Історія релігій - Лубський В.І. - Маланкарська Сірійська Церква

У середині XVII століття в більшості християн Апостола Фоми в Індії (див. І. Ассірійська Церква Сходу) латинізація Церкви португальцями викликала все зростаюче обурення. Це призвело до того, що 16 січня 1653 року тисячі віруючих зібралися в Кунан-Кросса, у місті Маттанчері, і заприсягли більше ніколи не підкорятися Риму. Лідер групи, що відпала, можливо, намагався встановити спілкування з Ассірійською Церквою Сходу, однак це йому не вдалося. В 1665 році Сірійський патріарх погодився послати єпископа очолити громаду за умови, що її намісник і його послідовники погодяться прийняти сірійську христологію й західно-сірійський обряд, ця група стала автономною Церквою в рамках Сірійського патріархату.

В1912 році в громаді відбувся розкол: численна група віруючих оголосила себе автокефальною Церквою и відновила древній католикосат Сходу в Індії.

Інші зберегли вірність Сірійському патріархату. Примирення обох сторін відбулося в 1958 році, коли Верховний Суд Індії оголосив, що правовий статус має тільки автокефальний католикос й єпископи, що перебувають із ним у спілкуванні. Однак в 1975 році Сірійський патріарх відлучив від спілкування й змістив католикоса й призначив іншого, що привело до нового розколу громади. У червні 1996 року Верховний Суд Індії видав постанову, відповідно до якої а) церковне Укладення 1934 року обов'язково для обох сторін, б) в Індії існує одна Православна Церква, розділена на дві частини й с) Сірійський православний Антіохійський патріарх є духовним предстоятелем всесвітньої Сірійської Церкви, а автокефальний католикос законним главою автокефальної Церкви, відповідальним за її громади й майно.

Важко встановити точну чисельність кожної громади, обидві сторони гаряче про це сперечаються. Відповідно до оцінки зовнішніх спостерігачів, біля половини Східних православних в Індії, загальне число яких становить 2 мільйони віруючих, належить автокефальній Церкві, а інша половина автономної Церкви під заступництвом Сірійського патріархату (див. ІІІ. Сірійська Церква).

У штаті Керала є ще дві Церкви, які походять від Маланбарської православної громади. Почасти під впливом англіканських місіонерів у цій Церкві в XIX столітті виник реформаторський рух, прихильники якого зрештою сформували Маланбарську Сірійську Церкву Мар Фоми, у значній мірі зберігшу східну літургічну практику й особливості. Ця Церква, чиє єпископське приємство сходить до Сірійської Православної Церкви, схильна до реформістського богослов'я й з 1974 року перебуває в спілкуванні з Англіканською Церквою. У цей час вона нараховує близько 700 000 членів. Наприкінці XVIII століття прелат-сирієць із Єрусалима присвятив місцевого ченця в єпископи, але той не був визнаний Маланбарським митрополитом. Тоді єпископ перебрався на північ і заснував там у селі Тхожийор громаду своїх послідовників. Сьогодні ця Церква, що одержала назву Маланбарська Незалежна Сірійська Церква Тхожийора, нараховує близько 10 000 віруючих. Зберігаючи східну спадщину, Церква має тісні зв'язки із Церквою Мар Фоми й англіканською громадою.

У Маланбарської Православної Сірійської Церкви є Православна Богословська Семінарія в Котгаяме, що була заснована на початку XIX століття й у якій навчається зараз близько 140 студентів. Недавно тут були відкриті нові факультети, включаючи "Центр Софія" для навчання богослов'ю мирян, як чоловіків, так і жінок, і школа літургічної музики при Котгаямскому університеті Махатми Ганді. Церква, патронує деякі коледжі, школи, лікарні й сирітські притулки.

Церква підтримує й свою чернечу традицію: є чотири чоловічих громади, для священиків-целібатів і мирян, що не прийняли чернечий постриг, десять жіночих монастирів, де черниці присвячують себе праці й молитві.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ІНДІЯ, НЕВЕЛИКА ДІАСПОР А

ГЛАВА: ВАСИЛЬ МАР ФОМА МАТФЕЙ II (НАРОДИВСЯ В 1915 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1991 РОЦІ)

ТИТУЛ: КАТОЛИКОС Сходу; КАТОЛИКОС АПОСТОЛЬСЬКОГО ПРЕСТОЛУ Св. ФОМИ І МАЛАНБАРСЬКОГО МИТРОПОЛИТУ

РЕЗИДЕНЦІЯ: КОТТАЯМ, ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 000 000