Психологія праці - Баклицький І.О. - Процедура рольової гри.

Перший етап. Усне обґрунтування актуальності теми та мети ділової гри. Розподіл ролей. З групи вибирають трьох працівників, кожен з яких отримує індивідуальне завдання: перший — підготуватися до роботи у новому колективі в ролі бригадира (завдання № 1), другий — розробити план роботи на перший день (завдання № 2), третій — розробити рішення запропонованих ситуацій (завдання № 3). Три безпосередні учасники гри вибирають з групи помічників і виходять з аудиторії для підготовки. Решту слухачів ділять на три групи експертів. Перша група оцінюватиме представлення в новому колективі, друга — план роботи, третя — прийняття рішень. Експерти отримують пакети з інструкціями і копіями трьох завдань, які видані безпосередньо учасникам гри. Час — 10 хв.

Другий етап. Підготовка до гри. Час — 35 хв.

Третій етап. Проведення гри. За стіл перед аудиторією сідають три учасники гри разом зі своїми помічниками. Перший учасник перед "новим колективом", ролі яких грають слухачі групи, відповідає на питання.

Другий учасник гри знайомить групу з підготовленим планом роботи на перший день. Третій учасник розповідає, з якими ситуаціями він зіткнувся в перший день і які прийняв рішення. Час — 30 хв.

Четвертий етап. Групова дискусія. Представники експертних груп повідомляють оцінки, які вони дали кожному учасникові гри. Потім починається загальне обговорення проблем.

П'ятий етап. Підведення підсумків. Ведучий оцінює роботу учасників гри та експертних груп, аналізує процес гри, поведінку й активність слухачів. Звертає увагу на помилки і правильність рішення, підкреслює цінність проведеного заняття.

Інформація для особи, яка приймається на посаду бригадира, про стан справ і діяльність механіко-збирального цеху, де працює бригада (умовно).

Підрозділ обробляє деталі, які потім надходять в інші цехи. Виконання плану залежить від результатів роботи ділянки в цеху.

Останні два роки підрозділ ледь справився з виробничим планом. У третій декаді кожного місяця заступник начальника цеху з виробництва своєю владою "витягнув" виробничу програму.

У цеху з обробки деталей велика плинність кадрів: в середньому колектив кожного року оновлюється на ЗО—35 %. Одну третину працівників становлять випускники ПТУ. Збільшились випадки порушення трудової дисципліни — спізнення, невихід на роботу, поява у нетверезому стані, брутальність у поводжені з майстрами.

Збільшились невиробничі затрати, втрати від простоїв, браку, порушення термінів ремонту обладнання.

Несприятлива ситуація у цеху найперше зумовлена неефективною організацією праці, відсутністю елементарної виконавчої дисципліни і відповідальності за виконання в термін планових завдань. Є й інші причини негативних явищ — часта зміна керівного персоналу. За два роки на одну третину змінився склад майстрів і бригадирів. Послаблено контроль з боку адміністрації. Три дні тому наказом начальника цеху бригадира звільнили з посади і залишили працювати в тій самій бригаді.

Завдання виконавцю ролі № 1.

Уявіть собі, що вас затвердили на посаді бригадира механічного підрозділу (див. Інструкцію про стан справ). Колектив вас не знає. У кімнаті відпочинку після робочого дня зібрались працівники. Підготуйте тези свого виступу за таким планом:

1. Хто я? Що представляю собою як спеціаліст і як людина? Моє минуле і теперішнє.

2. Чому я погодився зайняти посаду бригадира? Які мотиви спонукали мене прийти саме в цю бригаду?

3. Як я бачу свої нові обов'язки, права, повноваження? Як я ставлюсь до функцій управління взагалі? Як оцінюю їх?

4. Що я очікую від колективу бригади? На що сподіваюсь? У що вірю?

5. Як я собі уявляю майбутнє нашої бригади: виробничу діяльність і громадське життя колективу?

6. Потрібно врахувати, що члени бригади будуватимуть різні прогнози щодо вашої поведінки ідей, і вашим підлеглим хотілося б, щоб їхні очікування підтвердилися уже у першому виступі. Він повинен бути коротким, чіткими переконливим.

На підготовку: 85 хв, на виступ перед членами бригади (слухачами навчальної групи) — 10 хв.

Завдання виконавцю ролі бригадира № 2.

Вас затвердили бригадиром механічно-збиральної ділянки, з колективом якого ви не знайомі. В "Інформації" подано опис справ у бригаді. Наступного дня ви приступаєте до виконання своїх нових обов'язків, і сьогодні вам треба підготуватися до цього.

Подумайте, які завтра зранку виникнуть перед вами завдання? З ким ви повинні зустрітися, порозмовляти? Кому і що повідомити? Кому і що запропонувати? Якими проблемами зайнятися? Які і від кого вимагати документи? З ким і якою обмінятися інформацією?

До завтрашнього дня ви повинні бути підготовлені і провести репетицію сьогодні. Ви не маєте права в перший день на посаді бути захопленим зненацька. Вміння не розгубитися — це перший іспит у новому колективі на звання бригадира. Якщо ви у перший же день не зможете заявити про себе як про здібного організатора, то будете у полоні у "збігу обставин", надалі вам буде важко стати "господарем становища".

Що ви робитимете в перший день роботи? Встановлювати ділові контакти? Вирішувати наболілі проблеми? Відміняти застарілі інструкції, норми, правила?

Вам потрібно врахувати, що підлеглі очікують від вас: нової суттєвої інформації, втручання в критичні ситуації, які створились; порад, вказівок, допомоги; збереження звичного порядку роботи, заведення нових порядків, критичних зауважень; схвалення і виявлення турботи, уваги, співчуття.

Вас порівнюватимуть з попереднім бригадиром. Ваші дії, розпорядження, питання, відповіді, манери, жести будуть оцінювати. Різні люди сприймають вас по-різному: задоволені зміною керівника, інші байдужі, треті насторожені, четверті не чекають від вас добра. їм важливо знати, чи оправдаються їхні очікування, чи ні.

Розробляйте план вашого першого робочого дня на посаді бригадира. На підготовку — 35 хв; на викладення плану перед навчальною групою —10 хв.

Завдання виконавцю ролі бригадира № 3.

Ви призначені бригадиром механіко-збиральної бригади. Із наступного дня приступаєте до виконання своїх обов'язків. У вашій владі майбутнє цього виробничого колективу. Вам довірили бригаду, матеріальні цінності, нарешті — майбутнє виробничої програми. Вас очікують сотні невирішених питань, несподівані проблеми, непередбачувані питання, вчинки і дії ваших нових підлеглих. Ваша діяльність починається в умовах невизначеності. Однак це не позбавляє вас обов'язку правильно реагувати, справедливо оцінювати, розумно міркувати і приймати оптимальні рішення в кожному окремому випадку. Від правильних дій у перші дні залежить ваш авторитет і майбутній успіх бригади. Багато залежить, наприклад, від вашого самопочуття, впевненості у собі, від ваших оцінок, ставлення до працівників, фактів, явищ, від вибору рішень, сприйняття пропозицій, проектів, порад, вимог, скарг та ін.

На підставі інформації, якою ви володієте, дайте відповідь на такі запитання. Як ви себе поведете, якщо в перший день перебування на посаді бригадира:

а) отримаєте колективну скаргу на одного з працівників бригади;

б) член бригади — колишній бригадир — подасть заяву про звільнення;

в) одна з працівниць звертається з проханням дозволити їй сьогодні піти на дві години раніше за рахунок перепрацювання у минулу п'ятницю;

г)до вас підійде старший працівник і в бесіді про виробничі справи мимохідь почне лаяти попереднього бригадира;

ґ) помітите, що один із членів бригади у нетверезому стані;

д) до вас підійде бригадир суміжної бригади і почне сваритись, тому що ваша бригада зриває йому програму — затримує постачання вузлів;

е) до вас прийде посильний від замісника начальника цеху з технічної частини із запискою, в якій є вимоги негайно виділити п'ять працівників у розпорядження транспортної бригади як підсобних працівників на один день;

є) вам скажуть про пошкодження верстата з програмним керуванням;

ж) ви зберете після роботи бригаду для обговорення виробничих питань, а вас несподівано, без попередньої домовленості, запросять на нараду до начальника цеху.

Дайте короткий обґрунтований опис програми вашої поведінки і дій у кожній ситуації. Опис повинен охоплювати відповіді на три запитання: а) про що я подумав у цей момент? б) як би мені хотілося вчинити? в) як я вчиню насправді?

На підготовку — 36 хв., на повідомлення прийнятих рішень — 10 хв. [6].

Активні методи навчання, які інтенсивно розробляють останніми роками.

Усі активні методи спрямовані не тільки на опанування конкретних знань, а й на вдосконалення різних психічних навичок професіоналів: здатність аналізу "неочищених" завдань, уміння керувати власними емоціями, приймати відповідальні рішення в неоптимальних умовах. Коротко розглянемо окремі методи: конкретних ситуацій, метод інциденту, тренування чутливості, мозкової атаки, ділової гри, метод занурення.

Кожного професіонала цікавить питання психологічних особливостей творчої діяльності і тих умов, які потрібні для продуктивної творчості. Найбільш послідовно ці умови охарактеризував В. І. Вернадський. Найважливішими він вважав такі: робити детальний аналіз, бачити за окремим загальне, не обмежуватися описом явищ, а глибоко вивчати їхню сутність і зв'язок з іншими явищами, не уникати запитання "чому?"; простежити історію ідей; збирати якомога більше відомостей про предмет дослідження з літературних джерел (переважно наукових), звертаючись до оригіналів (міркувати про те, як міркуєш); пов'язувати науку з іншими галузями знань, з суспільним життям; не тільки вирішувати старі проблеми, а й знаходити нові, невирішені.

Розглянемо способи активізації перелічених умов:

Методика виховання творчих здібностей. Парнз С. Розв'язанню творчих задач передує одержання інформації, збір потрібних даних. Психологічні дослідження свідчать про те, що людина необ'єктивна: отримуючи інформацію, вона вибирає і трактує її відповідно до своїх уявлень. Це заважає аналізові не зрозумілих і важких проблем. Автор вважає, що частково перебороти таку особливість психіки можна за допомогою методу формування релевантних запитань.

Метод формування релевантних запитань* У деяких випадках знаходження релевантного факту допомагає розв'язати задачу. В інших — проблема залишається, але зібрані факти створюють базу для ідеї розв'язання. Запитання, які формують у процесі розв'язання, автор поділяє на дві групи: запитання про факти (хто, що, де, коли); запитання, відповіді, які є судженнями (чи варто? навіщо?) або ідеями (яким методом можна зробити?).

Робочий лист має такі елементи: І. Формулювання задачі

II. Пошуки проблеми.

Сформулюйте всі проблеми, які випливають з цієї задачі.

III. Пошук ідей.

Сформулюйте всі можливі ідеї розв'язання без їхньої критичної оцінки.

IV. Пошук рішень.

Запропонуйте критерії оцінки і саму оцінку ідей попереднього розділу.

V. Пошук додатків.

Знайдіть конкретні шляхи виконання кожної з ідей, які одержали досить високу оцінку.

Метод конкретних ситуацій. Цей метод розвиває здатність аналізувати нерафіновані виробничі завдання й уміння формулювати завдання самостійно.

Використовуючи метод конкретних ситуацій, людині, яка навчається, пропонують збірник із розгорнутим описом ситуації, опис кожної ситуації становить від двох до 40 сторінок машинописного тексту. Людина, яка навчається, виділяє симптоми проблеми, важливу інформацію і вирішує, що потрібно уточнити додатково. В описаних ситуаціях використовують форми діалогу — так пожвавлюється подача багатьох важливих проблем. Ситуацію описують так, що той, хто навчається, повинен сам визначити, що "дано" і "що потрібно знайти". Задача може мати декілька варіантів розв'язування, близьких до оптимального, які можна використати в конкретній ситуації. На цій властивості ґрунтується заключний диспут зі студентами, в якому порівнюють знайдені варіанти розв'язання тієї ситуації" суттєво поглиблюючи досвід тих, кого навчають: кожен із них може ознайомитися з варіантами розв'язання, послухати і зважити оцінки, доповнення і зміни. Це не рівноцінно багатократному самостійному прийняттю рішень у реальних обставинах, проте якоюсь мірою допомагає за короткий термін придбати життєвий досвід. Це допомагає формувати у спеціалістів організаторські та психологічні знання, вміння та навики взаємодії.

Метод "мозкової атаки", "штурму". Нині виникло багато психологічних методів, які повинні активізувати пошук ідей, інтенсифікувати процес генерування їх людиною і цим же підвищити питому вагу оригінальних ідей у загальному їх потоці.

Розв'язуючи творчу задачу, людина перебуває в полоні звичних варіантів. Творчі ідеї спрямовуються "по вектору психологічної інерції", якраз туди, де найменше за все можна очікувати сильних рішень. Психологічна інерція може бути зумовлена найрізноманітнішими факторами: страх піти в іншу галузь, і з обережністю висунути ідею, яка видаватиметься смішною, і незнанням елементарних прийомів генерування "диких" ідей.

Одним із методів активізації є "мозковий штурм", який запропонував А.Осборн (СІНА) у 40-х роках XX ст.

Психологічна інерція, на думку Осборна, народжується у свідомості людини. Новим ідеям потрібно допомогти прорватися з підсвідомості у свідомість. Тому процес генерації ідей будується так, щоб "розкувати" підсвідоме. В групі генерування ідей не повинно бути начальства, обставини роботи — невимушені.

Як відомо, одні люди схильніші до генерування ідей, інші — до їхнього критичного аналізу. При звичному обговоренні "фантазери" і "критики" бувають разом і заважають одному. Осборн запропонував розділити етапи генерування та аналізу ідей. За 20—30 хв. група "генераторів ідей" висуває декілька десятків ідей. У цей період діє суворе правило; заборонена критика. Треба пропонувати будь-які ідеї, у тому числі й нереальні (вони відіграють роль своєрідного каталізатора, стимулюючи появу нових ідей). Учасники "штурму" підхоплюють і розвивають запропоновані ідеї.

Якщо "штурм" добре організований, то він допомагає швидко відійти від ідей, які нав'язуються психологічною інерцією. Ніхто не боїться запропонувати нову, наступну ідею, яка створить доброзичливу творчу атмосферу, і тоді відкривається шлях різноманітним здогадам. В обговоренні беруть участь люди різних професій, стикуються ідеї з різних галузей знань, інколи це несподівано дає цікаві варіанти рішень. До кінця "штурму" виникає ажіотаж, генератори ідей пропонують пропозиції, не встигаючи їх продумувати. Ідеї виникають мимоволі, неусвідомлено, некеровано. На магнітофоні постійно записують пропозиції. Отримані ідеї передають групі "критиків", які повинні виявити раціональне зерно в кожній ідеї.

Метод евристичних питань. Його потрібно застосовувати для збирання додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування інформації, яка виникає в процесі творчої задачі.

Метод евристичних питань ґрунтується на таких закономірностях і відповідних принципах:

Проблемності й оптимальності. Завдяки майстерно сформульованим питанням проблемність завдання знижується до оптимального рівня (рис. 11.2).

Дроблення інформації (евристичні питання дають змогу розбити задачі на підзадачі).

Ціленамагання (кожне питання формує нову стратегію — мету діяльності).

Правила методу евристичних питань.

Діяльність і творчість. Методи активізації творчих ідей.

Питання зв'язку діяльності і творчості складний, недостатньо вивчений. У психології до цього часу немає єдиної думки з питань визначення діяльності, то ще більша неузгодженість у трактуванні творчості.

Наведемо два формулювання:

1. "Творчість — читаємо в "Філософській енциклопедії" — діяльність, що народжує щось нове, ніколи раніше неіснуєче".

2. "Творчість — пише А. Г. Спіркін — це духовна діяльність, результатом якої є створення оригінальних цінностей, встановлення нових, раніше невідомих факторів, властивостей і закономірностей матеріального світу і духовної культури". Іншими словами, творчість — це створення на основі того, що є, того, чого ще не було.

Ми розглянемо ті теоретичні концепції, які засновують певні методи дії на функції творчості і можуть бути використані у життєвій практиці.

Для творчості потрібні такі особисті якості, як рішучість, щоб не зупинятися на півдорозі, сміливість думки, щоб бачити дальше і краще своїх попередників і сучасників, мужність, щоб піти проти течії і перемогти більшість. Наявність об'єктивних обставин, які роблять необхідними ці якості. Це певний "бар'єр" на шляху до відкриття істини, які вченому треба подолати.

Багатьох відомих вчених, які працюють у різних галузях науки, завжди цікавило питання про психологічні особливості творчої діяльності і тих умов, які потрібні для продуктивної творчості. Мабуть, найпослідовніше охарактеризував ці умови В. І. Вернадський. Головними він вважав такі:

а) проводити детальний аналіз;

б) бачити за окремим загальне;

в) не обмежуватися описом явища, а глибоко вивчити його сутність і зв'язок з іншими явищами;

г)не уникати питання "чому?";

ґ) простежувати історію ідеї;

д) збирати якомога більше відомостей про предмет дослідження з літературних джерел;

е) вивчати загальні закономірності нашого пізнання (думати про те, як думаєш);

е) поєднувати науку з іншими галузями суспільного життя;

ж) не тільки вирішувати проблеми, а й знаходити нові, невирішені.

Упродовж останніх років виявлено немало досліджень, найновіших розроблень, розширених способів активувати яке-небудь із перелічених умов, а, отже, підвищити ефективність творчого процесу в цілому:

• Метод "мозкового штурму" ("мозкової атаки").

• Метод евристичних запитань (табл. 11.1).

• Метод багатомірних матриць, які ґрунтуються на принципі системного аналізу.

• Метод інверсії — протилежність традиційним запитанням.

• Метод емпатії (метод особистої аналогії) — особистістю, об'єктом, деякою системою.

• Метод "синектики" (об'єднання різнорядних елементів).

• Навіювання в гіпнозі переселення в іншу особистість.

У процесі роботи над теорією творчості виявлено декілька рівнів творчих задач. Загалом можна сформувати їх так.

Задачі першого рівня вирішуються застосуванням засобів, прямо назначених для такої мети. Тут потрібен мисленнєвий перебір лише декількох загальноприйнятих і очевидних варіантів рішення. Сам об'єкт у цьому випадку не змінюється. Засоби розв'язання таких задач перебувають в одній вузькій спеціалізації.

Задачі другого рівня деякого (невеликого) видозмінення об'єкта для того, щоб одержати необхідний ефект. Перебір варіантів у цих випадках вимірюють десятками.

Метод фокальних об'єктів. Він полягає в тому, щоб ознаки деяких випадково вибраних об'єктів переносити на об'єкт, який розглядають (фокальний, який є в фокусі уваги), у результаті чого виходять незвичні поєднання ("тигр", "олівець" = "смугастий олівець", "клітчастий олівець" та ін.

Таблиця 11.1. Правила методу евристичних питань

Метод багатомірних матриць, або метод морфологічного аналізу.

Вихідна ідея методу багатогранних матриць у розв'язанні творчих задач. Оскільки нове дуже часто має іншу комбінацію відомих елементів або комбінацію відомого з невідомим, то матричний метод дає змогу це зробити не шляхом проб і помилок, а цілеспрямовано. Отже, метод багатомірних матриць ґрунтується на принципі системного аналізу нових зв'язків і відношень, які виявляються в процесі матричного аналізу проблем, що досліджують. Це допомагає знайти багато нових оригінальних ідей. Недолік — в матриці багато варіантів, із яких вибір оптимального варіанта утруднений.

Основні етапи застосування методів багатомірних матриць:

а) уточнення формулювання проблеми;

б) виділення всіх можливих параметрів об'єкта дослідження, відкриття;

в) систематизація, а за змогою класифікація виділених параметрів (ознак, процесів, ідей тощо) об'єкта дослідження, винаходу;

г) побудова багатомірної (спочатку двомірної) матриці для цілей систематичного аналізу можливих комбінацій, різноманітних поєднань (параметрів, ознак, процесів, ідей тощо) об'єкта дослідження, винаходу, відкриття;

ґ) системний аналіз і критична оцінка різних комбінацй, які досліджують, або конструйованих елементів з погляду оптимальності та реальності їх практичного застосування для досягнення поставленої мети;

д) вибір з усіх можливих комбінацій найраціональнішого й оптимального варіанта.

Метод інверсії — протиставлення традиційним питанням. Він зорієнтований на пошук ідей творчої задачі в нових, неочікуваних напрямах, частіше до протилежних традиційних поглядів і переконань, які диктує формальна логіка та здоровий глузд.

Приклад. Об'єкт розглядають із зовнішнього боку. Розгляньте його з внутрішнього.

Недоліки й обмеження — вимагають від учнів досить високого рівня творчих здібностей, базових знань, умінь і досвіду навчально-творчої діяльності.

Метод синектики (об'єднання різних елементів) (рис. 11.3). Автором методу синектики вважають Дж. Гордона, який здобув освіту в Гарвардському, Каліфорнійському, Пенсильванському та Бостонському університетах. Термін "синектика" означає об'єднання різних елементів. При "синектичному штурмі" допустимі елементи критики, а, найважливіше, передбачено обов'язкове використання чотирьох спеціальних прийомів, які ґрунтуються на аналогії: прямій (подумайте, як розв'язують задачі, схожі на задану), особистій або емпатії (постарайтеся увійти в образ даного в задачі об'єкта і міркуйте з того погляду), символічній (дайте в двох словах образне визначення суті завдання), фантастичній (уявіть, як би це завдання вирішили казкові персонажі).

Особливий синестичний стан психіки (ОССП). За кодовим словом "мова" суб'єкт дослідження може розповісти, що він думає в процесі розв'язання задачі, неусвідомлюючи своєї розповіді. Навіювання в гіпнозі, втілення в іншу особистість — це методичний прийом отримання нового стану, який відрізняється від клінічного гіпнозу. Цей метод дає змогу отримувати інформацію і про паралельні неусвідомлені міркування, якщо увага суб'єкта дослідження недостатньо завантажена розв'язанням основного завдання. У мозку є управлінська структура, яка знає адрес для виведення в свідомість неусвідомленої інформації.

Метод занурення — активний метод навчання з елементами релаксації і навіювання гри. Метод занурення долає (обходить) традиційно сформовану установку на навчання як тяжку працю, яка породжує зниження самооцінки й ініціативи і, як наслідок, продуктивності навчання. Досягається цей ефект багатьма прийомами, головним з яких є введення різних форм навіювання. Вони утворюють релаксацію і найсприятливіші умови,

особливо периферійної уваги, а також мимовільного й асоціативного застосування матеріалу шляхом перебудови зон пам'яті при зануренні в конкретну ситуацію.

Навчальна діяльність в умовах розвиваючого навчання (учіння). Проблеми розумового розвитку учнів, розвиваючого навчання, а також навчальної діяльності школярів (учіння, навчальної роботи) привернуло багато психологічних досліджень. Це пов'язано з розв'язанням одного з найважливіших педагогічних завдань — підвищення якості шкільного навчання.

Загальновизнано, що навчання і навчальна діяльність перебувають у тісній взаємодії і відіграють важливу роль у розумовому розвитку учнів.

Реалізуючи концепції розвиваючого навчання, вимагають створювати такі умови навчання, які забезпечують взаємодію двох сторін навчальної діяльності — мислення (словесно-логічної напрямку навчання) і процесу спостереження, використання уяви (чуттєвого). Загальне визнання отримали принципом розвиваючого навчання, яке забезпечує свідомість, активність учнів, можливості їх самостійної роботи тощо.

Якщо є багато загальних положень, які визнає більшість психологів, то сучасна психологія має різні концепції і трактування проблем у галузі розвиваючого навчання, навчальної діяльності та розумового розвитку.

До нашого завдання не входить характеристика існуючих у сучасній психології концепцій навчання. Назвемо авторів декількох основних концепцій: Л. С. Вигодський, С. Л. Рубінштейн, Л. В. Занков, А. А. Смірнов, Б. Г. Ананьев, П. Я. Гальперін, В. Я. Крутецький, Г. С. Костюк, В. В. Давидов.

Варто зауважити, що результати психологічних досліджень, які ґрунтуються на будь-якій концепції, не можуть безпосередньо впроваджуватися в педагогічну практику. Необхідний етап — розроблення потрібної методичної концепції та конкретних методик.

Методика побудови навчально-методичного комплексу (технології загального та спеціального навчання) (наукові основи і принципи).

Узагальнена схема розроблення будь-якого навчально-методичного комплексу незалежно від того, в якій матеріальній формі він буде відображений: у методичному посібнику, програмі та ін.

Першим кроком такого дослідження є аналіз майбутньої діяльності учня: подальше навчання або професійна діяльність після школи на п'ять — сім років.

Другий крок розроблення педагогічної технологи — визначити зміст навчання на кожному етапі, сукупність навчальних предметів на кожному курсі, зміст кожного предмету з урахуванням цілей спрямованості, неперевантаженість інформацією, посилення науковості, систематичності.

Результат другого кроку — навчальний план і логічна структура навчальних предметів, таблиць навчальних елементів (НЕ), зазначивши всі параметри цілей.

Третій крок — перевірка завантаженості учнів і розрахунок потрібного часу на навчання при заданому способі побудови додаткового процесу:

Результат третього кроку: коефіцієнт Е і час Т на навчання.

Четвертий крок — вибір організаційних форм навчання та виховання, найсприятливіших для реалізації наміченого додаткового процесу.

Результат четвертого кроку — опис (словесний або графічний) організаційних форм навчання та специфікація всіх потрібних для цього засобів: посібники. ТЗН, меблі, матеріали...

П'ятий крок — підготовка матеріалів (текстів, ситуацій) для проведення мотиваційного стану діагностичного процесу за окремими темами і конкретними запитаннями і введення їх у раніше сформульований зміст навчальних предметів.

Шостий крок — розроблення системи навчальних вправ на підставі уявлення про алгоритм функціонування і введення їх у змістовний контекст навчальних посібників.

Результат шостого кроку — система вправ, яка спрямована на засвоєння предмета з заданими якостями.

Сьомий крок — розроблення матеріалів для об'єктивного контролю якості завдання знань і дій учнів (тестів), відповідно до мети навчання і критеріїв оцінки засвоєння.

Результат сьомого кроку — тестовий збірник, який містить тести за всіма рівнями засвоєння й навчальними елементами.

Восьмий крок — розробка структури та змісту навчальних завдань, спрямованих на ефективне розв'язання навчальних і виховних завдань, планування уроків і домашньої навчальної роботи студентів.

Результат восьмого кроку — плани навчальних занять зі змістом і методикою домашньої роботи учнів.

Ключові поняття теми

Безперервність освіти, професійна освіта, норма продуктивності, фрагментарний підхід, формалізований підхід, цільовий підхід, допрофесійна і професійна підготовча діагностика соціально і професійно значущих якостей, професійні вміння та навики: сенсорноперцентивні, моторні, рухові, інтелектуальні; діагностичний стереотип, етапи формування навику: передуючий, аналітичний, синтетичний; автоматизація, навчальна карта, фактори успішного знання, психологічна готовність до професійної діяльності, професійна адаптація, активні методи навчання: дискусійні та ігрові методи, сензитивний тренінг, імітаційні ігри, операційні ігри, виконання ролей, метод інсценування, психодрама та соціодрама.

Формалізована структура змісту теми

Запитання для самостійного опрацювання:

1. Що таке "професійна педагогіка"?

2. У чому виявляється сутність освіти?

3. Як співвідносяться між собою поняття "навчання", "виховання", "освіта"?

4. Яка структура професійної педагогіки?

5. Які Ви знаєте підходи до навчання в освіті?

6. У чому суть цільового підходу?

7. Назвіть головні компоненти педагогічного процесу?

8. Як пов'язані між собою виховання та освіта?

9. Яка мета навчання?

10. Які Ви знаєте методи навчання?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згідні Ви з думкою, що кожного працівника можна підготувати як висококласного професіонала?

2. Чи згідні Ви з твердженням, що між поняттями "формалізований підхід" і "цільовий підхід" принципової різниці немає?

3. Що таке "ділові ігри" і для чого вони запроваджуються?

4. Які психологічні якості й уміння потрібні педагогові?

5. Яким закономірностям підкоряється формування професійних навиків?

6. Чи можна вважати достатнім твердження, що переконання — це знання, істинність яких для людини є незаперечною, і які постають для неї як керівництво для дії?

7. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку професійної освіти,

8. У чому полягає суть поняття "інтеріоризація"?

9. Дайте характеристику терміна "професіонал" у психології праці.

10. У чому полягає суть поняття "екстеріоризація"?

Завдання та проблемні ситуації

1. У чому сутність і відмінні особливості стратегій інтеріоризації, екстеріоризації, проблематизації та рефлексії як стратегій навчання і розвитку?

2. Що таке "педагогічна діяльність"?

3. Які недоліки традиційного навчання?

4. Які недоліки й позитивні сторони програмованого навчання?

5. Які умови потрібні для реалізації проблемного навчання? Які його особливості та рівні?

Література

1. Багаев A.A. Активные методы обучения. — М.: Профиздат, 1986.

2. Будущее профессионального образования // Профессионал. — № 1—2. — М., 1993. — С. 18—20.

3. Гомезо М. В., Домашенко H.A. Атлас по психологии. — М.: Просвещение, 1986.

4. Душков Б. А. Индустриально-педагогическая психология. — М.: Просвещение, 1981.

5.Душков М.А. Индустриально-педагогическая психология. — М.: Просвещение, 1981.

6. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. — Л.: ЛГУ, 1985.

7. Кузьмин Е.С., Волков И. П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и коллектив. — Л.: ЛГУ, 1974.

8. Лукашевич Н.П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е.И. Психология труда: Учеб.-метод, пособие / Под ред. Н. П. Лукашевича. — К.: МАУП, 1997.

9. Основи практичної психологи; Підручник / В. Панок, Т. Титаренко та ін. — К.: Либідь, 1999.

10. Психология профессиональной подготовки. — СПб., 1993.

11. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; За ред. Ю. Л. Трофімова. — К.: Либідь, 1999.

12. Столяренко Л, Д. Основы психологии. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

13. Щекин Г.В. Основы психологических знаний. — К.: МЗУУП, 1994.

14. Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента: В 2-х кн. — Кн. 1. Как делать карьеру. — К.: МЗУУП, 1993.