Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 6.1. Поняття про критичні життєві ситуації

1. Поняття про критичні життєві ситуації.

2. Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту.

3. Сприйняття ситуації як конфліктної.

4. Визначення ситуації як конфліктної.

5. Фактори визначення ситуації як конфліктної.

Література:

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Словарь конфликтолога. - СПб.: Питер, 2000.

2. Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003,

3. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2000.

4. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). - М., 1984.

5. Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризисы: типологический анализ критических ситуаций // Психологический журнал. - 1995. -№3.-С. 90-101.

6.1. Поняття про критичні життєві ситуації

Життя людини наповнене найрізноманітнішими подіями. Якщо його проаналізувати, то неодмінно можна помітити, що в кожної людини життєвий шлях складається з певної послідовності подій, обставин, ситуацій.

У психологічній науці дотепер відсутнє єдине визначення поняття "ситуація". Однак ми доволі часто, описуючи вир подій у своєму житті, обставин, у які потрапляємо ми та наші близькі, користуємося саме цим словом.

Російський дослідник Ю.Н. Ємельянов слушно зазначає, що психологи постійно наголошують на тому, що поведінку людини не можна зрозуміти поза ситуаційним контекстом, однак приділяють недостатньо уваги безпосередньо самому феномену участі людини у ситуації як явищу, яке має власний самостійний науковий статус. Для сучасної психології властива тенденція подавати ситуацію окремо від людей.

Якщо звернутися до психологічних словників, то у них "ситуація" визначають як систему зовнішніх щодо суб'єкта умов, які спонукають до активності та опосередковують її (Словарь Ярошевского; Словарь практического психолога; Краткий психологический словарь).

У словнику конфліктолога ситуація визначається як складна суб'єктивно-об'єктивна реальність, де об'єктивні складові подані у вигляді суб'єктивного сприймання та особистісної значущості для її учасників. Об'єктивними елементами ситуації є її предметна та функціональна форма, сукупність суспільних та міжособистісних відносин, тілесна та психічна сутність суб'єкта.

У загальному вигляді ситуації поділяють на:

- прості (повсякденні), у яких для людини чи для групи все є звичайним, звичним, вона діє у нормальному режимі;

- складні (напружені, складні, екстремальні), у якій вимоги до особистості та групи виходять за межі "норми".

Аналізуючи теоретичні підходи до проблеми визначення змісту і сутності поняття ситуації у психології, можна стверджувати таке.

Найбільш поширеним у сучасній зарубіжній психологічній науці є розуміння ситуації як сукупності елементів середовища або як фрагмент середовища на певному етапі життєдіяльності індивіда (Л. Магнуссон, А. Фарнхейм, М. Аргал, Л. Ферпосон, В. Мішель, Г. Балл). У такому разі структурними елементами ситуації є:

- учасники ситуації (дійові особи),

- діяльність, яку здійснюють учасники,

- часові та просторові аспекти.

Однак існує й інша точка зору, відповідно до якої користування терміном "ситуація" у психологічному тезаурусі можливе лише за умови розуміння її не як сукупності елементів об'єктивної дійсності, а як результату активної взаємодії особистості із середовищем. У такому разі ситуації можна поділити на суб'єктивні та об'єктивні залежно від домінантної ролі середовища чи особистості. Таке розуміння змісту поняття ситуації виявилося ближчим радянським психологам. Зокрема, з таким розумінням перегукуються дослідження, які оперують поняттям "особистісний смисл", яке запропонував О.М. Леонтьев і розглядав його як оцінку життєвого значення для суб'єкта об'єктивних обставин та його дій у них.

Цікавим з огляду на предмет психології конфлікту загалом та розуміння конфлікту як складних життєвих ситуацій є виділення

В.М. Мясищевим у його концепції ставлень особистості поняття значущої ситуації. Тим самим він підкреслив вразливість людини щодо певних факторів середовища (за Бурлачуком).

Складна ситуація - це така ситуація, яка характеризується розбалансованістю системи "задача - особисті можливості та (або) мотиви - умови середовища", яка викликає психічну напруженість у людини. У науковий обіг у російській психології поняття ввів Б.Я. Шведін. Складна ситуація характеризується наявністю важкої обстановки, активністю мотивів особистості, порушенням відповідності між вимогами середовища (зокрема соціальної діяльності) та можливостями людини. Міра неузгодженості і визначає рівень складності ситуації.

Ознаками складної ситуації є наявність труднощів, усвідомлення особистістю загрози, перешкод на шляху до реалізації певних цілей, мотивів; стан психологічного напруження як реакція особистості на складність, подолання якої є значущим для суб'єкта; помітні зміни звичних параметрів діяльності, поведінки, спілкування, вихід за межі "звичайності".

Критична ситуація - це ситуація неможливості. Тобто це така ситуація, у якій суб'єкт стикається з неможливістю реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей тощо).

Критична життєва ситуація - це життєві обставини, які емоційно переживаються і у сприйманні людини становлять складну психологічну проблему, яка потребує свого розв'язання або подолання.

Говорячи про критичні життєві ситуації, треба пам'ятати, що мова не йде про ті життєві обставини, які є звичними і періодично повторюються, у яких ми застосовуємо звичні способи їхнього подолання. Йдеться про ситуації, які для свого подолання вимагають від людини пошуку нового для неї способу подолання, використання для вирішення такої ситуації незвичних психологічних ресурсів.

В.Ф. Василюк зазначає, що способом подолання критичної ситуації є переживання - така діяльність, яка за своїм психологічним змістом і призначенням спрямована на саме життя, на забезпечення психологічної можливості його реалізації. Він визначає її як особливу діяльність, особливу роботу з перебудови психологічного світу, спрямовану на встановлення смислової відповідності між буттям та свідомістю, загальною метою якої є підвищення осмисленості життя.

Проаналізувавши психологічну літературу, він дійшов висновку, що для опису критичних ситуацій психологи найчастіше користуються такими поняттями, як стрес, фрустрація, конфлікт та криза, причому вибір поняття найчастіше визначається або теоретичною платформою, на якій перебуває дослідник, або стилістичними уподобаннями, що призводить до певної термінологічної плутанини. В.Ф. Василюк розмежовує зазначені поняття, наголошуючи, що різним типам критичних ситуацій відповідають різні онтологічні поля. Так, стрес дослідник відносить до онтологічного поля "вітальність", він виникає у разі неможливості задовольнити певні потреби організму тут і зараз. До онтологічного поля окремого життєвого ставлення належить фрустрація, яка виникає у разі неможливості реалізації мотиву. Особливістю фрустраційної поведінки є те, що вона зорієнтована не на початкову (фрустровану) ціль, а на таку ціль, досягнення якої не має сенсу щодо початкової цілі чи мотиву певної ситуації. Конфлікт можливий лише за наявності в індивіда складного внутрішнього світу та актуалізації цієї складності. Критична конфліктна ситуація настає тоді, коли свідомість стикається із суперечністю мотивів, яка є суб'єктивно не вирішуваною. До онтологічного поля життя як цілісності автор відносить кризу, яка виникає у тому разі, коли перед подіями, які стосуються найважливіших життєвих відносин людини, її воля виявляється неспроможною вирішити посталі перед нею проблеми щодо реалізації життєвого задуму. Усі зазначені критичні ситуації тісно пов'язані між собою, вони взаємно впливають одна на одну через внутрішні стани, зовнішню поведінку та її об'єктивні наслідки. Однак варто пам'ятати, що відносно тривалі переживання людини, пов'язані із значущими для неї психологічними проблемами, найчастіше переживаються у формі конфлікту та кризи.