Увага в дітей з'являється досить рано. Мимовільна увага виникає в перші тижні життя. Це безумовно-рефлекторна увага, що викликається подразниками, безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічних потреб. Дитина реагує на зовнішні подразники тільки за їх різких змін: при переході від темряви до яскравого світла, зміні температури, раптових сильних звуках. Далі вона вже цікавиться предметами, особливо яскравими. Умовно-рефлекторні зв'язки утворюються на першому році, коли дитина починає реагувати на голос матері. Розвиток уваги посилюється, коли дитина починає сидіти, ходити, говорити, гратися з предметами. Увага стає дедалі більш стійкою і керованою.
Велике значення для розвитку довільної уваги в дошкільному віці мас гра. В грі виникає потреба домагатися певного результату й координувати свої дії відповідно до завдань, підпорядковувати їх певним правилам, підкорятися вимогам групи. Гра виробляє здатність навмисно зосереджувати увагу на певних предметах, переключати й розподіляти її відповідно до програми діяльності. З розвитком розумових дій виникає внутрішня увага.
Подальший розвиток уваги в дітей відбувається в шкільний період. Навчальна робота школярів висуває нові вимога, потребує уваги незалежно від того, приваблює їх предмет чи ні (рис. 36). Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльності, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності засвоюваного матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, і чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне. Звідси подвійна функція уваги: коли робота нова й складна, то вимагається довільна увага, яка б спрямовувала діяльність; коли ж робота засвоєна до автоматизму, то вимагається увага, яка б тільки контролювала правильність процесу виконання завдання.
Рис. 36. Крива розвитку уваги в дитячому ніш (за О. М. Леонтьєвим)
Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але потрібна й наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види й форми роботи, чітка організація уроку, але й не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу, волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору (П. Я. Гальперін), що увага є ідеальна, скорочена й автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована розумова дія, дія контролю мас формуватися поетапно: 1) зовнішня предметна дія - перевірка правильності написаних слів на основі картки, в якій записаний порядок перевірки тексту; 2) зовнішньомовний -операції виконуються вголос; 3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки; 4) переведення дії в розумовий план - дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деяке випередження, що становить одну з умов безпомилковою виконання роботи.
Звичайно, психологічний контроль не обмежується регуляцією процесу поетапного формування розумових дій, він викопує також функцію управління становленням самої уваги в процесі навчальної й трудової діяльності, виробленням таких її властивостей, як концентрація, розподіл, переключення та стійкість. При цьому необхідно створити такі умови, які б сприяли формуванню уваги: 1) привчити учнів працювати в різних умовах, тренуючих довільну увагу; 2) захоплювати цікавою і важкою працею, формуючи післядовільну увагу; 3) домагатись усвідомлення суспільної значущості діяльності учня, розвитку моральних якостей; 4) пов'язувати увагу з вимогою дисципліни; 5) розвивати стійкість уваги, формувати вольові якості учнів; 6) формувати обсяг і розподіл уваги як певну трудову навичку виконання кількох дій у високому темпі; 7) формувати переключення уваги вправами переключення уваги з об'єкта на об'єкт за маршрутами і виділенням найбільш важливих із них. Треба привчати дітей за жодних обставин не робити щось недбало. Це с запорукою формування в них уважності.
Запитання для самоперевірки
1 Що такс увага?
2. Яке місце посідає увага в житті та діяльності людини?
3. Схарактеризуйте фізіологічні механізми уваги.
4. Які існують вили уваги?
5 Які основні властивості притаманні увазі?
6. Що спричинює коливання уваги?
7. Що таке уважність і в чому вона виявляється?
8. Яку функцію виконує увага в навчально-виховному процесі?
9. Які умови ефективного формування уваги?
10. Назвіть способи організації і керування увагою учнів.
11. Які особливості розвитку й виховання уваги в шкільному віці?
12. Схарактеризуйте шляхи, прийоми й засоби вдосконалення уваги людини.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Гальперин ГГ. Я., Кабыльницкая С. Л. Экспериментальное формирование внимания. Москва, 1974.
2. Гоноболин Ф. И. Внимание и его воспитание. Москва, 1972
3. Джелали Л. Секреты Наполеона. Память. Внимание. Скорочтение. Харьков, 1995.
4. Добрынин И. Ф. О селективности и динамике внимания // Вопр. психологии. 197S. № 2.
5. Ермолаев О. Марютина Т М., Мешкова Т А. Внимание школьника. Москва, 1987
6. Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника. Москва, 1984).
7. Матюгин И. Ю., Лек очен екая Т. Ю., Бон к И. А. Как развивать внимание и память вашего ребенка. Москва, 1995.
8. Сабуров А С. Психология: Курс лекций Киев, 1996
9 Страхов В. И. Внимание в структуре личности. Саратов, 1969.
10 Суворов И. Ф., Таиров О. П. Психофизиологические механизмы избирательного внимания. Ленинград. 1985.
11. Хрестоматия по вниманию / Под ред. А. Н. Леонтьева, А. А. Пузырей, В. Я. Романова Москва, 1976.
12. Чистякова М. И. Пснхогимкасгика. Москва, 1990
3.4.1. Поняття про мислення. Мислення як процес
3.4.2. Класифікація видів мислення
3.4.3. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
4.4.4. Проблемна ситуація і задача. Проблемне навчання
3.4.5. Мислення і мовлення
3.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
3.4.7. Психологія мислення і дослідження в галузі штучного інтелекту. "Комп'ютерна метафора"
3.5 УЯВА І ТВОРЧІСТЬ
3.5.1. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви