, але і те, як цей висновок або точка зору була досягнута в ході бесіди, тобто на яких конкретних фактах із життя клієнта він заснований. Забування, нерозуміння клієнтом цього найважливішого моменту є одним з основних механізмів опору психологічному впливові, коли начеб то чудовими ідея або шлях зміни взаємин раптом починають сприйматися клієнтом як необґрунтоване, незрозуміле відкіля виникле рішення. Буває також, що в самого клієнта після відвідування психолога виникає бажання обговорити з кимсь те, що відбувається, поділитися новими ідеями й переживаннями, і отут виявляється, що замість докладної й логічної розповіді людини, що активно працювала під час прийому, із трудом може не згадати, про що взагалі була розмова.

Таких проблем можна з легкістю уникнути, якщо наприкінці бесіди консультант підведе її підсумок, узагальнить, про що і навіщо говорилося під час прийому, вибудує основну логіку сеансу. Переказ змісту бесіди має бути дійсно дуже коротким: клієнт не запам'ятає його і лише заплутається, якщо він буде довше трьох-чотирьох пропозицій. Важливо, щоб усе, що назвав консультант, дійсно обговорювалося під час прийому і саме ті слова, що використовуються для підведення підсумку, інакше наприкінці прийому може раптом виникнути несподівана суперечка з клієнтом про терміни.

Такий короткий переказ змісту бесіди може звучати, наприклад, у такий спосіб: "Наша з вами сьогоднішня розмова була присвячена вашим стосункам із дочкою. Ми говорили про те, що ваші конфлікти з нею в основному пов'язані з тим, що їй здається, начебто ви постійно учите неї, ви ж хочете їй виразити своє занепокоєння за неї, допомогти порадою. У ході нашої розмови ми з вами дійшли висновку, що якби ви змогли по-іншому виразити свої почуття, розповіли б їй про свої тривоги й переживання, ваші стосунки з нею, імовірно, змінилися б до кращого. Ну, що ж, справа за вами!"

Якщо в клієнта є питання, якісь не висловлені ідеї й розуміння, то коротке підведення підсумків бесіди допоможе йому їх сформулювати, тому доцільно надати клієнтові змогу відреагувати на закінчення бесіди, витримавши хоча б деяку паузу після того, як підсумок підведений.

Переважна більшість клієнтів, що вперше звертаються за психологічною допомогою, орієнтовані на разовий прийом. Безумовно, у ^реальності за одну консультативну годину можна зробити дуже мало, але, у всякому разі, можна спробувати прищепити людині смак до міркувань про себе й оточуючих людей, віру в те, що робота з професіоналом може дійсно допомогти в рішенні особистих проблем. Якщо немає якихось особливих основ, консультантові не слід наполягати на наступних зустрічах. Запрошення звертатися в разі потреби виглядає більш вагомо, якщо консультант назве клієнтові свої регулярні дні й годин прийому (або якісь інші необхідні координати) і дасть зрозуміти, що якийсь крок у розвитку стосунків уже зроблений.

Таким чином, заключна репліка психолога може мати такий вигляд: "Я вважаю, що ми з вами сьогодні непогано попрацювали. Якщо у вас виникне бажання обговорити із мною ще раз цю або будь-яку іншу ситуацію, я буду рад(-а) зустрітися з вами знову. Зазвичай, я приймаю тут у вівторок і четвер о другій половині дня. Вас запишуть позачергово, якщо ви скажете, що вже були в мене на прийомі".

Один із удалих варіантів завершення першої бесіди - ухвалення рішення про те, що контакти клієнта з консультантом продовжаться і вони зустрінуться ще один або кілька раз. Щоб підвищити _ імовірність повторного приходу клієнта й успішної роботи з ним, консультант має наприкінці першої зустрічі дещо чітко сформулювати, які саме задачі будуть вирішуватися в ході наступних зустрічей і скільки конкретно зустрічей може для цього бути потрібно (Gaunt S. Т., 1985). Надалі ця домовленість може змінюватися, але краще, якщо клієнт добре уявляє, що саме на нього чекає. Це допоможе йому працювати ефективно й цілеспрямовано, конструктивно будувати взаємини з психологом, не боячись потрапити в залежність від нього. Не варто відкладати в довгу шухляду й вирішення питання про те, коли саме відбудеться наступна зустріч, про це не варто дізнаватися додатково і т. п., оскільки після перерви або в чеканні додаткової домовленості бажання прийти може згаснути. Краще, якщо відразу буде названі день і година наступної зустрічі, зручні і консультантові, і клієнтові. Ефективність зустрічей може значно підвищитися, якщо буде постійно дотримуватися її час, так само як і місце.

У випадку домовленості про повторну зустріч буває корисно обмінятися з клієнтом телефонами.

Прощання з клієнтом - багато в чому ритуальний акт, але воно не повинно бути формальним, і в людини не повинно виникнути відчуття, що як лише він вийде за двері, його образ цілком зникне зі свідомості консультанта. Клієнта варто провести хоча б до дверей, за можливістю сказати кілька теплих слів на прощання. Про використання імені клієнта докладніше йтиметься далі, тут же наголосимо, що звернення до консультанта по імені при прощанні зміцнює відчуття того, що робота з психологом пройшла успішно, що стосунки, які склалися на прийомі не були простою формальністю. Варто уникати ситуації, коли у двері, відкриті для клієнта, що йде, вривається інший. Такий потік може відштовхнути тих, кому важливі особисті довірчі стосунки з професіоналом.

Може статися, що прийом пройде не дещо вдало: клієнт незадоволений, виражає претензії. Не варто боятися обговорити це з ним, сформулювати ще раз, із чим, із погляду психолога, пов'язана незадоволеність, порекомендувати йому щось, нехай навіть на даному етапі для клієнта це звучить нереально або нездійсненно. Але особливо важливо, щоб і в цьому випадку психолог залишався професіоналом до кінця - був готовий визнати можливі обмеження своєї компетенції, не вступав у зайві суперечки і чемно й гідно зумів завершити бесіду. Буває, що незадоволена прийомом людина якийсь час по тому дійде іншого висновку, починає з вдячністю згадувати свій візит у консультацію.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У чому ж полягають основні правила ведення бесіди в психологічному консультуванні?

2. Які особливості організації планової психоконсультативної бесіди?