Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Психосоціальний розвиток особистості у пубертатному періоді за Е.-Г. Еріксоном

За концепцією психосоціального розвитку Е.-Г. Еріксона, пубертатному періоду відповідає підліткова стадія (12- 19 років), коли основним психосоціальним параметром є Его-ідентичність (табл. 6.2).

У підлітковий період людина опиняється перед різноманітними соціальними вимогами, новими ролями. їй необхідно зібрати всі знання про себе (як сина/дочку, студента, спортсмена, музиканта тощо) й логічно інтегрувати ці образи в особисту ідентичність, що є усвідомленням її минулого і майбутнього. Елементами Его-ідентичності, за Е.-Г. Еріксоном, є:

- постійне сприймання себе внутрішньо тотожним собі, формування образу себе, який склався в минулому і спрямовується в майбутнє (формування Я-концепції);

- фіксування значущими іншими тотожності і цілісності в індивіді (молодим людям потрібна впевненість, що вироблена ними внутрішня цілісність буде прийнята значущими іншими людьми);

- досягнення молодими людьми впевненості, що внутрішня цілісність та її сприйняття взаємоузгоджуються (самос при йняття має підтверджуватися зворотним зв'язком у міжособистісному спілкуванні).

У соціальному й емоційному вимірах з'являються нові способи оцінювання світу і свого ставлення до нього: мол оді люди можуть вигадувати ідеальні родини, релігії, філософські системи, суспільні устрої тощо.

На розвиток ідентичності відчутно впливають соціальні групи, з якими молода людина себе ідентифікує. Наприклад, надмірна ідентифікація з популярними героями (кінозірками, рок-музикантами тощо)" представниками контркультури (революційними лідерами, делінквентними особистостями) "вириває" ідентичність з Гі соціального оточення, придушуючи особистість.

Нездатність досягти особистої ідентичності Е.-Г. Еріксон назвав кризою ідентичності - рольовим змішуванням, що найчастіше характеризується нездатністю обрати фах, продовжити освіту" відчуттям власної непотрібності, душевного розладу та безцільності. Такі люди відчувають власну непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість, іноді проявляють негативну ідентичність - ідентичність, протилежну тій, яку їм пропонують батьки й однолітки.

Позитивна якість, яка є результатом цього періоду, - вірність, тобто здатність молодої людини не зраджувати своїм прихильностям, обіцянкам, попри неминучі суперечності в системі цінностей, здатність приймати мораль, етику та ідеологію суспільства і їх дотримуватися.

Статева ідентифікація у пубертатному періоді

У пубертатному періоді продовжується, формування статеворольової поведінки, настає завершальний етап статевої ідентифікації (12-26 років) - формування психосексуальних орієнтацій.

За відсутності порозуміння в сім'ї підліток тільки у неформальній групі може здобути цікаву для нього інформацію, обговорити проблеми, які його хвилюють. Потреба в самоствердженні і самовираженні реалізується або в організованих колективах, де керівник стає старшим товаришем, або у неформальних групах. У цьому процесі відбувається формування ідеалів поведінки, міжстатевого спілкування, еталонів мужності й жіночості. Цей період легше переносять підлітки, у яких швидше формується образ, що передбачає атлетичну статуру, самоконтроль, готовність до ризику (хлопчики) і зовнішню привабливість, плаксивість, готовність іти на жертви (дівчатка). Складніше відбувається формування статевої ідентичності в підлітків, яким важко засвоїти стереотипи ролі чоловіка і жінки, Хлопчик-підліток, який цікавиться балетом, а не футболом, дівчинка, здатна далеко штовхнути ядро, можуть без жодних підстав отримати неприємне прізвисько, якщо вони не доведуть власної мужності чи жіночості.

Особливістю цього етапу є формування психосексуальних орієнтацій, які надалі обумовлюють вибір об'єкта потягу (людина, тварина, фетиш) з його індивідуальними особливостями (статева належність, зовнішній вигляд, будова тіла, поведінка тощо).

На початку або в середині підліткового періоду розвиток статевої поведінки значною мірою мотивується не статевим потягом, а уявленнями про те, як слід себе поводити, бажанням бути адекватно сприйнятим в актуальному оточенні. Підлітки "доводять" свою належність до чоловічої чи жіночої статі, демонструючи стандартну гетеросексуальну поведінку, ведучи мову про секс, як досвідчені люди. Наприклад, однолітки підозріло ставляться до 16-річного хлопця, якщо в нього ніколи не було подружки або він не притискався до партнерки під час танців, чи не висловлюється з приводу еротичних фотографій у журналі. А 16-річна дівчинка, яка не ходить на побачення, може бути об'єктом глузування як "нікому не потрібна". Негативне ставлення до неї може бути ще сильнішим, якщо вона одягається не так, як "належить" дівчинці, чи надмірно акцентує на своїй несексуальній поведінці.

У пубертатному віці статевий потяг у хлопців і дівчат нерідко спрямовується на представників своєї статі. Однак випадки гомосексуального статевого спілкування між підлітками необов'язково переростають у гомосексуалізм. Більшість із них не вважає себе гомосексуалістами і, стаючи дорослими, не набуває гомосексуальної орієнтації. У декого розвивається почуття провини через сексуальний зв'язок з особою своєї статі.

Підлітки, які відчувають у собі гомосексуальні схильності, але не бажають ставати гомосексуалами, можуть поводитися по-різному. Одні з них намагаються підтвердити нормальну сексуальну орієнтацію, вступаючи в сексуальні стосунки з особами протилежної статі. Інші або взагалі стороняться статевих контактів, або розглядають свій гомосексуальний потяг як тимчасове явище, сподіваючись, що він з часом зникне. Деякі підлітки (не в нашому суспільстві) звертаються до лікаря і психолога. Є підлітки, які, інтуїтивно відчувши свою гомосексуальну спрямованість, долають пов'язаний з цим дискомфорт - спілкуються з гомосексуалістами, читають відповідну літературу, тобто приймають гомосексуальність як позитивне явище.

За даними дослідників, відчуття себе гомосексуалістом ускладнює нормальний психосексуальний розвиток у пубертатному періоді. Це спричинено відсутністю правил, якими міг би керуватися підліток, у якого виникла така проблема. Статевий розвиток підлітків із гомосексуальною орієнтацією значною мірою залежить від досвіду. За помилки вони часто розплачуються хворобами, громадським осудом чи бойкотом. Можливо, тому сексуальні стосунки з особами своєї статі в підлітковому віці часто є нерегулярними, їх гомосексуальні нахили проявляються частково, а регулярне статеве життя починається десь у 20 років чи пізніше. Підлітки, які не приховують своєї гомосексуальної орієнтації, часто відчувають вороже ставлення до себе однолітків, можуть стати об'єктами гомофобії.