Психологія праці - Баклицький І.О. - Розділ 13. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРАЦІВНИКА

13.1. Психологічні стани, які зумовлюють працездатність

Науково-технічний прогрес характеризується не тільки збільшенням темпів розвитку і впровадження в народне господарство країни нових технічних систем і технологічних процесів, а й зростанням ролі людини у досягненні високої продуктивності праці. У таких умовах психологія праці повинна оптимізувати психічні стани людини, які формуються в процесі професійної діяльності.

Відповідно до сучасних уявлень психології праці, під психічним станом людини розуміють цілісну характеристику психологічної діяльності і поведінки за певний період часу, яка свідчить про своєрідність проходження психічних процесів залежно від відтворюваних предметів і явищ дійсності, попередніх станів і психічних властивостей особистості [6; 8].

Систему понять, яка характеризує психічні стани людини, класифікують так. Виділяють групи афективних і вольових станів. У першій групі є дві підгрупи з яскраво вираженими емоційними компонентами: емоційні та гуманітарний стан. Перша група об'єднує стани, які характеризують емоційну реакцію людини на актуальний подразник. Друга — стани, які супроводжують виявлення почуттів частіше всього в процесі спілкування. Стани обох підгруп поділяються на позитивні та негативні. Гуманітарні позитивні стани — симпатія, дружба, кохання, захоплення; негативні — антипатія, ворожість, ненависть. Емоційні стани — позитивні — повний спокій, радість, насолода, щастя, ейфорія, екстаз; негативні — хвилювання, сум, горе, страждання, гнів, лють.

У групі вольових станів також виділяють дві підгрупи: праксичні (від лат. ргах — справа, діяльність) і мотиваційні. Праксичні — це стан людини нарізних етапах трудової діяльності: передробочому, робочому, після-робочому. Мотиваційні —супроводжують виявлення мотивів працівника, які спрямовані на задоволення духовної або матеріальної потреби. 6 ній виділяють багато органічних станів (гіпоксія, жага, голод, сексуальне напруження), біологічних за своєю природою, проте вони мають виражений психологічний аспект і низку орієнтувальних станів (сенсорна депри-вація, нудьга, зацікавленість, здивування, сумнів, тривога, страх, жах, паніка), які супроводжують пізнавальну діяльність людини. Стани третьої великої групи (свідомість — увага) фонові, створюють умови для всього психічного життя людини, зокрема, неуважність, зосередженість, підвищена увага [3].

Окремо виділяють багато складних станів, наприклад, фрустрація і стрес, психічний конфлікт, психічна криза особистості.

Дослідження станів людини в психології праці виконують, передусім, з огляду на оптимізацію робочої діяльності людини. У цьому плані стан збігається з працездатністю. Кажучи про працездатність, виділяють загальну (потенційну, максимально можливу працездатність при мобілізації всіх резервів організму) та фактичну працездатність.

Під працездатністю маємо на увазі можливість людини виконувати конкретну роботу протягом певного часу ефективно і якісно. Показники працездатності можуть бути кількісними та якісними, можуть бути прямими й опосередкованими.

До прямих показників належать: кількість роботи (продукції, виробів), що виконана протягом певного проміжку часу; якість (брак) роботи за певний проміжок часу.

Прямі показники визначають результат трудової діяльності за певний проміжок часу — продуктивність праці.

Опосередкованими показниками працездатності вважають: стабільність продуктивності протягом відповідного часу; рівень змін психічних процесів (уваги, пам'яті, оперативного мислення тощо); травматизм, втрата працездатності [1].