Психологія праці - Баклицький І.О. - Етапи формування (засвоєння) мотиву досягнення.

На підставі порівняння різних курсів тренінгу мотивації досягнення виділяють шість послідовних етапів актуалізації і засвоєння цього мотиву:

а) привернути увагу до змісту курсу;

б) одержати студентам у ході різноманітних ігор і під час виконання різних спеціальних вправ досвіду мислення, поведінки, емоційного реагування, характерного для цього мотиву;

в) засвоїти студентам спеціальні терміни, які означають різні компоненти мотиву досягнення;

г) щоб кожен студент міг співвідносити цей мотив із власним ідеалом, своїми основними духовними цінностями й особистим прийняттям мотиву;

ґ) практичне використання студентами набутих знань у реальних життєвих ситуаціях;

д) самостійна поведінка студентів відповідно до засвоєного мотиву [10].

Психолого-педагогічні ефекти тренінгу мотивації досягнення.

Курси мотиваційного тренінгу виявилися недостатньо ефективними для покращення академічної успішності студентів. Щодо ширших ефектів тренінгу мотивації досягнення, які поширюються на позанавчальну діяльність студентів, то цей вид суттєво змінює їх ставлення до використання свого вільного часу, до вироблення і перспективного планування професійних намірів, глобальних життєвих цілей: 77 % студентів через рік після проходження тренінгу мали високий загальний показник рівня мотивації досягнення у позанавчальній діяльності порівняно з 11 % контрольної групи.

Варто зазначити, що тренінг мотивації досягнення має більший вплив на мужчин. Нижча ефективність тренінгу мотивації жінок є наслідком їхньої меншої стурбованості своєю майбутньою професійною кар'єрою, а зорієнтовані на створення сім'ї і розв'язання сімейних проблем.

Фактори успішності тренінгу. Вік учасників тренінгу (найбільша ефективність тренінгу на третьому курсі навчання).

Стать (у чоловіків у результаті тренінгу простежуються суттєвіші зміни у мотивації досягнення).

Тип навчальних предметів (тренінг є ефективнішим щодо тих навчальних предметів, які передбачають конкретні навчальні дії, в яких зв'язок між дією і результатом простіший і очевидніший). Саме тому тренінг мотивації досягнення найефективніший під час вивчання таких дисциплін, як математика, фізика, хімія. Щодо гуманітарних предметів, де немає чіткої границі успішності, ефективність тренінгу мотивації досягнення значно менша.

Тренінг причинних схем.

Психологічна причинність і причинні схеми. Як відомо, люди по-різному сприймають і пояснюють причини своїх дій, чинники своєї поведінки в цілому. Особливості психологічної причинності (пояснення причин власних дій) суттєво впливають на мотивацію та різні характеристики поведінки людини.

Наведемо приклад психологічної причинності. Припустимо, що за результатами контрольної роботи студент отримав низьку оцінку. Внутрішнє сприйняття пояснення результату самим студентом може бути різним. Свій неуспіх він може зарахувати до: а) відсутності здібностей; б) нестачі зусиль; в) складності завдання; г) відсутності удачі (коли пояснює причину неуспіху тим, що йому "не поталанило, удача відвернулася від нього").

Очевидно, що можуть використовуватися інші причинні схеми (втома, хвороба тощо). Саме ці чотири причини — здібності, зусилля, складність завдання й удача — найтиповіші причини пояснення людиною успішності або неуспішності своїх дій.

Причинні схеми — це не тільки судження й оцінки. Вони завжди пов'язані з емоційними переживаннями тих чи інших результатів діяльності. Успіх, який пояснюють зовнішніми факторами (легкість завдання, удача), що зумовлюють значно менше почуття задоволення та гордості від досягнутого, ніж успіх, який приписують дії внутрішніх факторів (здібностям і зусиллям). Якщо приписують неуспіх зовнішнім факторам, то емоційні переживання сорому і каяття зменшуються, коли неуспіх пояснюють внутрішніми причинами — навпаки зростає.

Типові схеми сприймання і пояснення людьми причин і наслідків своєї поведінки безпосередньо впливають на мотивацію діяльності, тобто спонукають людей до цієї діяльності, або викликають у них апатію, безініціативність, байдужість. Студенти з високою мотивацією досягнення здебільшого приписували свій успіх у навчанні внутрішнім факторам (здібностям і зусиллям), а неуспіх відсутності необхідних зусиль. Студенти з низькою мотивацією досягнення, пояснюючи свій неуспіх, апелювали до відсутності в них здібностей. Можна стверджувати, що чим вища мотивація досягнення студентів, тим більше вони сприймають і пояснюють результати своєї поведінки дією внутрішніх факторів, які піддаються довільному контролю.

Отож, є пряма залежність між характером причинних схем і мотивацією досягнення.