Історія релігій - Лубський В.І. - Маронітськая Католицька Церква

До цим Церквам ставляться дві Східно-католицькі Церкви, у силу особливих історичних обставин не мають паралелей серед Східних Церков.

Маронітськая Католицька Церква

Історія ліванських маронітів сходить до кінця IV століття, коли навколо Св. Марона зібралася група учнів. Пізніше вони побудували на півшляху з Алеппо в Антіохію монастир. В V столітті монастир рішуче підтримувало христологічне навчання Халкідонського Собору.

На початку VIII століття ченці разом із групою своїх послідовників перебралися у віддалену область гірського Лівану, де декілька століть проіснували у відносній ізоляції. Саме в цей період вони усвідомили себе особливою Церквою й стали йменувати свого єпископа патріархом Антиохин і всього Сходу.

В XII столітті, коли хрестоносцями було засноване латинське князівство в Антіохії, мароніти ввійшли в контакт із латинської Церквою. В 1182 році мароніти формально підтвердили свою єдність із Римом, однак більшість маронітів вважає, що вони ніколи й не переривали спілкування з Римською Церквою.

Патріарх Ієремія І Аль-Амшитті (1199—1230) став першим маронітським патріархом, що відвідав Рим, де в 1215 році він брав участь у роботі Латеранского собору. Цей візит поклав початок тісним зв'язкам з Римом і тенденції до латинізації Церкви. В XVI столітті батьківщину маронітів завоювали турки, і почався тривалий період панування Османської імперії.

В 1736 році на горі Ліван був скликаний головний собор цієї Церкви, провівший важливі реформи. На соборі прийняли звід канонів Маронітської Церкви, згідно яким Церква вперше була розділена на діоцези, були встановлені правила церковного життя, головні з яких збереглися донині. З початку XIX століття західні держави, особливо Франція, сталі підтримувати маронітів, що входили до складу Османської імперії. Різанина маронітів, що турки вчинили в 1860 році, викликала збройне вторгнення французів. Після Першої світової війни Ліван і Сирія потрапили під контроль Франції.

Коли в 1944 році Франція надала Лівану повну незалежність, вона спробувала гарантувати безпеку маронітської громаді, ввівши конституцію, відповідно до якої президентом Лівану повинен бути мароніт. Однак громадянська війна, що вибухнула в 1975 році в Лівані, виявила, що майбутнє громади залишається проблематичним. Кілька тисяч маронітів покинули Ліван і і оселилися на Заході.

Починаючи з 1790 року, резиденція маронітського патріарха перебуває в Бкирки, в 25 милях від Бейрута. Нині в Церкви 10 єпархій, 770 приходів й 7 інші юрисдикції на Близькому Сході. Маронітська Церква - сама численна у Лівані, до неї входить 37% християн й 17% населення Лівану.

У маронітського патріархату є духовна семінарія в Газире і єпархіальна семінарія в Карм-Садде, біля Тріполі. Вище богословські утворення можна одержати в Університеті Св. Духа в Касликі. В 1584 році в Римі був заснований Маронітський Коледж.

Маронітська літургія має западно-сірійське походження, але зазнала виливу від східно-сірійської й латинської традицій. Євхаристичний канон Церкви сходить до сірійської літургії Св. Іакова. Літургію служили спочатку по-сірійськи, але після арабської навали стали використовувати арабську мову.

Постійна еміграція маронітів з Лівану привела в останні роки до появи громад у діаспорі.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЛІВАН, СИРІЯ, КІПР, БРАЗИЛІЯ, США, КАНАДА, АВСТРАЛІЯ

ГЛАВА: ПАТРІАРХ НАСРАЛЛАХ КАРДИНАЛ СФЕИР (НАРОДИВСЯ В 1920 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1986 РОЦІ, КАРДИНАЛ 3 1991 РОКУ)

ТИТУЛ: МАРОНІТСЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БКИРКИ (ЛІВАН)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 3 220 000