Основи аудиту - Ільіна С.Б. - 7.4. Питання для обговорення та самоперевірки

На основі тестів підтвердження аудитор повинен провести групування виявлених, але не виправлених помилок. З цією метою складається робочий листок можливих уточнень [ 14, с.505]. Якщо замовник не внесе необхідні виправлення, аудитор повинен провести аналіз суттєвості невиправлених помилок.

Згідно з Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства передбачені правила щодо внесення зміну фінансову звітність.

Потрібно дотримуватись основних правил щодо виправлення помилок, а саме:

• по-перше, виправлення проводиться у звітах за той період, в якому були виявлені приписки та інші перекручення;

• по-друге, виправлення помилок (перекручень, які допущено у поточному році і виявлено у поточному році до затвердження і подання річного звіту за поточний рік здійснюється у бухгалтерському обліку формуванням неправильних записів та заміною їх правильними утому місяці, в якому вони були виявлені, але не пізніше звіту за грудень поточного року);

• по-третє, виправлення помилок, допущених у минулому році внаслідок перекручення затрат виробництва та обігу у бухгалтерському звіті та звітності про фінансові результати за минулий рік не вноситься, а відображається у поточному році як фінансовий результат минулих років, виявлений у звітному періоді.

У кореспонденції з рахунками обліку, за якими допущено перекручення 118, с. 159].

Узгодженість здійснюється на основі даних:

• аналітичного і синтетичного обліку;

• по окремим формам фінансової звітності та даним синтетичного £ аналітичного обліку;

• окремих форм фінансової звітності у межах їх підрозділів;

• фінансової звітності між собою.

Аудитор повинен вивчити всі невизначені події, щоб надати правдиву інформацію інвесторам про можливі проблеми у майбутньому чи висловити застереження.

Додаткові свідчення щодо невизначених подій аудитору необхідно отримати шляхом опитування керівництва замовника.

Слід зауважити, що у бухгалтерському обліку підприємств України таких подій на фінансову звітність передбачено.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку розглядає події, що відбуваються після дати складання бухгалтерського балансу [16]. Ці події поділяються на дві групи:

• перша група, що потребує коригування оцінки активів чи забов'язень у звітності;

• друга група, що потребує розкриття у додатках до звітності.

Події першої групи забезпечують додаткові свідчення щодо оцінки статей на дату складання бухгалтерського балансу, події другої групи — надають аудитору свідчення про умови, що не існували на дату бухгалтерського балансу, але є важливими. Вони можуть вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Практика бухгалтерського обліку в Україні не розглядає внесення коригувань до звітності чи розкриття подій у пояснювальній записці, що відбулися після дати складання бухгалтерського балансу, внаслідок поки що на такого споживача звітності, як держава. Відсутні вимоги до контролю наступних подій і аудиторами.

Важливим моментом заключних процедур є оцінка можливості підприємства продовжити свою діяльність на підставі перевіреної фінансової звітності. З цією метою передбачається здійснення аудитором аналітичних процедур. Хоча в своїй робочій практиці аудитор повинен використовувати результати тестів, які проведені впродовж аудиторської перевірки. Свідчення, які аудитор отримав у результаті аудиторської перевірки, групуються у спеціальній анкеті підприємства. Така анкета дає можливість оцінити результати досліджень і обґрунтувати напрями роботи аудитора. Стандарти аудиту передбачають отримання письмових пояснень керівництва щодо поліпшення фінансового стану підприємства [13,14,19].

Проте такі пояснення не звільняють аудитора від потреби здійснювати необхідні тести і пересвідчитись в обґрунтованості заяв керівництва.

На підставі оцінки отриманих свідчень аудитор обирає вид аудиторського висновку.

У міжнародній практиці з метою оцінки якості проведеного аудиту згідно з міжнародними стандартами широко застосовуються контрольні листки завершення аудиту (див. табл. 7.3).

Таблиця 7.3. Контрольний листок завершення аудиту

Клієнт

Період, що завершився

*Примітка. Кожне запитання повинне мати лише одну відповідь. Біля негативної відповіді робиться посилання на таблицю у кінці форми (графа 5).

Лише проведення усіх розглянутих заходів надає право аудитору перейти до обґрунтування аудиторського висновку щодо достовірності фінансової звітності.

Вони заповнюються менеджером групи аудиторів та аудитором (партнером), що відповідає за аудит даного клієнта.

Контрольні листки містять запитання щодо техніки аудиту, повноти використання робочих документів, дотримання вимог професійних стандартів до організації аудиту. Вони допомагають виявити недоліки, допущені під час аудиту, узагальнити інформацію про процес аудиту.

Остання процедура завершення етапу аудиту згідно з міжнародною практикою—огляд усіх робочих документів партнером, що призначений для проведення незалежного контролю. Він оцінює повноту програми аудиту та якість її виконання.

7.4. Питання для обговорення та самоперевірки

1. Як аудитор здійснює аналіз перевіреної фінансової звітності на етапі завершення аудиту?

2. Назвіть основні джерела надходження запасів.

3. Визначте наступні події, які розглядаються у міжнародній практиці.

4.3 яких елементів складається собівартість реалізованої продукції?

5. Яким законодавчим актом регулюється склад собівартості готової продукції?

6. Який майбутній період розглядається аудитором під час оцінки можливості продовжувати діяльність підприємства?

7. На якому етапі завершення аудиту аудитор повинен оцінити суттєвість?

8. З якою метою у міжнародній практиці використовується лист-представлення керівництва замовника?

9. До якого виду аудиторських свідчень можна віднести представлення замовника за рівнем довіри?

10. З якою метою під час завершення аудиту потрібно здійснювати * огляд робочих документів аудиторів?

11. Які з перерахованих обставин не можуть бути віднесені до можливих причин припинення діяльності підприємства?

12. Назвіть майбутній період, який розглядається аудитором під час оцінки можливості продовжувати діяльність підприємства.