Сугестивні технології маніпулятивного впливу - Петрик В.М. - 7.5.1 Медіавіруси

Сугестивний вплив можна виявити в інтернетних дискурсах різних жанрів. У цьому розділі розглядаються вияви сугестії в трьох жанрах інтернетної комунікації, найбільш популярних в останні роки й особливо активно використовуваних сугесторами, - медіавірусах, комп'ютерних іграх, блогах.

7.5.1 Медіавіруси

Д.Рашкофф описав нове середовище перебування сучасного людства, котре ще можливо завоювати, - інфосферу, або медіапростір: "Нова територія, відкрита для людської взаємодії, розширення економік і, особливо, для соціальних і політичних махінацій". Дослідники сучасного інформаційно-комунікативного простору розглядають медіавіруси як медіаподії, що зумовлюють значні соціальні зміни. "Більшості з нас знайомі біологічні віруси, наприклад ті, які викликають грип, звичайну застуду, а може навіть і СНІД. Атакуючий вірус використовує свою захисну липку протеїнову оболонку, щоб приліпитися до здорової клітини, після чого уводить їй усередину свій власний генетичний код (власне свої гени). Генетичний код вірусу бореться за контроль із генами самої клітини й у випадку перемоги назавжди змінює спосіб її функціонування й відтворення". Опис вірусу, запропонований Рашкоффом, передає сутність і медіавірусів, які поширюються в інфосфері, циркулюють у мережах медіапростору й уводять в інфосферу приховані концепції у вигляді ідеологічного коду - мемів. Особливості медіавірусного зараження такі:

1. Медіавірусом може бути подія, винахід, система ідей, пісня, візуальний образ, стиль одягу, скандал тощо. Головне, щоб оболонка медіавірусу привертала увагу.

2. Поширення медіавірусів тим швидше, чим більше вони привертають увагу й збуджують інтерес.

3. Юридична, емоційна, психологічна та соціальна непідготовленість одержувачів інформації до протидії медіавірусному зараженню.

4. Відсутність законів, що регулюють поширення медіавірусів в інформаційному просторі.

5. Зміна картини світу індивіда, мережевого співтовариства та націй у цілому.

6. Можливість глобального інтерактивного поширення.

7. Для медіавірусів підходить відоме визначення хаосу - "метелик, що б'є крилами в Китаї, може викликати ураган у Нью-Йорку". Це означає, що незначна подія, яка сталася в одній точці простору, може викликати глобальні зміни в іншій, навіть сильно віддаленій.

8. Медіавірус може бути розроблений із метою боротьби проти окремої людини, партії, економіки, релігії тощо.

9. У медіавірусів, як і в біологічних вірусів, є організм-хазяїн, який вони хочуть захопити, але це не культура в цілому; вони націлені на проникнення в ушкоджені системи й генетичні коди, які контролюють культуру.

Ефективність медіазараження визначається відсотком суб'єктів, які піддалися навіюванню. Сучасна техніка опитувань дозволяє приблизно оцінити цей відсоток, що зазвичай залежить від кількох факторів - майстерності програмістів, інтенсивності й тривалості реклами, характеру інформації, яку навіюють, психологічного стану й загальної інформованості адресатів, а також кількості використаних альтернативних джерел інформації. Так, інтерактивні телефонні опитування російських глядачів і слухачів, які дзвонять на станції, показують, що потрібні уявлення вдається навіяти досить високому відсотку учасників (від 50 до 75 %). Більш коректні соціологічні опитування, у яких пропорційно представлені всі верстви населення, дають менший відсоток осіб, які піддаються навіюванню: до 30-40 % усього дорослого населення.

Медіавірусне зараження може підтримуватися насадженням 8 інформаційних потоках мережі ірраціоналізму як компонента міфологізації суспільної свідомості. Цей прийом використовувався в російсько-українському газовому конфлікті.

У новинах мережі істина не відшукувалася, а проголошувалася. її заміняли декларація й здогади: "Українська сторона не проявляє ніякої ініціативи у підписанні контракту на поставку газу на 2009 рік"; "Дубину приберуть із "Нафтогазу" і поставлять людину Коломойського"; "Балога боїться, що лаври "перемоги в газовій війні" дістануться Тимошенко, а не Ющенку"; "Газпром жалуется, что Украина требует газ безвозмездно, то есть даром"; "В Америке решипи, что в газовом конфликте виновата сама Европа" ; "Киев выжимает последние капли из резерва мазута".

Примітивізація дійсності заохочувалася й Ініціювалася слоганами, помітними заголовками повідомлень у новинах. Ця маніпулятивна тактика призводить до збідніння мислення аудиторії. Сугестивний вплив на населення в період газового конфлікту простежувався вже на рівні заголовків повідомлень новин. Ірраціоналізм полягав у використанні ідентичних структур і конструкцій російськими й українськими інтернетними потоками новин; міфологізувалися міжсуб'єктні відносини: в опозиціях свій-чужий, винуватець конфлікту/постраждала сторона Україна й Росія мінялися місцями з огляду на належність ЗМІ.

Неаргументовані, не підтверджені фактами відповіді на питання (Хто винуватий у газовому конфлікті? Хто врятує ситуацію? Хто ініціатор інформаційної війни? Хто бреше?), вміщені в сильну позицію тексту - заголовки, - сугестивно впливали на споживачів інформації.

Українські інтернетівські ЗМІ в питанні: "Хто винуватий у газовому конфлікті?" - посіли обурено-виправдувальну позицію: "Ющенко: Україна не винувата в газовому конфлікті"; "Нафтогаз не влаштував експеримент Газпрому"; "Україна технологічно не може відновити транзит газу в Європу"; "Литвин журиться через газ"; "Путін відповість за свої слова?"; "Россия не дает возможности транспортировать газ в Европу"; "Представитель Ющенко предлагает Генпрокуратуре Украины допросить Путина". Заголовки українських публікацій досить часто включають лексичні сигнали виправдання (Україна не винувата), страждання й скарги (!) (журиться; відповість за свої слова? Росія не дає можливості), що суперечить всім принципам агресивних технологій і визначає поразку в інформаційній війні. На питання: "Хто ініціатор інформаційної війни?" - українські інтернетівські ЗМІ відповіді не пропонують, а лише констатують факт: "Росія вперше чисто [виграла інформаційну газову війну]"; "Литвин: Україна програла інформаційну війну із РФ".

У російському інтернетному просторі спостерігалася зовсім інша картина: практично всі новини були побудовані на основі агресивних комунікативних технологій, що не допускають виправдувальних конотацій: "Путін: керівництво України неспроможне вирішити економічні пробпеми"; "Д.Медвєдєв: ніякої довіри до України не залишилося"; "Навіщо Україна втягує Росію в нову холодну війну?"; "Віктор Чорномирдін: "Я це марення коментувати не можу" (про українську Декларацію щодо контролю над транзитом російського газу через Україну).