Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Розлучення і діти

До розлучення більшість людей не уявляють, усіх проблем, що при цьому виникають. З цього погляду, багатьом у подібній ситуації буває корисно поговорити з фахівцем про те, що і як варто починати, переконатися, що варіанти можливі і що вистачить сил для їхнього здійснення.

Проблеми, що стоять перед тими хто розлучається, стосуються буквально усього: розділу майна, реорганізації життєвих умов, зміни взаємин із друзями і родичами, із дітьми і т. д. Однією з відмінностей консультування, тих хто розлучається, від інших проблем психологічної корекції є більш яскраво виражена позиція консультанта, як інформатора. Важливо також, щоб психолог, який розмовляє з таким клієнтом, був добре обізнаний у різних юридичних аспектах проблеми розлучення, серед яких особливо важливими є різні питання, пов'язані з дітьми.

Розлучення і діти

Багатьом батькам здається, що, розлученням, вони позбавляють дитину майбутнього, і переживання провини перед дітьми часто збільшує загальне відчуття неуспіху і власної приреченості, пов'язане з розлученням.

Консультант може допомогти клієнтові по-іншому поглянути на цю проблему. Так, посилаючись на дані численних досліджень, варто показати, що для дитини набагато краще жити з одним із батьків, але в спокійній і доброзичливій атмосфері, ніж у повній родині, у якій стосунки напружені і конфліктні, а скандали виникають один за іншим. Про це свідчать і дані про успішність дітей у школі, про рівень їх комунікативності, невротичності і т. д. (Альошина Ю. Е., 1981; Bane М. G., 1979).

Для того, щоб дитина легше пережила травму розлучення, у неї повинні зберегтися максимально добрі стосунки як із батьком, так і з матір'ю. Розмовляючи з клієнтом, який знаходиться в процесі розлучення, варто орієнтувати його на те, щоб батько, який буде жити окремо від дитини (найчастіше - батько), максимально повно брав участь у його вихованні. На щастя, стає усе менше клієнток, що принципово наполягають на обмеженні контактів дитини з батьком, який пішов із родини, щоб той "не робив дурного впливу". Але, проте, багато хто прагне свідомо або напівсвідомо накласти певні обмеження на стосунки батька з дитиною, особливо в тому випадку, коли в дитини з'являється "новий тато", тобто мама виходить заміж. Психолог може спеціально обговорити з клієнтом, як організувати для дитини ситуацію "двох батьків", щоб не створювати для нього додаткової проблеми. У такій ситуації дуже багато чого залежить від батьків: якщо вони не будуть обсипати один одного взаємними обвинуваченнями, налаштовувати дитину проти і будуть із нею максимально відверті, вона пристосується досить легко.

На жаль, батькам почасти здається, що, ховаючи факт розлучення від дитини до останнього моменту, вони відгороджують її від зайвих хвилювань. Звичайно ж, у цьому випадку консультантові варто показати клієнтові, що саме в дійсності переживає дитина. Часто саме поведінка дитини - уразливість, що загострилася, дратівливість, скритність - указують на те, що щось володіє дитячою душею. У випадку відсутності достатньої інформації про те, що хвилює батьків, навіть маленька дитина буде додумуватися про те що відбувається, часто додаючи цьому страшні й тривожні риси, ніж насправді. Консультантові варто пояснити батькам, що діти сприймають події, багато в чому орієнтуючись на реакцію дорослих. Так, якщо мати сприймає, те що відбувається як страшну трагедію, швидше за все так само буде почувати себе і дитина. З цього погляду батькам, принаймні заради дитини, не слід наголошувати на негативних аспектах пережитої ситуації.

Часто виникає питання, як краще розповісти дітям про те, що трапилося? Те, що вони повинні почути, може звучати приблизно в такий спосіб: "Нам з татом (мамою) стало важко жити разом, і ми вирішили жити окремо одне від одного, але сподіваємося, що це не занадто сильно відіб'ється на тобі і, головне, на твоїх стосунках з кожним із нас. Ми обоє тебе дуже любимо й будемо продовжувати любити так само сильно, як і раніш". Остання фраза є особливо важливою, оскільки для дитини її стосунки з батьками є дуже значимими. До того ж страхи й переживання дітей, пов'язані з розлученням, багато в чому визначаються віком дитини, і на певних вікових етапах діти навіть схильні приписувати собі провину за те що відбувається (Альошина Ю. Е., 1981; Canter А., 1979).

Організація контактів дитини з обома батьками після розлучення є важливим завданням. Звичайно, коли батько періодично відвідує дітей, бере їх на прогулянки і т. п. - це чудово. Але ще краще, коли дитина має змогу якийсь час пожити з батьком, що пішов із сім'ї, наприклад, поїхати з ним у відпустку або провести канікули. У численних дискусіях, що пройшли останніми роками на Заході, з'ясувалося, що прагнення врівноважити внесок розлучених батьків у виховання дитини йде їй лише на користь (Robbins N. N., 1974).