Психологія праці - Баклицький І.О. - 13.3. Психологічні методи корекції та профілактики несприятливих функціональних станів

Підвищувати або підтримувати працездатність за рахунок недопущення порушень функціонального стану організму або нормалізації (корекції) зміненого в процесі діяльності стану можна за трьома основними напрямками: проводити професійний медичний і психологічний відбір кандидатів на навчання конкретних професій; періодично медико-психологічно обстежувати спеціалістів. Під час цих заходів можна виявити індивідуальні особливості організму, що негативно впливають на працездатність. Вони виражаються у стані здоров'я, рівні фізичного розвитку та підготовленості, рисах характеру і темпераменту.

Оптимізація, удосконалення об'єкта, змісту, умов та організації діяльності за рахунок врахування фізіологічних, антрометричних, психологічних й інших особливостей і можливостей людини в системі "людина — діяльність — середовище". Раціональна конструкція робочого місця та його елементів, компонування обладнання з урахуванням логіки процесу управління, чітке бачення приладів і досяжність до органів управління створює сприятливі умови не тільки для ефективної роботи, а й для підтримання нормального функціонального стану. Профілактиці функціональних порушень і зниженню працездатності допомагає створення оптимальних умов праці на робочому місці, використання ефективних засобів захисту від дії несприятливих факторів середовища, формування здорового психологічного клімату в колективі тощо. З погляду попередження надмірної втоми важливе значення має раціональна автоматизація управління, яка допомагає зменшенню інформаційного фізичного навантаження, зниженню темпів роботи, тобто оптимізаці'ї процесу діяльності. В забезпеченні високої працездатності важливе значення має удосконалення організації діяльності, а саме створення раціонального режиму праці, відпочинку та харчування, збереження оптимального робочого навантаження, розроблення програм підготовки з врахуванням не тільки ефекту навчання, а й функціонального навантаження слухачів.

Прийоми безпосередньої прямої дії на людину, такі як індивідуальна регламентація професійної діяльності, активний відпочинок і фізична підготовка, психологічні, фізіолого-гігієнічні, електрофізіологічні, фармакологічні, фізичні засоби і методи.

Для деяких професій (водії транспорту, пілоти, водолази) найдоступнішим і ефективним засобом профілактики функціональних порушень і підтримання працездатності на високому рівні є регламентація професійної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного спеціаліста. При такому підході до організації режиму праці, відпочинку та харчування, а також при формуванні професійного навантаження враховуються професійні, психологічні, фізіологічні якості спеціаліста, його функціональний стан. Знання цих характеристик, а також особливостей, ступінь складності роботи дає змогу регламентувати діяльність так, щоб інтенсивність навантаження, періодичність, послідовність і тривалість виконання окремих завдань забезпечували виконання робочих завдань, удосконалення і підтримка на відповідному рівні професійних навиків, функціональне тренування організму [8; 9].

У зв'язку з тим, що при напруженій професійній діяльності виникають розумова та емоційна втома, нервово-психічне перенапруження, а при комуляції цих явищ — астенізація організму і навіть невротичні розлади, дійовим засобом їх профілактики і відновлення нормального функціонального стану є організація активного відпочинку.

Для зняття емоційної напруги Р. М. Грановська [4] пропонує такі прийоми управління своїми емоціями і виходи зі стресу: переключення уваги, концентрування її не на значимості результату, а на аналізі причин, технічних деталях, завданнях і тактичних прийомах; попередження розробки запасних стратегій, шляхів відступу, що зменшує шанс отримання несприятливих рішень; розрядка емоційної напруги в русі, у фізичному навантаженні; переключення на інші не менш важливі види діяльності, новий домінантний центр збудження в корі головного мозку може пригнітити або хоч би ослабити вогнище збудження, яке пов'язано зі стресом; у випадку поразки загальна переоцінка значимості ситуації за типом "і не дуже-то і хотілось", зниження суб'єктивної значимості події; використання систем спеціального тренування, в яких самі фактори неочікуваності та раптовості стають предметом навчання, наприклад у комп'ютерних іграх.

У спеціальній літературі обґрунтовано форми та зміст активного відпочинку (ранкова фізична зарядка, тренування на спеціальних знаряддях, спортивні ігри, піші прогулянки) і показано їхній вплив на професійну працездатність.

Як відомо, фізична підготовка спрямована на удосконалення загальних фізичних якостей (витривалості, сили, спритності, швидкості) і розвиток спеціальних якостей (спеціальної стійкості, об'єму і розподілу уваги, стійкості до гіподинамії та ін.), які потрібні для виконання професійних завдань у специфічних умовах професійної діяльності.

Серед найпоширеніших способів регуляції й управління власними функціональними станами, які отримали наукове обґрунтування, виділяють нервово-м'язову релаксацію й аутогенне тренування.

Багато дослідників провели модифікацію існуючих прийомів аутогенного тренування та розробили способи їх застосування для корекції функціональних станів [8].

Як психологічний засіб, який допомагає зняти надмірне емоційне напруження, релаксації, психічної релаксації, психічної активізації, прискоренню втягування в роботу, підвищити працездатність і скоротити період відновлення нормального функціонального стану, все частіше використовують на виробництві функціональну музику. В основі сприятливого впливу музики на працездатність і взагалі на життєдіяльність організму є її здатність викликати позитивні емоції, стимулювати ритміку діяльності багатьох функцій [1; 7].

Для профілактики м'язового дискомфорту в умовах довготривалої професійної діяльності, підвищення загальної працездатності рекомендують використовувати метод електростимуляції нервово-м'язового апарата, зокрема методу керованої багатоканальної електростимуляції. Цей метод поліпшує швидкісно-силові якості, збільшує імпульсну потужність, силу та масу м'язів, підвищує фізичну працездатність на ЗО—40 %, зменшує явище втоми та фізіологічну "вартість" роботи, яку виконують, зменшує кількість помилкових дій.

У процесі розроблення та експериментальної перевірки є різні варіанти методу впливу на біологічно активні точки шкіри (БАТШ), які використовують для копіювання стану емоційного стресу, підвищення працездатності працівника, сприяє активації психічних функцій людини [б].

Фізіологічний механізм ефекту впливу на БАТШ до цього часу не цілком зрозумілий. Експериментальні дані свідчать про те, що дія на точки організує енергетичний баланс, стимулює або заспокоює (залежно від способу впливу) вегетативну нервову систему, підсилює артеріальний кровообіг, регулює живлення тканин, знижує нервову та м'язову напругу. Ці точки володіють специфічними особливостями, які відрізняють їх від оточуючих ділянок шкіри: досить низьким електрошкірним опором, високим енергетичним потенціалом, високою шкіряною температурою і больовою чутливістю, вищим рівнем обмінних процесів.

Нині медична наука має досить велику кількість фармакологічних засобів, які допомагають корегувати функціональний стан і підвищувати працездатність. З цією метою можна використовувати різні препарати: для мобілізації резервних організмів — психоаналептики, або стимулятори ЦНС; для покращення обмінних процесів, нормалізації енергетичного балансу — психоергізатори; для попередження дії на організм несприятливих факторів актопротектори; для заспокоєння та закріплення адаптації організму — адаптогени. Серед психотропних фармакологічних засобів стимулюючої дії можна назвати феномен, сиднофен, секуринін, центедрин та ін. Широко відомі такі адаптогени, як елеутерокок, корінь женьшеня, понтокрин [1].

Впроваджуючи різні прийоми управління працездатністю в практику, працівник повинен опиратися на необхідність застосування рекомендованих засобів і методів для забезпечення високої ефективності та безпеки праці, збереження здоров'я і продовження професійного довголіття.

Отже, поняття "працездатність" відображає соціально-біологічний характер одного з провідних системних властивостей суб'єкта діяльності і дає змогу визначити головні шляхи його управління, корекції. Працездатність як властивість людини виникає, розвивається і виявляється як сукупність взаємопов'язаних компонентів структури особистості, які перебувають у відповідній залежності від комплексу зовнішніх факторів діяльності, тобто вона формується і реалізується в системі явищ внутрішнього та зовнішнього світу як системна категорія.

Ключові поняття теми

Працездатність, психічні стани, фактори та закономірності змін працездатності, праксичні та мотиваційні стани, органічні стани, фрустрація, стрес, психічний конфлікт, психічна криза особистості, прямі й опосередковані показники працездатності, фази працездатності, функціональні стани, стан монотонії, методи корекції несприятливих функціональних станів.

Формалізована структура змісту теми

Запитання для самостійного опрацювання

1. Які головні ознаки працездатності?

2. У чому виявляється зв'язок працездатності та психічних станів?

3. Як виявляються закономірності змін працездатності? Назвіть основні фази?

4. Що таке "мотиваційний стан", коли він виникає?

5. Які Ви знаєте прямі й опосередковані показники працездатності?

6. Які Ви знаєте праксичні стани?

7. Наведіть приклади афективних станів.

8. Які Ви знаєте стани свідомості?

9. Охарактеризуйте стан монотонії.

10. Які головні ознаки сенсорної депривації?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згідні Ви з думкою, що відмінності між праксичними і мотиваційними станами мають переважно кількісний характер?

2. Чи можна вважати, що експресивні рухи — єдине виявлення емоційних станів людини?

3. Чи є психічне напруження результатом кількісної переваги позитивних або негативних емоцій?

4. Чи можна стверджувати, що "афективні стани" і "стани свідомості" загалом тотожні?

5. Чи згідні Ви з твердженням, що різноманітність психічних станів працівника залежать тільки від багатства його контактів з об'єктивним світом?

6. Чи є настрій результатом кількісної переваги позитивних або негативних емоцій?

7. Чи завжди страх перед невідомим викликає у працівника стресовий стан?

8. Чи згідні Ви з думкою, що фізіологічним підґрунтям фрустрації є кора та підкоркові ділянки?

9. Чи завжди в стані афекту працівник втрачає контроль над своєю поведінкою?

10. Чи можна стверджувати, що природа стресу та фрустрації принципово відрізняється за механізмом їх виникнення?

Завдання та проблемні ситуації

1. За якими зовнішніми ознаками працівника можна робити висновок про рівень його психічного напруження?

2. Чим можна пояснити те, що іноді характер емоційних реакцій виявляється неадекватним об'єктивним впливам?

3. Чи є стан фрустрації закономірним наслідком завищених домагань працівника?

4. У чому може виявитися негативна роль праксичних установок у житті працівника? Чи є змога формувати їх цілеспрямовано і як саме?

5. Чи може регуляція емоційних станів на рівні підкірки не бути зв'язаною зі свідомістю?

Література

1.. Бодров В. А. Работоспособность человека-оператора и пути ее повышения // Психологический журнал. — Т. 8. — № 3. — 1987.

2.Василюк Ф.Е. Психология переживания. — М., 1984.

3. Гонзен В. А. Системные описания в психологии. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984.

4. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. — Л.: Изд-во при ЛГУ, 1989.

5. Карпухина А. М. Регуляция психофизиологического состояния человека стимуляцией БАТК как метод повышения эффективности деятельности: Тр. конф. "Психофизиологическое состояние человека и информативность биологически активных точек кожи". — К., 1975.

6. Левитов Н.Д. О психических состояниях сознания человека. — М.: Просвещение, 1964.

7.Леонов Б.В. Инженерная психология. — Л.: Изд-во при ЛГУ, 1963.

8. Леонова А. В. Психодиагностика функциональных состояний человека. — М.: Высшая школа, 1984.

9. Лукашевич Н. П." Синчаевская Н. В., Бондарчук Е. И. Психология труда / Под ред. Н. П. Лукашевича. — К.: МАУП, 1997.

10. Основы производственной психологии и педагогики / Под ред. Д. О. Сме-танина. — К.: Вища школа, 1982.

11. Психология труда / Пер. со словацкого Г. В. Матвеевой-Муниковой. — М.: Профиздат, 1979.