Юридична психологія - Александров Д.О. - 3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку

Думки і почуття кожного учасника агресивного натовпу значною мірою відрізняються від тих, що характерні для його повсякденного життя; дії і вчинки також зазнають трансформацій. У найбільш загальному вигляді психіка людини в натовпі змінюється таким чином:

- збільшується емоційність сприймання того, що індивід бачить та чує. Підвищена емоційність пригнічує раціональні засоби поведінки, почуття починають домінувати над інтелектом аж до того, що людина взагалі втрачає здатність логічно міркувати і контролювати свою поведінку;

- підвищується навіюваність і зменшується рівень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатність до раціональної переробки інформації, що надходить, з'являється ефект швидких перебігів уваги. Це створює сприятливий фон для зовнішніх впливів, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок; - пригнічується почуття відповідальності, виникає впевненість у власній безкарності ("відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто"), з'являється усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дій і поведінка загалом, що в звичайних умовах для особистості неприйнятні. Ступінь вираженості таких змін може бути різним: від незвичайності емоційних проявів до повної втрати спроможності самоконтролю, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини та специфіки натовпу (Його спрямування, кількості учасників та їх якісного складу, етапу розвитку подій).

Зазначені закономірності трансформацій психічного стану кожного учасника натовпу зумовлюють спільність поведінкових реакцій, однорідність дій усіх присутніх. Тому на побутовому рівні ми говоримо про натовп як про щось самостійно-цілісне та єдине: "бажання натовпу", "реакція натовпу", "поведінка натовпу". Але це, безумовно, не означає, що суб'єктивна оцінка своєї поведінки у присутніх зовсім відсутня. Абсолютної психологічної єдності, повної тотожності індивідів у натовпі немає і не може бути в принципі, індивідуально-психологічні особливості зберігають відносну автономію. Завжди можна говорити про індивідуальну поведінку людини в масі, бо залишаються індивідуальними мотиви її участі, ставлення до того, що відбувається, отже, ступінь і можливості психологічного впливу на окремих людей різняться.

Важливою структурною характеристикою натовпу є його соціально-психологічний склад. Це - самостійний чинник, що значною мірою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасників до активних дій. Натовп за складом завжди неоднорідний, зокрема, у масових зібраннях протестного характеру можна виділити такі прошарки:

1) лідери та активні учасники- ті, хто мають на меті підготувати умови або брати безпосередню участь у протиправних діях, причому мотиви їх поведінки можуть бути різними (само-ствердитися та набути авторитету серед присутніх, дати вихід негативним емоціям, помститися працівникам правоохоронних органів та інші);

2) підбурювачі- ті, хто не має наміру особисто діяти активно, але прагне використати для досягнення власної мети зусилля Інших осіб; вони формують "образ ворога", звертаючись до присутніх із лозунгами та закликами для формування певних позицій і установок, маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями у власних інтересах, спонукаючи швидку динаміку негативних емоцій;

3) "зацікавлені, співчуваючі" - зацікавлено та прихильно ставляться до того, що відбувається, але первісно наміру брати участь в активних діях не мають;

4) "випадкові, спостерігача-ті, хто опинилися на місці події внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навіть негативно, засуджуюче, але своєю присутністю збільшують чисельність, надаючи іншим учасникам відчуття могутності.

Натовп переходить до дій, коли кількість активних учасників досягає "критичної концентрації" (приблизно 20%). Це стає можливим внаслідок дії наступних умов:

- зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може мати як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки, скандування окремих слів чи лозунгів), так і виражатися у безпосередніх агресивних діях, які вчиняють спеціально проінструктовані та підготовлені особи, досить часто - за матеріальну чи іншу винагороду. Привід для таких дій, як правило, не відповідає ступеню активності (зупинка та пошкодження транспорту, биття шибок, застосування сили щодо "невгодних" ораторів чи працівників правоохоронних органів), метою якої є провокування на застосування сили представників "офіційної сторони" та агресивності присутніх громадян;

- неможливість перевірки відомостей, що надходять, внаслідок чого на віру приймається та інформація, що відповідає загальному емоційному настрою та надходить від осіб, які користуються довірою і авторитетом;

- присутність неврівноважених та легко збуджуваних людей; осіб, схильних до агресивної поведінки та таких, що нарікають на несправедливе до себе ставлення в минулому; п'яних чи в стані наркотичного збудження: угруповань підлітків та молоді з антисоціальними установками. Такі учасники з "підвищеною реактивністю" до порушень громадського порядку далеко не завжди з'являються на місці події спонтанно - їх можуть спеціально доставляти чи готувати, у тому числі й тенденційно пояснюючи події, доводячи до стану легкого сп'яніння, тощо. Вплив зазначених умов призводить до зростання питомої ваги тих, хто прагне діяти активно, внаслідок чого протестне скупчення громадян трансформується в агресивний натовп, де багато хто починає поводитися зовсім не так, яку повсякденному житті - вони приймають за зразок та копіюють поведінку оточуючих, навіть якщо вона суперечить їхнім моральним принципам та звичкам. Значно зростає негативний емоційний потенціал присутніх, у їхніх висловлюваннях та діях з'являється ворожість і жорстокість.

Можна виділити наступні етапи розвитку натовпу:

1) початковий - виникнення конфліктної ситуації, що своєчасно не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення, з'являються чутки, зростає емоційна напруженість людей і відбувається зараження негативною емоцією осіб, які не мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підвищено вразливими щодо негативної інформації. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний чи такий, що свідомо використовує для досягнення власної мети виниклу ситуацію) та активне ядро, які прагнуть будь-що збільшити кількість осіб, готових активно діяти. Швидко зростає емоційне напруження, яке вимагає спільних та невідкладних дій, формується агресивна установка;

2) перехідний - актуалізація умов для реалізації агресивної установки учасників. Постійне і прогресуюче збільшення кількості присутніх, навмисне загострення обстановки активним учасниками і підбурювачами, безконтрольність спілкування, дефіцит достовірної інформації, звідси-поширення чуток і провокаційних повідомлень, досягнення "критичної концентрації" неврівноважених осіб та індукторів емоційного напруження;

3) активний - від перших спільних агресивних дій до початку розсіювання натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових стимулів, у тому числі провокаційних закликів І вимог розправитися з "винуватцями" ("образ ворога" залежить від ситуації). На даному етапі цілі й мотиви діяльності учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх спрямовується не на об'єкт, що первісно викликав негативні емоції, а на осіб, які забезпечують охорону громадського порядку і, на думку зібрання, є представниками "винуватої" сторони. Саме цим пояснюється ворожість натовпу щодо працівників правоохоронних органів та опір навіть правомірним їх вимогам і діям;

4) заключний - самоліквідація натовпу (після досягнення мети та загального зниження активності, при вилученні лідерів та активних учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його роззосередження за допомогою спеціальних заходів.

Виділення цих етапів не означає, що вони завжди наявні у повному обсязі та настають один за одним. Розвиток цього процесу може бути призупинений чи зовсім припинений, наприклад, коли подія, що згуртувала навколо себе людей, втрачає актуальність, увага присутніх переорієнтовується на інший об'єкт, лідери кваліфіковано нейтралізовані на перших етапах тощо. Розвиток подій може призупинитися внаслідок якихось об'єктивних обставин (злива, настання ночі та ін.) або застосування правоохоронними органами сили, але в таких випадках існує висока ймовірність поновлення активності після їх природного завершення чи ресурсного вичерпання. Нарешті, у виняткових випадках натовп може самоліквідуватися (наприклад, при досягненні лідерами своєї мети іншим шляхом).

Як вже зазначалося, динаміка натовпу (його активізація чи нейтралізація) значною мірою визначається виникненням та функціонуванням чуток. Коли люди зустрічаються з чимось суб'єктивно значущим, але недостатньо зрозумілим, вони намагаються одержати інформацію, що містила б необхідні роз'яснення. Якщо з офіційних джерел така Інформація не надходить, або надходить суперечлива чи тенденційна, то емоційна напруженість зростає і починає потребувати відповідної активності щодо її здобуття та перевірки. Так народжуються чутки -усна, офіційно не підтверджена інформація про деякі події, що викликають інтерес багатьох громадян, причому П достовірність може коливатися в широких межах - від абсолютно достовірної до повністю вигаданої і навіть безглуздої.

Чутки за умови високого рівня соціальної напруженості в суспільстві набувають здатності провокувати та стимулювати агресивні настрої присутніх - їх групового автора. Наприклад, в одному з обласних центрів України у вечірні "години пік" працівники міліції затримали громадянина, що в нетверезому стані знаходився на проїжджій частині вулиці та заважав руху транспорту. Громадський транспорт при цьому функціонував дуже погано, на зупинках накопичилася велика кількість людей, що не могли дістатися додому. Правопорушник почав чинити опір, конфліктна ситуація тривала досить довго і привернула увагу багатьох присутніх, внаслідок чого рух транспорту зовсім зупинився. Відповідно, кількість людей на вулиці зросла, причому новоприбулі висловлювали своє невдоволення, не розуміючи суті того, що відбувається. Раптом жінка з натовпу почала кричати: "Міліція вбиває людей" (як пізніше з'ясувалося, вона навіть не була свідком самої події), виникла чутка, що затриманого били головою об землю і вбили. Як наслідок, щодо працівників міліції була застосована сила, а правопорушник - протизаконно звільнений.

Можна виділити наступні характерні ознаки чуток:

- це соціально-психологічний феномен, результат групової творчості, причому при передачі від однієї особи до іншої первісна інформація "спрощується", втрачаються її незрозумілі чи не співзвучні уявленням автора фрагменти, вона стає коротшою, але більш емоційно насиченою та фокусованою;

- їх джерелом є ситуації (предмети, об'єкти, явища), що стосуються чи прямо зачіпають Інтереси багатьох осіб або ж викликають їх зацікавленість;

- за наявності певної невизначеності чи суперечливості у наданій інформації, кожен із авторів "заповнює прогалини" на власний розсуд, відповідно до свого життєвого досвіду, переконань, уподобань та установок. Чим менше у нього можливостей та бажання перевірки наданих відомостей, тим вищою стає ймовірність викривлення інформації внаслідок застосування механізму атрибутивності (приписування). У натовпі чутки виконують функцію орієнтації учасників у ситуації, що швидко змінюється, співвіднесення своїх дій Із діями інших, стимуляції процесу спільного прийняття рішення, формування спільних правил поведінки та засобів дії. Окрім того, вони сприяють поширенню емоцій, отже - підвищенню рівня збудження й напруженості, а в окремих випадках - провокують перехід до активних дій. Отже, якщо попередити розповсюдження чуток ще на початковому етапі, можливість агресивних груповий дій значно зменшиться.