Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Особливості п'ятдесятництва

Особливості п'ятдесятництва

П'ятдесятництво — одна з порівняно молодих, що динамічно розвивається, течій протестантизму, яке виникло в США на рубежі XIX—XX ст. Це найбільш типовий харизматичний напрям у сучасному християнстві, для котрого головною є ідея безпосереднього інтуїтивного спілкування віруючих з Богом внаслідок хрещення Святим Духом, після чого вони одержують особливі духовні дари — харизми (від грец. charisma — дар).

Засновується п'ятдесятницьке вчення на новозаповітному сюжеті про зішестя на апостолів-учнів Ісуса Христа Святого Духа. (Діян. 2:1—4). Зовнішньою ознакою хрещення Святим Духом віруючі визнають, як правило, глосолалію (від грец. glossa — незрозуміле слово і 1alien — говорити), тобто розмову з Богом незнайомою мовою. Характерною особливістю п'ятдесятницва, що приваблює більшість віруючих, є можливість спілкування з Богом саме з допомогою Святого Духа. В офіційних документах перша згадка про п'ят десятників датується 1886 р. (США), яких було зареєстровано в штаті Кароліна 1889 р. під назвою Церква Божа. Із самого початку в п'ятдесятництві не було строгої централізації, єдиних принципів віровчення, культу (відомо, що серед його течій досі немає єдиної думки щодо глоссолалії, ролі Святого Духа в справі спасіння тощо). Поділяючи загальну концепцію хрещення .Святим Духом і про дари Святого Духа, кожна з течій привносить у догматичну систему свої доповнення — залежно від віровчень, які сповідувалися раніше, від місцевих умов, запропонованих їхніми попередниками. Це позначилося на всьому п'ятдесятницькому русі. Від початку зародження воно виявилося роздрібленим. У ньому немає єдиного міжнародного центру.

Після Першої світової війни діяльність п'ятдесятників вийшла за межі США. 1921 р. в Голландії скликається перший Всесвітній конгрес п'ятдесятників, який формує організаційне ядро під назвою Всесвітній союз християн євангельської віри (ВСЄХВ). У США та інших країнах виникли такі напрями п'ятдесятництва: Міжнародна асамблея Божа, Об'єднана п'ятдесятницька церква, Церква Божа, П'ятдесятницька асамблея світу, Міжнародна церква істинного Євангелія та ін.

Активне поширення п'ятдесятництва в Україні

Припадає на 20-ті роки, причому цей процес відбувався майже одночасно на заході й півдні. Західноукраїнські землі, як відомо, перебували під владою Польщі. Населення тут раніше, ніж в інших регіонах України, познайомилося з п'ятде-сятницьким вченням, зокрема з його течією християн віри євангельської (ХВЄ). Початок руху пов'язаний з іменами таких жителів с. Биківці на Тернопільщині, як Порфирій Ільчук, Йосип Антонюк, Трохим Нагірний. Ще в 1911 р. разом з односельцями вони виїхали на заробітки до СІЛА. Там вступили до церкви п'ятдесятників. Після закінчення біблійної школи вони, в кінці 1919 р., повернулися до рідного села, де розгорнули проповідницьку діяльність. Невдовзі в Биківцях виникає п'ятдесятницька громада. А в 1923 р. подібна громада засновується і в м. Крем"янці. Тут у травні 1924 р. під керівництвом І.Гериса проведено І з'їзд п'ятдесятників. На ньому прийнято статут, вироблено правила внутрішньоцерковного життя, визначено догматику, намічено план роботи. В 1928 р. в Крем'янці на II з'їзді п'ятдесятників засновано Союз церков п'ятдесятників.

З метою подальшої євангелізації слов'янських народів Американська асамблея Божа у червні 1928 р. утворила спеціальну Східноєвропейську місію. З її організацією, а також з відкриттям у Гданську (Польща) біблійної школи, а згодом і біблійного інституту з підготовки п'ятдесятницьких кадрів проповідь нового віровчення на західноукраїнських землях пожвавилася.

Найбільше прихильників християн віри євангельської було на Золочівщині. В1928—1929 рр. водне хрещення прийняло багато жителів сіл Ушковичі, Острівчик Пильний, Жабокряки та ін. Звідси духовне пробудження поширилося й на інші села Львівщини. У 1934 р. в с. Сілко-Божеківське відбувся окружний з'їзд ХВЄ, на якому обговорювалися питання про єдність громад і всіх віруючих. Було обрано Підгаєцький окружний комітет, головою його став активний проповідник М.Бобик. Під опікуванням М.Бобика в с.Сілко-Божеківське ще 1933 р. збудовано великий молитовний будинок, де відбувалися окружні з'їзди, працювали біблійні курси, проводилися євангелізаційні навчання.

На початку 20-х років на Волині виникають громади євангельських християн у дусі апостолів. Ініціатором створення їх став М.Смородін, котрий після громадянської війни емігрував з Росії до Польщі. Першим проповідником християн віри євангельської на Волині став Т.Ярмолюк. Завдяки йому та іншим до 1925 р. в багатьох селах, а також у м. Ківерці виникають церкви й окремі групи віруючих. У травні 1929 р. в с. Стара Чолниця відбувся І об'єднавчий з'їзд п'ятдесятників, на якому українські, польські, російські та німецькі церкви регіону утворили єдиний союз під назвою Союз ХВЄ у Польщі. Його головою до початку Другої світової війни був А.Бергольц. Усередині 30-х років союз налічував до 500 громад, що об'єднували майже 18 тисяч віруючих. У подальшому об'єднані з'їзди ХВЄ проводилися регулярно.

У цей час Союз ХВЄ в Польщі почав випускати чимало періодичних видань та іншої літератури: в 1929 р. журнал "Прийдет примиритель" російською мовою (редактор Г.Шмідт), в 1936—1939 рр. — в Крем'янці журнал "Євангельський голос" (редактор М.Вербицький) та ін. Усі вони відіграли значну роль у зміцненні п'ятдесятницького руху на західноукраїнських землях.

Оскільки в 1939—1940 рр. ці території, а також Прибалтика опинилися в складі Радянського Союзу, то п'ятдесятни-ки перейменували свій союз. Він став називатися Союз ХВЄ Західної України, Білорусії і Литовської РСР.

На Волині в 20-х роках виникли релігійні течії і місцевого формування — мурашківці, леонтіївці та ін. Вони були, з одного боку, реакцією місцевого населення на соціальну несправедливість, а з іншого, — спробою переосмислення протестантського віровчення. Найпоширеніші серед них — послідовники І.Мурашка. Вони намагалися встановити нові обрядодії, суть яких полягала в зніманні з тіла віруючих так званих печаток. Мурашко вирізував бритвою на тілі шматочки шкіри, а кров, що витікала з рани, збиралася в пляшку. Називаючи цю кров кров'ю Христа, частину змішували з вином, а частину з водою. Потім цією сумішшю причащалися й обливалися ті, хто приймав нову віру. Згодом, після перебування в США, Мурашко знову повертається за завданням одного з п'ятдесятницьких центрів на Волинь, де започаткував п'ятдесятницький напрям християн Сіону.