Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Свідки Єгови в Україні між Першою і Другою світовими війнами

Перші Свідки Єгови появилися в західних областях України в 20—30-х роках на Закарпатті і в Галичині, на Волині, в Буковині, які були під владою Польщі, Румунії, Угорщини і Чехословаччині. Повертаються перші емігранти, що виїжджали за океан, у США і Канаду, в латиноамериканські та європейські країни в пошуках заробітку і ліпшої долі. Деякі з них, запізнавшись там з віровченням Свідків Єгови, намагаються пропагувати його в себе на батьківщині. Але водночас поширення нового віровчення відбувається шляхом місіонерської діяльності, яку здійснюють на західноукраїнських землях утворені в сусідніх країнах філії міжнародного Товариства Вартової башти, Біблії і брошур з центром у Брукліні (м.Нью-Йорк, США).

На значну частину західноукраїнських земель в 20—40-х роках поширювала вплив польська філія Бруклінського центру Свідків Єгови. В 1932 р. організація Свідки Єгови в Польщі ( з урахуванням її членів у західноукраїнських землях) нараховувала 256 осіб, її "крайове бюро" в Лодзі очолював Леопольд Шайдер. Від того часу інтенсивна місіонерсько-проповідницька діяльність Свідків Єгови здійснювалася на всій території Польщі, особливо на її тодішніх східних теренах (Волинь, Галичина), а після 1939 р. і в східних областях України.

В західноукраїнських містах і селах у цей час працюють спеціальні піонери польського крайового комітету Свідків Єгови. Вони розносять і безкоштовно роздають літературу — книжки й брошури українською мовою, автором яких був Рутерфорд (суддя Рутерфорд, як зазначалося на титульній сторінці). їхні назви: "Де є померлі?", "Що таке пекло?", "Царство Боже — надія світу", "Фашизм чи свобода?", "Всесвітня криза — де вихід?" Ці та інші назви мали привернути увагу читачів до актуальних світоглядних, релігійних і світових проблем. Рутерфорд, посилаючись на біблійні тексти, критикує догмати про безсмертність душі, пекло як місце вічних мук, чистилище, Трійцю. Під вогнем критики Рутерфорда апокаліптичні "три нечисті духи, подібні до жаб", — "три елементи видимої диявольської організації — релігія, політика, комерція". Антиклерикальна, антифашистська спрямованість рутерфордівських публікацій і радіопроповідей стосувалися головним чином Ватикану, папства, католицької ієрархії, союзу певної частини кліру з фашизмом і нацизмом.

Така спрямованість літератури й проповідницької діяльності Свідків Єгови викликала шалений спротив насамперед католицького духовенства. У зв'язку з систематично повторюваними скандалами й судовими процесами з приводу "образи догматів католицької церкви та її духовенства" Свідки Єгови були знані в широких колах суспільства. Неприязне ставлення єговістів до клерикалізму, головним чином їхня критика католицької церкви, відмова від деяких громадянських обов'язків (наприклад, від військової служби) стали причиною державної заборони їхньої діяльності в Польщі напередодні Другої світової війни. У 30-х роках Свідків Єгови заборонено, їхнє майно, службові приміщення конфісковано в усіх країнах, окупованих нацистською Німеччиною. За відмову від військової служби, за демонстрацію нелояльності до гітлерівського режиму (відмова працювати на воєнних підприємствах, брати участь в оборонних акціях, у вітаннях фюрера, у вивішуванні прапора тощо) десятки тисяч Свідків Єгови як в самій Німеччині, так і в інших країнах розстріляно, кинуто в концтабори.

Напередодні Другої світової війни чисельність Свідків Єгови в Польщі сягала 1100 осіб. Перші добре організовані ланки Свідків Єгови на Волині і в Галичині виникають напередодні і на початку Другої світової війни. (Ланки організаційної структури Свідків Єгови на той час мали такі польсько-мовні назви: "кілко" — гурток, "група" — громада, "стрефа", до кладу якої входило кілька десятків "груп".) Відомо, що Львівсько-волинською "стрефою" керував у 1941 р. Станіслав Зажицький, житель села Руліківка на Сокальщині. Першими спеціальними піонерами (розповсюджувачами) літератури Свідків Єгови на Волині були емісари крайового комітету в Лодзі подружжя Зелент — Йоанна й Едвард та Василь Балицький, а на Львівщині — Павло Зятек. Дещо раніше ланки Свідків Єгови утворилися в Прикарпатті і на Закарпатті.

1941—1945 роки — період активного зростання Свідків Єгови в Західній Україні. Друга світова війна стала центральною подією в есхатології Бруклінського центру Свідків Єгови. Апокаліптичні сюжети книги Одкровення, пророків Даниїла, Єзекіїля пристосовувалися до актуальних подій, фактів тогочасного світу. Боротьба між "північним царем" (блоком держав осі на чолі з нацистською Німеччиною) і "південним царем" (блоком англо-американської співдружності) мала закінчитися Армагеддоном — всесвітньою вирішальною битвою і божественною перемогою над силами зла. Актуалізація політичних і воєнних подій у контексті біблійної есхатології мала вирішальне значення в поширенні віровчення Свідків Єгови й залученні все нових і нових членів до цієї релігійної організації. Саме в грізні роки Другої світової війни масово виникають групи Свідків Єгови на Волині, Львівщині, Прикарпатті і в Закарпатті.

В умовах нацистської окупації діяльність Свідків Єгови в Україні була заборонена і проводилася вона нелегально. Ще напередодні Другої світової війни, в 1938 р., Бруклінський центр опублікував спеціальний номер журналу "Вартова башта" під заголовком "Нейтральність", який орієнтував усіх послідовників віровчення дотримуватися строгого нейтралітету щодо "справ цього світу": не брати участі у війні, не працювати на військових підприємствах і оборонних об'єктах, не голосувати, не бути членами будь-яких політичних, громадських партій, рухів, вийти з профспілок тощо.