Психологія людини з обмеженими можливостями - Бочелюк В.Й. - 2. Метод опитування

Психолог спостерігає за учнем у процесі виконання ним різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової та інших. На підставі даних спостереження ведеться щоденник, у який вносяться наступні відомості: дата, спостережувані факти, корекційна робота та її результати.

При психодіагностичному обстеженні велике значення має якісний аналіз особливостей виконання тих або інших завдань: проходження інструкції, можливості самостійного виправлення власних помилок, відношення дитини до успіху й невдачі, що виникають при рішенні завдань. Важливими характеристиками є реакції на перехід від простого до складного й навпаки.

На думку, Т. Г. Богданової [19,11], при вивченні дітей з відхиленнями в розвитку, зокрема дітей, що мають порушення слуху, цей метод здобуває ще більше значення, оскільки через обмеження контакту з випробуваним, обумовленою втратою слуху, ніякий інший метод не може бути використаний. Предметом спостереження можуть бути зовнішні компоненти діяльності - рухи, переміщення; мовні акти, включаючи особливості лексичного, граматичного й фонетичного складу мови; своєрідність міміки й пантоміміки; зовнішні прояви вегетативних реакцій. При цьому потрібно враховувати, що присутність спостерігача може міняти поведінку дітей, порушуючи її природність. Для того щоб цього не відбулося, можна використати апаратуру (кіно-, відеозйомку), як би заміняючи спостерігача; зробити його присутність звичним.

О. М. Мастюкова звертає увагу на те, що при обстеженні дітей з підвищеною нервовою збудливістю, негативізмом, агресивною або імпульсивною поведінкою входження з ними в контакт може виявитися неможливим. У цих випадках використовується метод спостереження за поведінкою дитини в межах провідної діяльності [125,41].

Розкриваючи особливості застосування спостереження при дослідженні психіки сліпих, Є. П. Синьова зазначає: "Екстроспек-тивне спостереження, спрямоване на вивчення життя і діяльності людей, як науковий метод завжди має мету. Дослідник визначає основні питання. Які треба зясувати, і на їх основі складає схему протоколу спостереження, яка заповнюється в процесі або в кінці спостереження. Так, метою може бути вивчення особливостей мимовільної та довільної уваги слабозорих дітей. Дослідника цікавить з'ясування тривалості мимовільної та довільної уваги, її залежність від глибини порушення зору, матеріалу, який пропонується дитині для сприймання, від використання додаткових стимулюючих прийомів у навчальному процесі, вивчення зовнішніх проявів уваги. Протокол спостереження за слабозорою дитиною буде дещо відрізнятись від такого, за яким вивчається те саме питання стосовно зрячої дитини. Обов'язковим і своєрідним буде врахування питань про глибину порушення зору у дитини, вік, в якому воно настало, якість бачення при певному очному захворюванні, використання компенсаторних функцій збережених аналізаторів. Надалі ці дані зставляються з аналогічними даними про розвиток уваги дитини такого ж віку без зорового порушення" [169,36-37].

2. Метод опитування

При проведенні бесіди необхідні ясність мети й чіткість намічених питань. Бесіда повинна носити характер безпосереднього спілкування з дитиною. За допомогою бесіди можна виявити коло знань дитини про навколишню дійсність, а також особливості її орієнтування в просторі, часі, явищах природи й громадському житті. У процесі бесіди психолог довідується про схильності, інтереси, потреби дитини, про її взаємини з однолітками та дорослими.

На початку знайомства з дитиною зручно починати бесіду із простих ділових питань ("Як твоє ім'я? Скільки тобі років? З ким ти дружиш?"). Такий підхід звичайно заспокоює дитину та в результаті вона швидко вступає в контакт із експериментатором [154,31].

Бесіди з батьками дитини можуть дати важливий діагностичний матеріал про його положення в родині, про умови та тип виховання, про її взаємини з батьками, однолітками й дорослими.

Застосовувати метод бесіда необхідно з урахуванням особливостей становлення мови дитини. Так, наприклад, більшість дітей з психофізичними вадами мають грубі порушення звуковимову й недорозвинення лексико-граматичної сторони мови, тому при проведенні бесіди необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини, рівень її мовного й інтелектуального розвитку [144,319].

Можливості використання, при вивченні осіб з порушеннями слуху, методів бесіди й анкетування обмежені, оскільки ці методи пов'язані з одержанням інформації на основі словесного - усного або письмового - спілкування. Однак у дітей, що мають порушення слуху, метод бесіди дозволяє судити про рівень розвитку усного мовлення й про її особливості. З віком і підвищенням рівня розвитку мови стає можливим і більше широке використання методу бесіди [19,14].