Юридична психологія - Александров Д.О. - 2.3. Правова культура

Правова культура-система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Правову культуру можна визначити і як вираження державно-правового досвіду конкретних соціальних спільностей та Індивідів у матеріальних та духовних продуктах життєдіяльності, у навичках та цінностях, що впливають на їх юридично значущу поведінку.

Як вже було зазначено вище, правова культура тісно пов'язана з правосвідомістю, спирається на неї, але при цьому є відносно самостійною категорією, оскільки включає у себе не тільки соціально-психологічні процеси, що відбуваються у суспільстві, а й юридично значиму поведінку членів суспільства, правову діяльність у вигляді правотворчості та її результатів, традиції правотворчості, практику функціонування правових інститутів в цілому.

Правова культура існує на двох рівнях: правова культура суспільства та правова культура особи.

Структурними елементами правової культури суспільства виступають компоненти юридичної дійсності в їх особливому ракурсі еталонів поведінки: право, правосвідомість, правові відносини і законність, правопорядок і правомірна діяльність суб'єктів. Призначенням правової культури є прогресивний розвиток особи і суспільства, тому повною мірою вона може бути зрозуміла лише в загальному контексті соціально-правового прогресу, показником якого стають:

- правові знання;

- добровільність виконання вимог правових норм;

- престиж, авторитет юридичної науки;

- участь громадян в управлінні державою;

- реальність прав і свобод громадян;

- якість роботи правоохоронних органів;

- ефективність правового регулювання;

- належне правове виховання;

- належний рівень розвитку всієї системи юридичних актів;

- стан законності у суспільстві, тобто якою мірою суб'єкти правовідносин дотримуються юридичних норм, що діють у суспільстві.

Правова культура особи, як компонент правової культури суспільства і залежна від неї величина, відображає ступінь і характер її розвитку, так чи інакше забезпечуючи соціалізацію особи І правомірну діяльність Індивіда. її структура має три складових елементи, що знаходяться в нерозривному зв'язку та єдності:

- Ідейно-теоретичні правові уявлення, що проявляються, насамперед, у готовності особи до сприйняття прогресивних правових ідей і законів, у вмінні і навичках користуватися правом, а також у вмінні оцінити власні знання у галузі права;

- позитивні правові почуття, що проявляються у ставленні особи до права і правових явищ, усвідомленні соціальної значимості права і правопорядку, повазі до прав іншої людини;

- творча діяльність особи в правовій сфері, в процесі якої вона набуває і розвиває свої правові знання, вміння, навички, набуває громадсько-правової активності.

Правова культура виконує одночасно декілька специфічних функцій.

1. Пізнавально-реформаторська функція пов'язана з теоретичною й організаторською діяльністю щодо формування правової держави і громадянського суспільства. Ця функція створює правові та моральні гарантії загальнолюдських цінностей (чесність і порядність, доброта і милосердя, моральний самоконтроль і сумлінність, людська гідність і свобода вибору).

2. Праворегулятивна функція спрямована на забезпечення стійкого, злагодженого, динамічного і ефективного функціонування всіх елементів правової системи. Вона дозволяє не тільки здійснювати правове спілкування між громадянами, але й регулювати їх взаємовідносини в юридичній сфері.

3. Ціннісно-нормативна функція правової культури знаходить вираження за допомогою системи аксіологічних характеристик і проявляється при вивченні оціночного ставлення особи до результату і цілей її дій, що спрямовані на зміну оточуючої правової дійсності, до еталонів і зразків поведінки, передбачених нормами права. Оціночна діяльність у правовій культурі полягає у "вимірі" індивідом, спільнотою людей права, законності, правопорядку, правовідносин, механізму правового регулювання шляхом зіставлення з відповідними правовими цінностями. Це - оцінка всієї сукупності законодавства, конкретних правових норм поведінки громадян, діяльності правоохоронних органів щодо протидії злочинності.

4. Правосоціальна функція може бути вивчена через призму формування правових якостей особи. Безперечно, суттєвий вплив на цей процес чинить правова дійсність. Разом із тим, необхідна цілеспрямована правовиховна робота щодо організації юридичного всеобучу населення, надання йому юридичної допомоги.

5. Комунікативна функція - існує у формі спілкування громадян у юридичній сфері і впливає на нього. Таке спілкування опосередковується юридичними виданнями і сьогодні значно розширюється у зв'язку з удосконаленням діяльності засобів масової інформації.

6. Прогностична функція охоплює правотворчість і реалізацію права, містить аналіз тенденцій, що характерні для всієї правової системи. Вихідною передумовою прогнозування розвитку правової культури виступає дослідження не тільки цінностей, а й пошук шляхів, що долають протиріччя в законодавстві й правовій системі, забезпечують правовий розвиток особи.