Психологія праці - Баклицький І.О. - 8.4. Методи дослідження мотивів

Мотиви мають суб'єктивні виявлення (усвідомлене переживання) та об'єктивні виявлення (результати діяльності). Той самий напрям діяльності може залежати від різних мотивів: високу продуктивність праці можна пояснити високими громадянськими мотивами або прагненням до високого заробітку. Щоб судити про мотив зі спрямування діяльності, треба створити такі умови, при яких усунути, послабити впливи інших мотивів, крім тих, що передбачені. Інше тлумачення має можливий суб'єктивний характер. Тому в психологічних дослідженнях мотивів, які не опираються на експеримент, завжди є довільні висновки, вважає В. С. Мерлій. Отже, основний шлях вивчення мотивів — експеримент. При експериментальному дослідженні треба: 1) об'єктивно врахувати зумовленість мети зовнішніми обставинами; 2) підсилити вплив мотиву, який вивчають, і послабити вплив інших супутніх або паралельних.

Специфічно людські мотиви (навчальні, професійні) визначаються всією історією особистості. Тому в однакових експериментальних умовах різні суб'єкти дослідження можуть виявляти зовсім різні мотиви або різну силу і того самого мотиву. Щоб нівелювати ці відмінності В. С. Мерлін запропонував підбирати соціально однорідну групу суб'єктів дослідження, в яких мотив, що вивчають, є соціально типовим.

Про переживання і усвідомлення мотивів можна судити за словесним звітом. Однак виникають труднощі: мотиви діяльності — та сторона особистості, яка має найбільше значення для суспільної репутації людини (якщо людина зізнається у прагненні зробити кар'єру, то репутація непоправно постраждає). Тому суб'єкт дослідження приховує від психолога і навіть самого себе істинні мотиви. Для того, щоб подолати цю трудність, В. С. Мерлін запропонував ставити суб'єкта дослідження в такі умови, щоб він не здогадувався, що за його словесним звітом судять про його мотиви. Крім того, потрібна умова більш або менш правдивого звіту — довіра суб'єкта дослідження експериментатору, хороший контакт між ними.

Цікавий метод, який можна було б назвати методом ретроспективного інтерв'ю, застосував Герцберг. До своїх суб'єктів дослідження він звернувся з таким проханням: подумайте про час, коли ви відчували себе дуже погано у зв'язку з цією роботою або яким-небудь іншим заняттям, яке ви мали; як довго продовжувалось це почуття; чи можете ви описати, коли настала зміна у ваших почуттях, коли воно закінчилось, що відбулось чи було типовим для того, що відбулось у цей час з вами; чи вплинули ці переживання на характер роботи, яку ви виконували; як довго це тривало; чи змінилось ваше ставлення до професії? Об'єктом розгляду ставали тільки ті життєві історії, які були пов'язані з переживанням, які стосувались ставлення людини до роботи, що їй відповідала. Матеріал цих досліджень дав змогу змістовно проаналізувати і виявити ставлення людей до роботи в різних аспектах [4].

Вітчизняні та зарубіжні дослідники розробили методичні прийоми вивчення мотивів, які дуже корисні у вирішенні завдань з психології праці. Під впливом змін характеру праці соціальної сфери, обставин особистого життя й інших факторів змінюється структура мотивів трудової діяльності. Щоб керувати цією структурою, оптимізувати її, треба вивчити не тільки окремі мотиви, а й взаємозв'язки між ними, їхні ієрархії.

8.5. Мотиваційні тренінги

У психології перші спроби цілеспрямованої зміни мотивів припадають на початок 60-х років XX ст. Варто зазначити, що у першій половині XX ст. у зарубіжній психології панували психоаналітичні погляди щодо мотивації поведінки, за якими основні мотиви людини формуються в ранньому дитинстві. Наприклад, мотивація досягнення (яка виражається у постановці нових цілей, прагненні до успіху в діяльності тощо) згідно з уявленнями психоаналітиків є наслідком невротичного за своєю природою дитячого конфлікту, коли дитина (хлопчик), прагнучи любові матері, хоче перевершити в усьому батька. Цілком природно, що такі уявлення щодо джерел формування амбіцій людини, її мотивації досягнення фактично обмежували можливості цілеспрямованого формування цих рис у пізнішому віці.

Відповідно до теоретичних уявлень американських психологів Д. Аткінсона і Д. Макклелланда мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій: прагнення до успіху й уникнення невдачі. Високий рівень мотивації досягнення означає, що в людини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить про те, що домінує прагнення уникати невдачі.

Експериментально доведено, що висока мотивація формується з дитинства тільки в таких сім'ях, де батьки постійно збільшували рівень своїх вимог до дітей і одночасно ненав'язливо надавали їм допомогу, підтримку, а також визначалися лагідністю і теплотою в спілкуванні зі своїми дітьми. Навпаки, у сім'ях, де батьки або ігнорували своїх дітей, були байдужими до них, або виконували директивну опіку, суворий нагляд, у дітей здебільшого домінуючим ставало прагнення уникнути невдачі, внаслідок чого формувався низький рівень мотивації в цілому.

Результати цих досліджень продемонстрували очевидну незалежність формування мотивації досягнення в дитинстві від логіки розвитку дитячої сексуальності. Основним фактором виявився характер взаємодій між дитиною і дорослим. Тому цілком природно, що одержані результати стимулювали нові дослідження, спрямовані на зміну взаємин тих, хто навчається, і тих, хто навчає, в умовах навчального процесу з метою формування мотивації досягнення учнів, студентів [10].