Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 6.5. Фактори визначення ситуації як конфліктної

Якщо проаналізувати поведінку людей у різноманітних ситуаціях, можна дійти певних висновків. Що вищий рівень узагальнення одиниць такого аналізу, то більше спільного можна відмітити. Так, у певних ситуаціях люди можуть переживати однакові емоції і приблизно однаково їх виражати. Наприклад, спостерігаючи за природними катаклізмами, люди схильні переживати страх, також більшості людей властиво співчувати жертвам таких природних катаклізмів.

Однак те, що люди належать до різних вікових, національних, професійних груп, чи їхня статева належність накладає певний відбиток на сприймання та аналіз ситуацій. Зрештою, якщо брати до уваги внутрішній світ людини, то на цьому рівні сприйняття, аналіз та оцінка ситуацій виявлятимуть певні індивідуальні відмінності.

Що визначеніша ситуація, то більш типовими є реакції людей на неї, то менше вони залежать від їхніх індивідуальних особливостей, досвіду, ставлення до життя та інших чинників. Зокрема, коли існує загроза життю самої людини чи її рідних, люди схильні переживати сильні емоції. І хоча емоційні вияви можуть відрізнятися, але визначеність ситуації дуже звужує діапазон можливих емоційних реакцій. Якщо ж ситуація взаємодії має елементи невизначеності, то реакції людей на них характеризуються значними індивідуальними відмінностями. Наприклад, коли вчитель сварить учня за невиконане домашнє завдання, то в одного учня це викличе докори сумління, інший може поставитися до цього байдуже, а ще інший активно захищатиметься від критики.

Н.В. Гришина виділила три групи факторів визначення ситуації як конфліктної.

До першої групи вона віднесла "об'єктивні" фактори визначення ситуації. До них належать такі, які виникають незалежно від нас. Стосовно конфліктів об'єктивними факторами вона вважає особливості самої ситуації взаємодії, які на рівні "загальнолюдського" виміру викликають у людей однотипні реакції.

Наші уявлення про ті чи інші ситуації є такими, що тією чи іншою мірою відповідають уявленням більшості людей про аналогічні ситуації. Наприклад, побачивши приміщення, у якому стоять столи, за якими люди вживають їжу, ми, проаналізувавши низку деталей, можемо сказати, що це ресторан чи їдальня. Якщо ж у приміщенні багато нових книг, то ми не сплутаємо книжковий магазин із бібліотекою і т.ін. Такі уявлення мають назву "розділеного" знання.

Отже, наші уявлення про ситуації соціальної взаємодії містять у собі частку такого "розділеного" знання, що й дає змогу людям приблизно однаково оцінювати певні ситуації. Так само уявлення людей про конфліктні ситуації містять як індивідуальні, так і спільні для більшості людей риси. Певна соціальна ситуація завдяки своїм характеристикам може відповідати уявленням людей про конфлікти. Така ситуація і буде визначатися як конфліктна більшістю людей, а тому й викликатиме у них типові реакції.

Друга група - це групові фактори визначення ситуації. Кожну людину можна віднести до певного соціального чи культурного прошарку. На те, як впливає соціальне середовище на виникнення тих чи інших проблем, звернула увагу у своїх працях К. Хорні: "Той факт, що більшості людей у цій культурі доводиться стикатися з тими самими проблемами, наводить на думку, що ці проблеми породжені специфічними життєвими умовами, які існують у цій культурі".

Таку думку підтверджує значна кількість психологічних досліджень. Зокрема, останнім часом психологи проводили дослідження феномену "синдрому професійного вигоряння", який виявляється у педагогів. Тому на визначення ситуації як конфліктної впливає належність індивіда до певної реальної або умовної групи: вік (особливо у критичні періоди), стать (жінки схильні оцінювати свої взаємини з колегами як конфліктні у тих аспектах, які прямо стосуються їхніх особистих потреб (заробітна платня, розподіл премій, час відпустки, графік роботи), а чоловіки відзначають підвищену конфліктогенність організаційних проблем (розподіл обов'язків, виробничі труднощі і т.ін.), соціальний статус, професія. У кожної групи існує певне "розділене" знання про те, що таке конфлікт. Це і дало змогу Н.В. Гришиній говорити про групові фактори визначення ситуації як конфліктної.

Третя група - це індивідуальні фактори визначення ситуації, які існують поряд із об'єктивними та груповими. На думку Н.В. Гришиної, "суб'єктивне" у визначенні ситуації як конфліктної пов'язане зі схильністю самої людини до оцінки ситуацій, подій та людей у певних термінах. Тобто існують такі психологічні характеристики, які зумовлюють схильність людей сприймати ті чи інші ситуації взаємодії з людьми як конфліктні.

Зокрема, у нашому дослідженні ми виділили низку індивідуально-психологічних чинників виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці. Зокрема, на виникнення конфліктів у цьому періоді впливають індивідуальний стиль спілкування, ставлення до партнера, рівень конфліктності, особистісна тривожність, схильність до домінування, ригідність, агресія, самооцінка. Також на виникнення міжособистісних конфліктів впливає характер сприймання ситуації взаємодії.

Експериментально доведено, що люди з конкурентною орієнтацією частіше схильні визначати ситуації як конфліктні.

Також уявлення про конфліктну особистість у побутовій свідомості часто пов'язане з людиною, яка частіше за інших стає учасником конфліктних ситуацій. Така людина має значну схильність сприймати ситуації як конфліктні або реагувати конфліктною поведінкою на ті чи інші обставини, які насправді не є конфліктними.

Окрім стійких психологічних особливостей, на визначення ситуації як конфліктної впливає і актуальний психічний стан особистості. При оцінці простих, типових ситуацій люди рідко зважають на свій настрій, у той час як при оцінюванні та поясненні складних конфліктів ми не зможемо позбутися впливу настрою на цей процес.

Отже, на визначення ситуації як конфліктної впливають чинники, які різняться між собою за психологічним змістом і силою впливу на процес визначення ситуації.