Психотерапія - Каліна Н.Ф. - 7.3. Когнітивна модель А. Бека

Власну модель психотерапевтичної допомоги незалежно від А. Елліса розробив Аарон Бек (нар. 1921), опираючись на досягнення поведінкової психології.

Причину виникнення неврозів А. Бек убачає в порушеннях процесів опрацювання інформації. Він виокремлює основні групи психологічних механізмів, у яких можливі порушення: когнітивні елементи, когнітивні процеси і когнітивний зміст.

Когнітивні елементи поділяють на базові інформаційні посилання (сигнали, повідомлення), які містять глибинні уявлення про навколишній світ, інших людей, себе ("я нікому не потрібна, мене ніхто не любить", "не можна вірити людям"), і автоматичні думки, що супроводжують перероблення інформації у певний момент часу. Так їх названо через мимовільність, швидкоплинність і несвідомість. При цьому способі людина не обирає інформацію для роздумів, а зосереджується на ній мимовільно. Ці думки дуже відрізняються від усвідомлених, які передбачають певний контроль над предметом і логікою роздумів. Проте суб'єктивно вони здаються цілком правдоподібними.

Когнітивні процеси об'єднують базові посилання й автоматичні думки, вони забезпечують відповідність між новою інформацією і колишніми уявленнями. Наприклад: "Мене ніхто не любить, бо я неприваблива і дурна. А якщо хтось і полюбить, я не матиму з ним справи - у нього поганий смак".

Когнітивний зміст об'єднує елементи і операції навколо певної специфічної теми ("Я сексуально неповноцінний", "Ніколи не вийду заміж" та ін.).

Клієнт - молодий викладач - звернувся до психотерапевта з такою проблемою. Він запросив старшу колегу на свою лекцію, довго і старанно перед цим готувався, але залишився незадоволений тим, як її прочитав:

"Усе вийшло жахливо, якнайгірше. Першу частину, про Канта, я читав, не відриваючись від конспекту. Студенти зрозуміли, що я цим матеріалом не володію. Про екзистенціалістів я намагався розказувати, але майже все забув, зім'яв. Звичайно, Тамара Михайлівна має рацію: треба вміти захопити слухачів. А я говорив монотонно. Я взагалі не можу так красиво говорити, як вона. Найгірший кінець: потрібно було подати підсумки, чіткі визначення, а я не встиг. І думку втрачав кілька разів. Добре, що більше нікого на лекції не було - забрали б у мене цей спецкурс. Поганий я викладач. Уже три роки працюю і не можу навчитися найпростіших речей. Я ніколи не читатиму лекції так, як мій науковий керівник. І навіть як Євген Володимирович. Він історик, гуманітарій, а я всьогонавсього колишній інженер.

Адже готувався цілий тиждень, стільки всього прочитав. Хотів вразити ерудицією - і такий провал. Звичайно, все, що я читав, на її фоні - крапля в морі. Вона навіть не критикувала сильно, але видно, що жаліє мене, недолугого. Найгірше - це співчутливий тон.

А хвалила вона не заслужено, тільки для того, щоб мене підтримати. Насправді я знаю, які їй лекції подобаються. Якби вона сказала все, що думає про мою лекцію, я б, напевно, повісився. А вона, власне, майже нічого і не похвалила. Поблажлива іронія - це все, що я заслужив, моя справедлива оцінка. Не вийде нічого з мене - викладач я слабкий, дисертацію не пишу і взагалі."".

У цьому прикладі автоматичні думки стосуються професійних умінь клієнта, базисне посилання якого таке: "Якщо я не вмію всього, що може мій науковий керівник, то як викладач я - нікчема". Когнітивні процеси (серед яких особливо виділяється необґрунтоване порівняння) знецінили все позитивне, що було на лекції, і перетворили сприйняття похвали колеги як іронії і жалості. Когнітивний зміст "Я поганий, слабкий викладач" додатково посилився.

Серед основних логічних порушень, що супроводять автоматичні думки, найпоширеніші такі:

- довільний висновок ("Студенти прогуляли мою лекцію. Це означає, що я нікчемний викладач");

- вибірковість і надузагальнення ("Під час моєї доповіді керівник вийшов. Він мною незадоволений і збирається мене звільнити");

- "чорно-біле" мислення (схильність мислити в категоріях "усе - нічого", "прекрасний - жахливий", "святий - мерзотник");

- персоніфікація (прагнення сприймати на власну адресу нейтральні висловлювання і дії: "Чого це вони заговорили про дурнів? Мене мають на увазі. Знущаються");

- недооцінювання або перебільшення важливості окремих подій або вчинків.

Когнітивна терапія А. Бека розглядає роль неточної, невпорядкованої, надузагальненої і гіперболізованої інформації у процесі виникнення психологічних проблем. Якщо позбавити особистість патологічних когнітивних утворень, автоматичні думки, що спричиняють труднощі, можливо переглянути і позбутися тих, які шкодять впевненості чи самооцінці.

Когнітивна психотерапія починається зі спроби усвідомити автоматичні думки. Зосередившись на них, клієнт краще уявляє їх зміст і наслідки. Одна з технік, яку широко застосовують для цього, - заповнення пропуску, коли людина вчиться помічати послідовність зовнішніх подій і своїх реакцій на них. Наприклад, відбулася певна подія А: клієнтка зустріла на вулиці свою колишню однокурсницю, але та з нею не привіталася. У результаті вона весь вечір відчувала смуток і безпричинну тугу (стан В). Необхідно знайти те, що заповнює пропуск між А і В. Ним можуть бути такі думки: "Ну ось, Ірина мене не помітила. Швидше за все, не впізнала. Значить, я дуже постаріла. А сама вона майже не змінилася. І одягнена, як завжди, шикарно. Звичайно, таких жінок, як я, середніх років, у дешевих пальтах і туфлях без підборів, ніхто не помічає. Ірина про таких говорила в групі - "тітки". Я типова "тітка", як не дивись". Усвідомлення ланки подій допомагає знайти причину туги, поведінки або депресивного стану, що стали звичним фоном буття.

Якщо клієнт уміє розпізнавати автоматичні думки і виявляти їх дезадаптивну сутність, він ставиться до них об'єктивніше, розуміє, як спотворюється в них реальність. Завдяки цьому він дистанціюється від їх руйнівного впливу.

Дистанціювання (лат. distantia - відстань) - здатність до об'єктивного розгляду автоматизмів (дій, які відбуваються без участі свідомості).

Здорові люди володіють здатністю відрізняти свої думки і погляди, гіпотези і припущення від реальних фактів і подій життя. У невротиків вона порушена, вони часто схильні наділяти особливим значенням події, які їх не стосуються, шукати свою причетність до них. Депресивна жінка відчуває провину не тільки за те, що підгорів пиріг, а й за дощ, що зіпсував заміську прогулянку. Параноїдальний директор вважає всі успіхи і досягнення своїх підлеглих етапами підступного плану, що мають на меті підрив його авторитету. Тривожна мати не відпускає сина-підлітка гуляти і готова вести його в школу за руку через те, що в газеті написали про черговий стрибок злочинності проти неповнолітніх.

Переконати клієнта в тому, що він не завжди є центром усіх подій, допомагає використання техніки децентрації.

Децентрація (лат. bе - префікс, що означає відміну, і сеntrum - центр, осередок) - подолання егоцентричності особистості завдяки зміні її поглядів, позицій при зіставленні їх із поглядами і позиціями інших людей.

Ця методика особливо успішна в групах, учасники яких здивовано переконуються в тому, що проблеми, які здавалися їм унікальними, є досить типовими, а центром світових явищ, виявляється, вважає себе майже кожна людина.

Клієнт, який навчився перевіряти правдивість своїх думок, достовірність і точність висновків, стає не тільки реалістичнішим, а й ефективнішим. Для оцінювання таких ситуацій застосовують валідність - уявлення про те, наскільки певне правило, закон, формула виражають або характеризують предмет, для якого вони призначені. Оцінки і думки людей про навколишню дійсність також можуть бути валідними або невалідними. Людину з істотними когнітивними порушеннями і численними ірраціональними установками можна вважати психологічним інвалідом - це словосполучення вказує і на природу її проблем.

Уміння не плутати думки з реальністю - найважливіша складова психічного здоров'я та особистісного благополуччя. Першочерговим завданням раціонально-емотивної і когнітивної психотерапії є формування єдності досвіду і знання, спираючись на які, людина може керуватися розумом, здоровим глуздом у розв'язанні будь-яких найскладніших проблем, не обтяжуючи свою свідомість нав'язливими невротичними думками і почуттями. За специфікою цього підходу сильного терапевтичного ефекту можна досягати, навіть читаючи відповідну літературу, хоча працювати з терапевтом завжди краще, ніж навчатись самотужки.

В одній із праць А. Бека подано своєрідний "моральний кодекс доконечного невротика":

1) я повинен бути найщедрішим, найтактовнішим, благородним, мужнім, самовідданим і красивим;

2) я повинен бути ідеальним коханцем, другом, батьком, учителем, студентом, чоловіком;

3) я повинен справлятися з будь-якою проблемою легко і з цілковитим самовладанням;

4) я повинен завжди вміти швидко знаходити розв'язання будь-якої проблеми;

5) я ніколи не маю страждати; я завжди маю бути щасливим і безтурботним;

6) я маю все знати, розуміти і передбачати;

7) я повинен завжди володіти собою і керувати своїми почуттями;

8) я завжди маю вважати винним себе; я не маю права завдавати болю ніколи і нікому;

9) я ніколи не маю бути втомленим або хворим;

10) я повинен бути завжди на піку ефективності.

Отже, когнітивний напрям у психотерапії ґрунтується на концепції класичної раціональності і т. зв. комп'ютерній метафорі, що розглядає психіку людини як складний пристрій для опрацювання інформації про навколишній світ. Психологічні проблеми і труднощі виникають унаслідок "збоїв" у дії пристою, а когнітивна психотерапія ліквідує "збої" і забезпечує адекватне психічне та особистісне функціонування.

Когнітивна терапія А. Бека і раціонально-емотивна терапія А. Елліса не дуже різняться, акцентуючи певні аспекти когнітивної активності індивіда. А. Елліс вважає причинами неврозів ірраціональні когніції особистості, дефіцит позитивної підтримки і надмірну зосередженість на негативних очікуваннях. Модель А. Бека ґрунтується на уявленні про провідну роль абсолютистських вимог у виникненні неврозів; причини їх він убачає в порушеннях процесів опрацювання інформації і виокремлює три основні групи механізмів, у яких можливі "збої": когнітивні елементи, когнітивні процеси і когнітивний зміст. Аналіз та перегляд ірраціональних настанов і невротичних зобов'язань допомагає особистості звільнитися від неадаптивних примусових реакцій і форм поведінки, а когнітивна психотерапія пропонує конкретні форми і способи таких оздоровчих для свідомості процедур.