Психологія сексуальності - Діденко С.В. - 1.3. Технічне забезпечення психологічних досліджень сексуальності

На ранніх етапах досліджень людської сексуальності дослідники загалом покладалися на суб'єктивні звіти респондентів про їхні сексуальні реакції. У наш час широко використовують спеціальні засоби і технології фіксування, збирання інформації - електронні прилади для вимірювання рівня сексуального збудження (прилад для вимірювання напруження пеніса і вагінальний фотоплетизмограф), комп'ютерне оцінювання сексуальної поведінки тощо.

Прилад для вимірювання напруження пеніса є тонкою гумовою трубкою із прикріпленим до неї дротом, всередині якої розміщений дуже тонкий стовпчик ртуті. Ртуть постійно перебуває під дуже слабкою електричною напругою, що подається по дроту. Цей засіб надівають на основу пеніса. При виникненні ерекції гумова трубка розтягується, стовпчик ртуті тоншає, від чого змінюється напруга електричного струму. Ці зміни реєструють за допомогою записувального пристрою. Прилад чутливий навіть до найменших змін розміру статевого члена: з його допомогою можна реєструвати кожну окрему пульсацію крові, що надходить до пеніса. Фахівці радять дослідникам з етичних міркувань давати змогу досліджуваному самому прикріплювати прилад до свого статевого члена.

Вагінальний фотоплетизмограф слугує для вимірювання обсягів крові, що надходить до жіночих статевих органів (при сексуальному збудженні жінки стінки її піхви наповнюються кров'ю аналогічно до набухання пеніса в чоловіків). Вагінальний фотоплетизмограф складається з акрилового циліндра, який за формою та розміром нагадує жіночі гігієнічні тампони. Циліндр випромінює світловий потік, що відбивається від стінок піхви, а також містить чутливий до відбитого світла фотоелемент. Коли стінки піхви під час сексуального збудження наповнюються кров'ю, фотоелемент уловлює меншу кількість відбитого світла. Зміни інтенсивності світлового потоку постійно реєструє електронний прилад, що дає змогу вимірювати міру сексуального збудження жінки приблизно з такою самою точністю, як і при вимірюванні сексуального збудження чоловіка. З етичних міркувань фахівці також радять надавати змогу досліджуваним жінкам самостійно вводити в піхву вагінальний фотоплетизмограф.

Для вимірювання сексуальних реакцій жінок використовують також вагінальний та ректальний міографи. їх вводять у піхву чи пряму кишку та вимірюють м'язову активність у зоні таза.

Комп'ютерне оцінювання сексуальної поведінки почали застосовувати недавно - із запровадженням самоін-терв'ювання дітей, підлітків та дорослих. Традиційно використовують дві форми комп'ютерних технологій: ві-део- та аудіо-. Під час застосування відеотехнології респонденти бачать на екрані питання та вводять свої відповіді, натискаючи спеціальні маркери на клавіатурі. Використовуючи аудіотехнологїі, респонденти чують запитання крізь навушники і вводять свої відповіді натисканням спеціально маркованих клавіш (питання можуть одночасно мати й письмове формулювання на екрані монітора). Застосування комп'ютерних технологій мінімізує проблеми, пов'язані із впливом на результати дослідження особистості інтерв'юера, є ефективним під час роботи з делікатною інформацією. Тому вони отримують все більше поширення.

1.4. Етичні особливості досліджень сексуальності

Інтимність сексуальної сфери людини зумовлює багато етичних проблем при дослідженні психологічних особливостей сексуальності. Для їх уникнення професійні організації, наприклад Американська психологічна асоціація (American Psychological Association, АРА), Американська медична асоціація (American Medical Association, АРА) та Товариство наукового вивчення сексуальності (Society for the Scientific Study of Sex, SSSS), виробили етичні кодекси (систему правил) для дослідників сексуальності людини.

Етичні правила вимагають від психолога не змушувати людей до участі в дослідженнях, уникати процедур, які могли б завдати досліджуваним фізичної чи психологічної шкоди.

Дослідники мають отримати свідому згоду учасників на участь в експерименті. Це означає необхідність пояснення загальних цілей дослідження, прав його учасників, обов'язковість добровільної участі в ньому. Організатори досліджень повинні поважати право досліджуваних на відмову від участі в них у будь-який момент. Не менш актуальною є вимога збереження конфіденційності даних та забезпечення анонімності учасників, поки вони самі не зініціюють їх розкриття.

Дискусійним є питання про допустимість введення досліджуваних в оману, оскільки деякі дослідження втратили б ефективність, якби їх учасники заздалегідь знали, що є предметом вивчення (наприклад, дослідження з використанням проективних методик). Згідно з етичним правилом, яким керуються в цьому питанні, якщо дослідники змушені вдатися до обману, після завершення експерименту слід детально пояснити учасникам його необхідність, надавши досліджуваним право ініціювати вилучення або знищення їхніх даних із результатів дослідження.

Іноді дослідникам важко об'єктивно судити про потенційну цінність дослідження порівняно з можливою шкодою його учасникам. Для уникнення її у США майже в кожній установі, що займається такими дослідженнями, створено спеціальні комітети, які розглядають проекти всіх досліджень. Якщо, на думку комітету, благополуччя досліджуваних гарантовано недостатньо, проект повинен бути модифікований з урахуванням цієї умови. В іншому разі - дослідження не буде дозволене. Адже головне в цій справі - збереження благополуччя, гідності, прав, здоров'я і безпеки досліджуваних людей. Моральний обов'язок психолога, як і лікаря, - не заподіяти шкоди.