Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Ерогенні зони

Значну роль у статевому житті людини відіграють ерогенні (грец. eros - любов і genes - народження) зони - ділянки тіла, подразнення яких викликає статеве збудження. Вони приймають відповідну інформацію, сприяють виникненню, стабілізації та посиленню статевого збудження. Однак подразнення їх не лише може супроводжуватися відчуттям задоволення, хтивості, а й спричинювати неприємні, болісні відчуття.

За твердженням 3. Фройда, ерогенні зони дорослої людини є кінцевим результатом тривалого сексуального розвитку, починаючи від народження. У новонародженої дитини вся поверхня тіла є суцільною ерогенною зоною. Вона нібито отримує сексуальну насолоду від дотику до будь-якої ділянки її тіла. Надалі інфантильна сексуальність долає кілька етапів розвитку, у процесі якого на передній план виступають різні ерогенні зони (оральна, анальна тощо), змінюється спрямованість статевого потягу (аутоеротична, гомосексуальна, гетеросексуальна). Для зрілої сексуальності характерні гетеросексуальна спрямованість статевого потягу, провідна роль генітальних ерогенних зон. Зупинення розвитку, регрес сексуальності призводять до інфантильного співвідношення чутливості ерогенних зон.

Ерогенні зони поділяють на первинні (головні), в яких сконцентровано найбільше нервових закінчень, і вторинні - інші ділянки тіла, які посередньо викликають збудження, стають сексуально чутливими у процесі навчання та внаслідок набуття досвіду. Головні ерогенні зони - геніталії, сідниці, анус, промежина, груди (особливо соски), внутрішня поверхня стегон, спина, пахви, пупок, шия, вуха (особливо мочки), рот (язик, губи, вся порожнина рота); вторинні - решта частин тіла. Розрізнюють також генітальні та позагенітальні ерогенні зони; ерогенні зони, вплив на які створює тільки емоційно-еротичний фон близькості; ерогенні зони, вплив на які спричинює оргазм.

Характеристикою "ефективності" кожної зони є ерогенний показник - сума усіх позитивних і негативних балів, поділених на кількість обстежених. Наприклад, за Г . Васильченком, найвищі бали в жінок мають клітор (1,96), соски (1,56), вуха і рот (1,38), вхід до піхви (1,33). Найнижчий бал має ніс (0,01).

Реактивність кожної ерогенної зони непостійна і залежить від особливостей впливу партнера на неї, самопочуття, емоційного стану, фази менструального циклу (у жінок).

Феромони

У процесі міжстатевої взаємодії організм людини виділяє специфічні субстанції без запаху, які зумовлюють реакцію на партнера, - феромони.

Феромони (грец. pherein - несу та hormуn - збуджую) - речовини, які викликають перші ознаки зацікавленості, появу бажання в осіб протилежної статі, а також почуття симпатії та антипатії.

До феромонів належать стероїди, зокрема естратетрае-нол, андростени і так звані копулятини з групи аліфатичних карбоксильних кислот.

Викликати певні відчуття, впливати на поведінку людини може багато хімічних сполук, однак найтоншими з них і найскладнішими для розшифрування є саме феромони. Вони відповідають за самопочуття, настрій, міжособи-стісні та сексуальні стосунки (хоча питання про наявність у сексуальній сфері людини "шостого чуття" є дискусійним).

Донедавна феромонове чуття вважалося одним із проявів інтуїції та передчуття, які підсвідомо полегшують спілкування з іншими людьми. Пізніше було встановлено, що детектором феромонів є невеликий, так званий лемешо-во-носовий орган у розташований у передній частині носових ходів (раніше він вважався рудиментом). Будучи наділеним унікальними хемосенсорними (лат. chemia - хімія і sensus - відчуття) властивостями, він уловлює феромонові субстанції, які виділяють інші люди і перетворює їх на сигнали, що передаються до гіпоталамуса, який відповідає за емоційну сферу людини. Лемешовоносовий орган діє незалежно від органу нюху, не реагує на пахучі речовини і реагує підвищенням активності саме на феромони.

Центрами, що продукують найбільшу кількість феромонів, є апокринові залози які знаходяться під пахвами, навколо сосків, у паху, в зоні пупка і статевих органів, навколо вуст, особливо на ділянці між носом та краєм верхньої губи. Ці залози активізуються під час статевого дозрівання, їх локалізація часто пов'язана з наявністю волосяного покриву.

Основне джерело чоловічих феромонів - це пахвова ділянка, яка у чоловіків "природно" знаходиться на рівні носа жінки, що полегшує їй сприйняття феромонів. Потужно виділяє феромони ділянка між носом і верхньою губою, тому поцілунок є своєрідним обміном хімічних сполук. У жінок феромони-популіни є у складі виділень піхви. За хімічною будовою це - нижчі жирні кислоти.