Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Труднощі взаєморозуміння

Підозри в зраді

Особливо слід зазначити ситуації, у яких зрада аж ніяк не очевидна, а лише передбачається клієнтом, у той час, як прихід у консультацію викликаний бажанням зрозуміти, що саме відбувається з партнером.

Задача консультанта, уважно вислухавши клієнта, не намагатися розібратися разом із ним, "було це чи ні", є в чоловіка хтось інший чи ні, а зрозуміти, з чим пов'язане охолодження, що спостерігається у стосунках, чому партнер став менш уважний і турботливий, грубить і т. д. Варто також обговорити, чим цю ситуацію міг спровокувати сам клієнт і що він може зробити для нормалізації стосунків. Буває, що він прийшов у консультацію не так просто переконатися в тому, що сам факт зради не стільки важливий, як його причини. Якщо ж клієнт завзято фіксований на ідеї зради, то варто спробувати розібратися в тому, навіщо йому це може бути потрібно, наприклад, можливо, він сам хотів би залишити дружину і шукає якийсь привід для цього або він у такий спосіб знаходить змогу додатково контролювати свого чоловіка і керувати ним і т. д. У разі потреби ця тема може стати основною у ході консультації.

Безумовна любов

Часто в консультацію звертаються по допомогу люди, що уже не сподіваються повернути свою любов, їх хвилює інша проблема - як жити далі, як "розлюбити його/її", як пристосуватися до життя без усякої надії на взаємність. Часто запит цих людей так і формулюється: "Як мені жити далі без нього/неї, мені здається, що моє життя закінчене". Наслідки втрати партнера бувають дещо серйозними - клієнти скаржаться на відсутність сну, постійний поганий настрій, загострення різних хронічних недуг і т. д. Часто їх переслідують і думки про самогубство. Якщо такий букет симптомів у наявності, доцільно підключити до роботи психіатра або невропатолога, що може трохи поліпшити загальний стан клієнта, прописавши в невеликих дозах відповідні лікарські препарати. Але головне, що потрібно людям із подібними проблемами, - це раціональна підтримка, що найкраще може забезпечити психолог.

Кожна людина, страждаючи, почуває себе знедоленою. Клієнтові важливо відчути, що його переживання в цій ситуації не безглузді, у них немає нічого принизливого й невиправданого, і варто спеціально поговорити про це.

Існує принаймні два шляхи порозуміння, здатних підвищити для клієнта цінність власних страждань. Це насамперед думка про те, що будь-які страждання облагороджують, очищають душевний стан людини; тому, хто страждає, відкриваються нові аспекти взаємин, по-іншому осмислюється власне життя й життя інших. Свідчення цього можна з легкістю знайти в досвіді страждаючих.

Інший аспект, що також може бути тут важливий, - це розуміння цінності людських взаємин як таких, приходить до людини через переживання втрати. "Якби утративши його/її, ви не переживали з цього приводу, то це означало б, що любові не існує і людські стосунки не мають ніякої цінності". Ідея про те, що страждання оплачують цінність любові, часто допомагає клієнтам змиритися з тим, що не переживати вони не можуть, і це дозволяє їм поставитися до власних переживань як до свідчення здатності по-справжньому любити й почувати.

У подібній ситуації переживання клієнта часто багато в чому визначають те, як організоване його життя. Почуття втрати й досади, пов'язані з утратою коханого, почасти призводять до того, що людина не хоче нікого бачити, усамітнюється, зосереджуючись на своїх спогадах і думках про колишнє. За цим можуть стояти напів-містичні уявлення, що максимально концентруючи на коханому свою як би увагу, зусиллям волі можна змусити його/її повернутися або, що думки й спогади про нього/неї є способом підтримки якогось зв'язку з ним/нею. Іноді життя таких клієнтів цілком ритуалізується, вони починають, як за соломину, триматися за речі й дії, пов'язані з минулим. Так, наприклад, одна клієнтка, що звернулася з подібною проблемою, три місяці не змінювала простирадло на постелі, на якій вона останній раз спала разом із чоловіком, що пішов від неї в іншу родину.

Нема рації спеціально переконувати клієнта в абсурдності цих дій, він сам це прекрасно знає. Скоріше, він повинен однозначно відповісти на принципове запитання, чи хоче він дійсно забути іншого або ж готовий роками чекати й сподіватися, що щось зміниться. Звичайно, ця відповідь потрібна насамперед не консультантові, а самому клієнтові для того, щоб раціонально оцінити свою ситуацію, зрозуміти, наскільки осмислені в ній страждання й переживання. Рішення, що сподіватися нема на що і нема чого чекати або, що нерозумно сидіти і чекати "милостиню" від іншого, може допомогти людині вийти з депресії, переорієнтуватися з минулого на сьогодення.

Велику допомогу в консультуванні в подібних випадках може зробити:

1) реорганізація життя клієнта, переорієнтація його на те, що може відвернути від переживань і переключити на щось нове;

2) зміна стосунків із партнером.