Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Ексгібіціонізм

Явище ексгібіціонізму вперше було описано у 1877 р. Ч, Лассексом. 3. Фройд його зараховував до магічної поведінки, спрямованої на подолання комплексу кастрації, оскільки демонстрація статевого члена є проявом демонстрації чоловічої сили.

Ексгібіціонізм (лат. ехіbitio - виставляння, показування) - сексуальна анормальність, яка полягає в демонструванні статевих органів незнайомим особам з метою одержання сексуального задоволення.

У тваринному світі, особливо у самок, є інстинкт демонстрації себе для привертання уваги особини чоловічої статі та самовіддача. У жінок, на відміну від чоловіків, інстинкт самовіддачі реалізується у статевому житті, тому не призводить до ексгібіціонізму. Хоча певні ексгібіціоністські тенденції можна спостерігати у жінок, які професійно займаються стриптизом.

Ексгібіціонізм спостерігається переважно у чоловіків. Ексгібіціоністи несподівано з'являються в оголеному вигляді і демонструють переляканій жінці свій ерегований статевий член. При цьому в них виникає сильне статеве збудження і настає еякуляція. Частіше чоловіки оголюються перед дівчатами, ніж перед жінками, а після скоєних дій намагаються зникнути.

Ексгібіціоністи невпевнені у собі, боязкі, соромливі, дратівливі, залежні від настрою. Тільки 25% із них прагнуть викликати позитивну реакцію у жінок.

Ексгібіціоністська поведінка може проявлятися як: самостійний синдром; один із симптомів психічного захворювання; супровід деяких сексуальних девіацій; прелюдія до здійснення нормального або насильницького коїтусу; спосіб залучення клієнтів до осіб, які займаються проституцією. Ексгібіціонізм може бути проявом різних психічних (функціональних, органічних), особистісних розладів і стійких стереотипів сексуальної поведінки, що виникають з дитинства.

Українське кримінальне право не виокремлює ексгібіціонізм як самостійний вид злочину, а розцінює його як хуліганські або аморальні дії. За частотою проявів він займає друге місце (після ґвалтування) серед усіх сексуальних злочинів.

Вбивство на сексуальній основі

Граничним проявом садизму є вбивство з метою одержання сексуального задоволення. Насолода і сексуальне задоволення, які досягаються вбивством жертви, є вираженням повної влади над нею. За такого виду вбивства статевий коїтус не обов'язковий. Сексуальне задоволення може бути досягнуто шляхом імітації генітального проникнення в тіло жертви, за якого розривають природні отвори тіла, розрізують груди, горло і статеві органи, а іноді розчленовують усе тіло.

Вбивства, скоєні з метою задоволення садистських або вампірських потреб злочинця, відбуваються з нанесенням ударів ножем або іншим предметом у зону молочних залоз і статевих органів, супроводжуються облизуванням та смоктанням злочинцем ран, тертям об них статевими органами. У процесі цих дій і при спостереженні за стражданнями жертви у злочинців можливі ерекція статевого члена і сім'явиверження. Такі злочинці схильні до повторення вбивств, а в період між злочинами поводяться як нормальні люди.

Серед сексуальних вбивств розрізняють:

1) вбивство, скоєне з метою досягнення оргазму (характерні його ознаки - випадковий вибір жертви, стереотипність дій злочинця при скоєнні злочину, серійність злочинів, нечасті випадки понівечення тіл жертви);

2) вбивство, скоєне в процесі переживання оргазму;

3) вбивство, скоєне з метою або в процесі подолання опору обраної для задоволення сексуальних потреб жертви;

4) вбивство, скоєне з метою приховання сексуального злочину;

5) вбивство, скоєне з метою або в процесі позбавлення жертви можливості заклику про допомогу або припинення цих закликів.

Найчастіше вбивцею є чоловік віком до 40 років, який діє самостійно, психопат, конфліктний у побуті і на роботі, сексуально фрустрований, осудний. Серед злочинців, які скоюють вбивства на сексуальній основі, виокремлюють:

а) осіб, які страждають від психічних або інших розладів, поведінка та вчинки яких обумовлені характером і перебігом захворювання;

б) осіб, які не мають статевих аномалій і відхилень у психіці, у виникненні злочинної поведінки яких вирішальну роль відіграють соціальні фактори;

в) атипових осіб з формально благополучними характеристиками.

У 75% випадків жертвами вбивць стають близько знайомі люди або члени їх сімей. Основними причинами злочинів на сексуальній основі є імпотенція, нехтування жінками, анатомічна патологія статевих органів.

Трапляється, що чоловіки скоюють вбивства коханки чи дружини. Вбивство коханки найчастіше відбувається через небажану вагітність, загрозу можливого розголосу зв'язку (шантаж), неможливість легалізації зв'язку, економічні чинники (неможливість утримання коханки, економічна залежність від неї), особистісні особливості партнерів. Факт вбивства спочатку викликає почуття полегшення, а потім страх перед покаранням. На вбивство дружини чоловіка підштовхують її байдужість до нього, почуття своєї непотрібності для сім'ї, характерологічні особливості партнерів. Спершу це призводить до образ, роздратування, які особливо посилюються у стані алкогольного сп'яніння, нерідко завершуючись скоєнням злочину.