Історія релігій - Лубський В.І. - Релігія нововавилонського царства

Після розгрому Ассирійської держави її спадщину розділили Вавилон і Мідія. Вавилон став володарювати майже всім Дворіччям. Ще з 626 р. до н.е. у Вавилоні утвердився халдейський правитель Набопаласар, який правив до 605 р. до н.е. і заснував Халдейську династію. Згодом ця держава дістала назву Халдейського, чи Нововавилонського, царства.

У Нововавилонському царстві поступово відроджується і розквітає землеробство, хоч продовжує існувати землеробська община, але посилюється приватне землеволодіння, зміцнюється рабство. Спостерігається розквіт ремесла і торгівлі. Царська влада вже не має характеру деспотії, вона до певної міри обмежена жерцями, а також військовою знаттю; остання переважно складається з халдеїв. Особливих успіхів Нововавилонське царство досягло за царя Навуходоносора II (? - 562 рр. до н.е.). Він вів переможну війну з Єгиптом та його союзниками Фінікією та Іудеєю, завоював Іудею і зруйнував у 586 р. до н.е. Єрусалим, а іудейську знать взяв у полон. Після смерті Навуходоносора II почалася боротьба за владу. Зрештою в 555 чи 556 рр. до н.е. трон посів ставленик жрецтва Набонід, який вимушений був вести невдалу війну з Персією. Внаслідок цього в 539 р. до н.е. місто Вавилон було взято персидським царем Піром II, а Вавилонія стала частиною держави Ахеменідів. Біблія помилково називає останнім царем Вавилону Валтасара, буцімто сина Навуходоносора, якому начебто під час пічного прийняття було грізне знамення про близьке падіння держави - пальці якоїсь людської руки на стіні царського палацу написали: "Мене, мене, текел, упрасін", що означало "полічено, полічено, зважено та поділено", - така була доля царства. На ранок у Вавилон вдерлися мідяни. Але Валтасар був лише сином Набоніда і самостійно не царював.

Менше століття проіснувало Нововавилонське царство, але це були роки величного розквіту Вавилону. Біблія змальовує його грішним містом, сповненим спокусами, розпустою, розбещеністю.

Вавилон був підданий розбудові. Він являв собою стрункий ансамбль зі складною системою укріплень, широкими проспектами, якими часто рухалися пишні релігійні процеси. Величним виглядав палац Навуходоносора II, з ним змагався красою храмовий комплекс Есагіл; вражала сходинкова вежа (зікурат) Етеменанки заввишки 90 м; це вона викликала біблійний міф про Вавилонську вежу.

Нововавилонське суспільство дістало у спадщину традиційні релігійні вірування Дворіччя. Принципових змін майже не було, хіба що поновлюється авторитет культу Мар-дука. Помітною подією була спроба Набоніда замінити Мардука як главу богів богом Місяця Сіна, який був головним богом міста Харрана, родом з якого був новий цар. Жрецтво не сприйняло цього проекту. Великі боги Вавилонії і Ассирії були богами стихій і небесних тіл. Як зазначав історик релігій А.Мензіс, вони не пани, не володарі, не характери, запозичені з людських родів, вони не чоловіки і батьки, а творці і космічні сили.

Жерці Нового Вавилону продовжували розвиток науки, мистецтва і літератури, всієї культури в цілому. Але короткочасний період розквіту Вавилону не дав можливості для появи значних наслідків. З 539 р. до н.е. почалося швидке розмивання вавилоно-ассирійської культури і до часів завоювання Вавилону Александром Македонським у 331 р. вона вже була замінена перською культурою.

Запитання і завдання для закріплення знань

1. "Історія починається в Шумері" - чим це довести?

2. Схарактеризуйте шумеро-аккадських богів.

3. Розкажіть про шумеро-аккадський релігійний культ.

4. Які спільні риси у релігій Вавилону і Ассирії?

Теми для рефератів, курсових, дипломних і конкурсних робіт

1. Перетворення родоплемінних релігій Дворіччя в національно-державну.

2. Вавилонська релігія: початок, розквіт і кінець.

3. Релігія стародавніх ассирійців.

4. Нововавилонська релігія.

Література

Хук С.Г. Мифология Ближнего Востока. - М.: Наука, 1991. 184 с.

Крамер С. История начинается в Шумере. Изд. 2-е. - М. 1992. - 235 с.

Деп'янчук І. Перекази старинного світа. - Львів, 1908. - 44 с

Иейхарут А.А., Шитова Л.Л. Семь чудес древнего мира. - М.-Л.: Наука, 1966. - 134 с.

Хрестоматія з історії стародавнього світу. Т. І. Стародавній Схід / Пер. з рос. - К.: Рад. школа. 1953. - С. 126 - 198.

Франкфорт Г., Франкфорт Г.А., Уилсон Д., Яковин Т. В преддверии философии / Пер. с англ. - М.: Наука, 1984.