Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Питання сексуальності у культурі давніх слов'ян

Із заснуванням Римської імперії був сформований тип воїна, покликаного захищати ідеали та моральність. Однак вплив східних народів, які особливу увагу приділяли сексу, спричинив поступове зниження моральних стандартів, призвівши до моральної деградації імперії. Із збільшенням багатств, посиленням влади імператора все буденнішими у вищих соціальних верствах ставали сексуальні ексцеси (повторювані статеві акти) та оргії (розпусні бенкети, сексуальні ігрища в спеціальних приміщеннях).

Дослідження залишків міста Помпеї свідчать, що у римлян був високий рівень матеріального забезпечення та багате еротичне мистецтво. У своїх витворах вони не відокремлювали естетичних цінностей від еротичних. Культом богині домашнього вогнища і родинного життя Вести була невинність. Дефлорація (позбавлення Незайманості) відбувалася як ритуал з використанням статуетки бога садів, полів і творчих сил природи Пріапа. Незайману дівчину не можна було засуджувати до смертної кари. Коли необхідно було здійснити таке покарання, кат привселюдно її ґвалтував, а потім відрубував голову.

Особливості давньоримської сексуальної традиції описано в поемі Овідія (43 до н. е. - прибл. 18 н. е.) "Мистецтво кохання", у якій ідеться про те, де і як знайти кохану, як домогтися взаємності, втримати її, а також викладено поради жінкам, як закохати в себе чоловіка.

Давньоримський лікар Гален (прибл. 130-200) описав венеричне захворювання, якому дав назву "гонорея". Він рекомендував задовольняти сексуальне збудження в будь-який доступний спосіб, включаючи мастурбацію, бо накопичення сексуальної напруги, за його поглядами, призводить до психічних розладів.

У мові римлян було два значення слова sexus ("сексус") - 1) темперамент людини; 2) стать. їх вживали у своїх творах філософи Цицерон (106-43 до н. е.) та Пліній (61/62 - прибл. 114). Із тих часів дійшли наукові терміни: "куні-лінгус"(лат. cunnus - зовнішні статеві органи і lingo - лизати), "мастурбація" (лат. manus - рука і stuprare - опоганювати), "феляція" (лат. fellio - смоктати) та ін.

Питання сексуальності у культурі давніх слов'ян

У давньослов'янських народів, які поклонялися язичницьким богам, був досить високий рівень сексуальної культури. Язичництво допомагало людям пізнавати складні речі методом життєвих аналогій. Наприклад, бог Сварог одружився з богинею Ладою і вона народила йому багато дітей. Усе це було зрозумілим, оскільки те саме виникало між чоловіками та жінками. У шлюбних стосунках верховенство належало чоловікові, а самі вони були полігамними.

У давньослов'янському пантеоні одне з основних місць посідала мати більшості богів Лада - богиня краси, кохання та одруження. Наречені приносили їй квіти, живих птахів, мед і ягоди. Храм Лади стояв у Києві. V ньому височіла статуя красивої жінки з дитям на руках - сином Лелем, богом кохання та пристрасті (відповідає грецькому Еросу та римському Амуру). Ще одним сином Лади був По-лель - бог шлюбу (у греків - Гіменей).

У пізні часи вивчення сексуальних стосунків відбувалося переважно під впливом здобутків зарубіжних учених. Однак їх стримували патріархальні закони, християнська мораль.

Сексуальність у давньокитайській культурі

Давньокитайська мудрість була особливо зосереджена на людині, розвитку, збереженні, раціональному використанні її життєвих сил, зв'язку з природою, енергією Всесвіту. Тогочасні релігійно-філософські системи, найавторитетнішими з яких є даосизм і конфуціанство, не обходили увагою і питання статевого життя.

Питання сексуальності у даосизмі. Із далеких часів китайські філософи та лікарі шукали підтвердження зв'язку між сексуальною функцією, фізичним та моральним здоров'ям людини. їхні погляди було викладено у праці "Лаоські практики ".

Частина даоського вчення про сексуальність ґрунтується на ідеї збереження чоловічої енергії на благо цілковитого задоволення жінки. Один із засновників учення, мислитель Лао-Цзи (VI-III ст. до н. е.) видав основні правила техніки кохання, секрети довголіття ("Дао-дзин").

Стосовно сексуальної поведінки даосизм проповідував ідею єдиної сексуальної сфери та містичної (надприродної, божественної) орієнтації. Секс - це містичне занурення у Велике Загальне, однак він є дорогою, а не метою. Сексуальний мотив емоційно гармонізує кохання між чоловіком та жінкою, а духовно - забезпечує зв'язок між енергіями людини і процесами Космосу. Мета дао (закономірність, шлях природи) - навчитися використовувати свої почуття, здібності для розуміння вчення і гармонійного злиття з ним.

Сексуальна енергія в даосизмі має назву "цзін" (есенція). Вона накопичується в сім'яній рідині чоловіка і яєчниках жінки. Ця енергія може відтворювати весь організм людини, є джерелом усіх енергій, за допомогою яких підтримуються мислення і творчість. Особистість може відчувати себе цілісною та спокійною, якщо основні енергії "ці" (загальна життєва енергія), "цзін" (сексуальна енергія) та "шень" (дух) перебувають у рівновазі.

Даоська практика підвищення енергії "ці" фокусує увагу на інтеграції божественних енергій людини з метою досягнення динамічної рівноваги між Інь (жіноче, темне, чорне, бездонне, глибоке начало) та Янь (чоловіче, яскраве, світле, високе, небесне начало). Вони полярно протилежні, постійно пульсують, що є основою принципу розвитку. У даосизмі проповідується "долинний оргазм", за якого чоловік та жінка синхронно відчувають потік сексуальної енергії, що циркулює між ними.

Даоські підручники з любовної техніки містять докладні інструкції, які за допомогою символів описують все, що стосується статевих взаємин: періодичність сексуального життя, час, підбір сексуальної практики відповідно до віку людини тощо.

Конфуціанство про інтимне життя особистості. Сексуальній сфері конфуціанство надавало менше значення, ніж даосизм. За філософією давньокитайського мислителя Конфуція (553-479 до н. е.), тілесні відчуття потрібно пригнічувати, підпорядковувати розуму. Його погляди мали антифеміністичний характер, він негативно ставився до оголеного тіла людини, а секс розглядав як особисту справу кожного, не вважаючи заняття ним чимось грішним, брудним. Про секс Конфуцій радив не говорити. Шлюб, за його переконаннями, має на меті створення сім'ї, у якій сексу належить другорядне значення.

Попри те що конфуціанство мало більший вплив на суспільство, ніж даосизм, у Китаї говорили: "Конфуціанство - верхній одяг китайця, даосизм - його душа".