Психологія - Русинка Іван - 9.1.6. Умови перебігу конфлікту

Наше завдання - - навчитися передбачати можливий конфлікт за будь-якого розвитку взаємовідносин. Ключ до такого "конфліктобачення" - аналіз структурних елементів конфлікту. Для того щоб аналізувати структуру конфлікту, необхідно знати його найважливіші складові:

- конфліктуючі сторони;

- зона розбіжностей;

- образ ситуації;

- мотиви;

- дії;

- умови перебігу конфлікту;

- завершення конфлікту.

9.1.1. Конфліктуючі сторони

У конфлікті беруть участь як мінімум дві конфліктуючі сторони ("конфліктанти") - окремі індивіди або цілі групи. Крім того, в конфлікт можуть бути втягнуті інші учасники - ті, що співчувають (активно і пасивно, з тієї чи іншої сторони), провокатори, миротворці, консультанти, невинні жертви.

Людські чвари не тривали б так довго, якби вся провина була на одній стороні.

Ф. Ларошфуко

9.1.2. Зона розбіжностей

Конфлікти виникають, коли є зона розбіжностей - предмет суперечки, факт, питання, яке викликає розбіжності; зони розбіжностей часто рухомі, можуть розширюватися або звужуватися.

9.1.3. Образ ситуації

Кожен з учасників конфлікту складає своє уявлення або образ ситуації, який утворився в зоні розбіжностей і охоплює всі пов'язані з ним обставини. Ці уявлення не збігаються, оскільки конфліктанти бачать ситуацію по-різному, і це, власне, й створює підґрунтя для їх зіткнення.

Образи конфліктної ситуації (ідеальні карти ситуації) включають такі елементи:

- уявлення учасників конфлікту про себе (свої потреби, можливості, цілі, цінності);

- уявлення учасників конфлікту про протилежну сторону (потреби, цінності, можливості, цілі);

- уявлення учасників конфлікту про ситуацію та умови перебігу конфлікту.

Більш детальний аналіз образу конфліктної ситуації зумовлений тим, що саме ідеальні картини конфлікту, тобто образи, а не сама реальність, визначають поведінку сторін. Особистість реагує на ситуацію залежно від того, як сприймає її й оцінює її значення. Результатом сприйняття (створення образу) ситуації стає визначення ситуації; у своїх подальших діях у цій ситуації особа спирається на те визначення, на ту роль, яку надала ситуації. Те, як ми сприймаємо окремі параметри ситуації і формуємо на їх основі цілісний образ, і визначає ставлення до них і відповідну поведінку, яка буде підганятися під визначення ситуації.

Згідно з теоремою Тамаса, якщо людина визначає ситуацію як конфліктну, то незалежно від реального змісту вона стає такою за своїми наслідками, тому що в подальших діях у подібній ситуації особа орієнтується на те визначення, на ту роль, які сама надала ситуації, відповідно розвиваючи конфліктну взаємодію, оцінюючи партнера, вибираючи стратегії поведінки, зумовлені суб'єктивними тлумаченнями подій. Іншими словами, якщо за нейтральної взаємодії ситуація спілкування, як правило, сприймається адекватно, то в конфліктній ситуації сприйняття зазнає особливих змін - зростає ступінь суб'єктивності сприйняття, що призводить до спотворення образу конфліктної ситуації.

У такій ситуації необхідно бути особливо уважним, оскільки абсолютна упевненість у чомусь, яка пронизана суб'єктивізмом, завжди змушує дотримуватися певної лінії мислення, яка, навіть якщо вона сама по собі й правильна може виходити з хибних передумов і призвести до негативних наслідків.

Встановлено низку інших факторів, що породжують і посилюють ступінь спотворення сприйняття конфліктної ситуації.

- Стан стресу значною мірою змінює перебіг психічних процесів, зазвичай звужує і затруднює мислення, порушує сприйняття.

- Високий рівень негативності емоцій, як правило, призводить до різкого збільшення спотворень у сприйнятті конфліктної ситуації.

- Рівень інформованості учасників один про одного. Чим менше інформації про іншого є у опонента, тим більше він домислює фрагменти інформації, яких немає, формуючи образ конфліктної ситуації.

- Особливості перцептивних процесів також впливають на повноту сприйняття картини: особистості з низьким рівнем когнітивного розвитку оцінюють ситуацію поверхово, їх оцінки мають крайній характер.

- Чим більш життєво важливі мотиви і потреби особистості зачіпаються у конфлікті, тим вища ймовірність спотворення сприйняття.

- Негативна установка на опонента, що сформувалася у до-конфліктний період стосунків, є своєрідним фільтром, який унеможливлює адекватне сприйняття іншого.

Отже, аналіз образів конфліктної ситуації, які створює кожен з учасників конфлікту, вкрай важливий, оскільки:

- саме образ конфліктної ситуації, а не сама по собі дійсність конфліктної суперечності безпосередньо визначає конфліктну поведінку особистості, її реакції і переживання;

- є реальний та ефективний засіб вирішення конфлікту шляхом зміни образу конфліктної ситуації, яка здійснюється за допомогою зовнішнього впливу на учасників конфлікту.

Конфлікт проростає на тому ґрунті, коли принаймні один із конфліктантів сприймає ситуацію неадекватно і тлумачить поведінку іншого як вияв недружелюбності, агресії, неправомірного способу мислення і дій.

Важко здогадатися, як сприймає ситуацію інший, поки той не повідомить про це. Корнеліус і Фейр, відомі австралійські психологи, радять у таких випадках конфліктуючим сторонам використовувати прийом "Я-висловлювань", які передають іншій людині своє ставлення до певного предмета, явища, ситуації без різких оцінок, без звинувачення і вимог, щоб інша сторона змінила його. Цей спосіб допомагає утримати свою позицію, не перетворюючи іншого на опонента, а в подальшому узгодити свої позиції, щоб діяти в унісон, не оглядаючись назад.

Мета "Я-висловлювання" не чемність або м'якість (але і не грубість, звичайно). Його мета - чесність і прямота. Це можливість донести до інших те, що насправді діється з вами. Правильне "Я-висловлювання" завжди вільне від тягарю потаємних очікувань. Воно дарує чисту, ясну заяву про те, як ви бачите ситуацію, що склалася, і як вам хотілося б бачити її вирішення. Як відреагують на вашу заяву вони - їхня справа.

"Я-висловлювання" може бути корисним у будь-якій обстановці, особливо коли ви сердиті, роздратовані, незадоволені чимось, що, власне, і впливає на неадекватність сприйняття образу іншого і ситуації, в якій ви разом перебуваєте.

9.1.4 Мотиви

Як уже зазначалося, кожна людина по-своєму уявляє ситуацію, в якій перебуває. Які причини зумовлюють своєрідне суб'єктивне бачення ситуації? їх багато, але всі вони в кінцевому результаті ведуть до того, що у кожної людини складається протягом життя власний комплекс установок, потреб, інтересів, думок, ідей, на основі яких вона сприймає та оцінює все, з чим стикається. Названі параметри зумовлюють формування відповідних мотивів - прагнення, спонукання, які суттєво впливають на ставлення людини до важливих для неї речей.

9.1.5. Дії

Коли у людей є зона розбіжностей, відмінні уявлення про ситуацію, одночасно не сумісні мотиви і цілі, вони починають поводитися так, що їх дії стикаються. В такому зіткненні спрямованих одна проти одної дій та протидій і полягає реальний перебіг конфлікту.

Конфлікт схожий на айсберг: дії становлять його надводну частину, яка лежить на поверхні, на відміну від підводної, прихованої від безпосереднього спостереження частини і зони розбіжностей та уявлення конфліктантів про ситуацію, що склалася, мотивів і цілей їх поведінки.

9.1.6. Умови перебігу конфлікту

Характер будь-яких розбіжностей великою мірою визначається зовнішнім середовищем. Виокремлюють такі важливі умови перебігу конфлікту:

- просторові;

- часові;

- соціально-психологічні (особливості психологічного клімату в групі, тип і рівень взаємодії (спілкування), ступінь конфронтації та особливості психічного стану учасників конфлікту, а також діапазон і рівень втягування в суперечності інтересів різних соціальних груп: сімейних, професійних, статевих, етнічних, національних).

9.1.7. Завершення конфліктної ситуації

Будь-яка конфліктна дія може мати чотири типи завершення:

- повне або часткове підпорядкування іншої сторони або учасника взаємодії;

- компроміс;

- переривання конфліктних дій;

- інтеграція і вирішення конфлікту (детальніше див. підрозд. 9.5).