Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Становлення і розвиток греко-католицької церкви на американському континенті і в Канаді

Поза межами України проживає 4—5 млн. етнічних українців (без урахування східної діаспори в СНД). Серед традиційних віросповідань українських спільнот у країнах світу, поряд із православ'ям та окремими течіями протестантизму, чільне місце посідає греко-католицизм. Він представлений низкою автономних церковних організацій Української католицької церкви (УКЦ). Рішення про створення зарубіжної УКЦ на базі діючих у світі, поза межами України, уніатських парафій прийнято в 1959 р. на конференції греко-католицьких єпископів у відповідь на ліквідаційні рішення Львівського (1946) собору. До УКЦ належить близько 1,2 млн. віруючих, до її складу входять 3 митрополії (2 — у США, 1 — у Канаді), більше десятка єпархій, 4 екзархати в Західній Європі, кілька вікаріатів.

Початок формування основ греко-католицьких церковних організацій поза межами автохтонних українських земель припадає на останню чверть XIX ст., коли розпочинається процес масової еміграції західних українців, котрі шукали кращої долі, до країн Західної Європи, Південної та Північної Америки. Так звана політична хвиля еміграції, що датується останніми роками Другої світової війни — першим повоєнним десятиріччям, стала останнім масовим сплеском цього процесу. Саме вона вирішально вплинула на формування сучасних церковних організаційних структур, визначивши характер і напрями діяльності зарубіжної ГКЦ упродовж наступних десятиріч.

Разом із першими трударями-переселенцями, за віросповіданням переважно греко-католиками, освоювали на зламі століть нові світи й уніатські місіонери. Вони організовували тут школи та всілякі благодійні товариства, започатковували перші парафії та єпархії, тобто налагоджували повнокровне церковно-релігійне життя відповідно до конкретних умов і потреб.

Отже, церква як осередок збереження рідної мови, обрядів і звичаїв, традиційних форм спілкування і взаємодопомоги, нарешті, психологічно усталеного способу відображення й освоєння дійсності, стала центром тяжіння для переважної більшості українців на чужині. Важко перебільшити значення інтеграційної функції українських церков у діаспорі. Вони стали не тільки ланкою, що єднала українців з батьківщиною, їхня діяльність сприяла консолідації української національної меншини в країнах поселення, гальмувала процес асиміляції.

Становлення і розвиток греко-католицької церкви на американському континенті і в Канаді

Найбільшим центром зарубіжного українського греко-католицизму став північноамериканський континент. У 70— 80-х роках XIX ст. США і Канада прийняли перших українських переселенців.

1904 р. для українців греко-католиків у США призначено першого екзарха. Згодом тут створюються перші дві гре-ко-католицькі єпархії — Філадельфійська (для вихідців з Галичини) і Пітсбурзька (для закарпатців). Взаємовідносини між ними були позначені протистоянням і постійним напруженням.

У 1958 р. злиттям Філадельфійської і створеної за два роки до того Стемфордської єпархії засновано Філадельфійську митрополію. У повоєнні роки виникла і друга греко-католицька митрополія у США — Пітсбурзька. У цілому із 1,2 млн. етнічних українців, які проживають у Сполучених Штатах, близько 374 тис. є греко-католиками. У повоєнний час серед українців-католиків у США значно поглибилася тенденція до сепаратизму, самоізоляції окремих груп, політизації релігійно-церковного життя.

До Канади 1902 р. для душпастирської роботи серед українських переселенців прибула перша група монахів-василіан та сестер-служебниць Діви Марії. Та тільки 1912 р. з дозволу Ватикану тут утворюється перша греко-католицька єпархія на чолі з єпископом М.Будкою.

У 1948 р. в Канаді створено 3 греко-католицьких екзархати: Едмонтонський, Торонтський і Вінніпезький, які після утворення Вінніпезької митрополії в 1959 р. реорганізовано в єпархії. У 1974 році створено Нью-Вестмінстерську єпархію, у 1984 р. — Саскутунську. В країні функціонує розгалужена мережа чернечих чинів (орденів). Серед них особливе місце посідають отці-василіани та редемптористи.

Із 30-х років греко-католицька церква в Канаді надає широку підтримку різноманітним світським організаціям і товариствам українців. Цю діяльність координувала й контролювала Всеканадська українська католицька рада. Не без сприяння церкви встановлюються пам'ятники св. Володимиру, Лесі Українці, М.Шашкевичу, В.Стефанику,І.Франкові, а також жертвам голодомору 1933 р.

Українська спільнота в Канаді нині налічує 530 тис. осіб. За даними Ватикану, УКЦ тут об'єднує до 207 тис віруючих.

На латиноамериканському континенті найінтенсивніші еміграційні потоки з України, переважно з Галичини та Закарпаття, були у 1895—1897 і 1907—1914 роках. Наприкінці XIX ст. із Східної Галичини до Бразилії прибуло близько 15 тис. осіб. Вони селилися серед дикого лісу південного штату Парана і в перші роки жили в надзвичайно важких умовах. Багато з них гинули від тяжкої праці, невлаштованості та хвороб. Упродовж перших десяти років душпастирську роботу серед них вели католицькі та православні священики. До Бразилії перші монахи-василіани прибули в 1897, а до Аргентини — в 1908 р.

Нині в Бразилії, Аргентині, Парагваї та Уругваї проживає близько 225 тис. віруючих УКЦ. В Аргентині дві третини українського населення є греко-католиками, 85 відсотків українців у Бразилії також підтримують УКЦ.

Специфіка релігійно-церковного життя греко-католицьких єпархій у Латинській Америці зумовлена тим, що біля джерел його зародження й становлення стояли отці-василіани. Проведена в тих часах (1882) реформа їхнього ордену в Україні не тільки закріпила привілейоване становище василіан у церкві, а й значною мірою наблизила їх до католицького ордену єзуїтів. Релігійно-церковне життя на поселеннях не могло не зазнати латинізаційних впливів.