Історія релігій - Лубський В.І. - Словацька Католицька Церква

Релігійна історія греко-католиків у Словаччині тісно пов'язана з історією русинів (див. ІV.D.З. Русинська Католицька Церква). Дійсно, віками їхні історії перепліталися, оскільки Ужгородська унія 1646 року була майже одностайно прийнята на території сучасної східної Словаччини.

Після Першої світової війни більшість греко-католиків русинів і словаків опинились на території пової Чехословацької Республіки, у Мукачевській і Прешовській єпархіях. Між двома війнами серед греко-католиків виник рух за повернення до православ'я. В 1937 році візантійсько-католицька Прешовська єпархія, створена 22 вересня 1818 року, була передана з юрисдикції угорського примасу в безпосереднє підпорядкування Риму.

Наприкінці Другої світової війни Закарпаття з Мукачевською єпархією було анексовано Радянським Союзом. Прешовская єпархія вміщувала в собі в той час усіх греко-католиків Чехословаччини.

У квітні 1950 року, незабаром після комуністичного перевороту в Чехословаччині був скликаний так званий "синод" у Прешові, на якому 5 священиків і кілька мирян підписали документ про розірвання унії з Римом і повернення під юрисдикцію Московського патріархату (пізніше в Православну Церкву Чехословаччини). Греко-католицький єпископ Прешовський Гойдич і його помічники були арештовані. У 1960 році єпископ Гойдич помер у в'язниці.

Такий стан зберігся до 1968 року, коли на хвилі Празької весни, проведеної Олександром Дубчеком, колишнім греко-католицьким приходам була надана можливість повертатися в католицизм. З 292 приходів, що брали участь у цьому процесі, 205 проголосували за відновлення єдності з Римом. Це була одна з небагатьох реформ Дубчека, що вижили після радянського вторгнення в 1968 році. Проте, більшість церковних будинків, що належали греко-католикам залишились у православних, і тільки після 1993 року при новому некомуністичному словацькому уряді багато хто з них були повернуті Словацькій Греко-католицькій Церкві. У 1997 році папа Іоанн Павло II створив апостоличний екзархат у Конищі (Словаччина), частково на території Прешовської єпархії.

У 1880 році в Прешові був заснований греко-католицький богословський коледж, переданий у 1950 році православним. У 1990 році після паління комунізму греко-католицький богословський коледж відродився і приєднався до університету ім. Шафарика в Кошиці. 1 січня 1997 року факультети університету ім. Шафарика, що знаходились в Прешові, у тому числі і греко-католицький богословський факультет, відокремилися й утворили новий Прешовський університет. Греко-католицький богословський факультет навчає священиків для двох візантійсько-католицьких юрисдикцій Словаччини, а також мирян візантійсько-католицького і латинського обрядів.

Прешовська єпархія містить чимало карпаторосів. В останні роки вони помітно асимілювалися в словацькій культурі, оскільки літературу рідною мовою дістати важко, а літургія правиться або на церковно-слов'янській, або на словацькій мовах. Згідно перепису населення 1990 року, у Словаччині проживає 17 000 карпаторосів.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: СЛОВАЧЧИНА, КАНАДА

ГОЛОВА: ЄПИСКОП ЯН ГИРКА (НАРОДИВСЯ В 1923 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1989 РОЦІ)

ТИТУЛ: ЄПИСКОП КАТОЛИКІВ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ОБРЯДУ ПРЕШОВА

РЕЗИДЕНЦІЯ: ПРЕШОВ (СЛОВАЧЧИНА)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 222 000

Угорська Католицька Церква

У Середні віки в Угорщині існувала досить велика за чисельністю візантійсько-католицька Церква. У ХІ-ХІ І століттях у неї було кілька монастирів, але усі вони були зруйновані в XIII столітті під час татаро-монгольської навали.

У XV-XVI століттях через турецьке вторгнення, що обумовило переселення народів, сюди переселилось чимало православних сербів, русинів, словаків і греків. Багато хто з них згодом стали католиками, зберігши візантійські обряди. У XVIII столітті деякі угорці-протестанти прийняли католицтво і візантійський обряд, поповнивши ряди візантійських католиків і опинившись під юрисдикцією візантійських єпископів не угорців.

У міру того як греко-католики інтегрувалися в угорське суспільство, дехто став наполягати на застосуванні в літургії угорської мови, хоча церковна влада подібним нововведенням не суперечила. Перший угорський переклад літургії Іоанна Златоуста був виданий особисто лише в 1795 році. У XIX столітті в Угорщині з'явилось декілька богослужбових книг угорською мовою, але церковна влада їх не схвалила.

Важливим рубежем в історії цієї Церкви став 1900 рік, коли велика група угорських греко-католиків, відзначаючи ювілейний рік, відправилась з паломництвом у Рим. Вони подали петицію папі Леву XIII, випрошуючи благословення на використання в літургії угорської мови і створення для них особливого диоцезу. Це питання довго обговорювалось в Римі і Будапешті, і нарешті 18 червня 1912 року папа Пій X створив Хайдудорогський диоцез для 162 угоромовних греко-католицьких приходів. Застосування угорської мови дозволялося лише поза літургією: літургія проходила грецькою мовою, і священикам було дано 3 роки, щоб вивчити її. Однак вибухнула Перша світова війна, і вимога про грецьку мову вже не повторювалась. У 1930-х роках необхідні літургічні книги вийшли у світ угорською мовою.

4 червня 1924 року в Мишкольці був заснований апостоличний екзархат для 21 русинської громади, що дотепер перебували в Прешовському диоцезі і залишилися після виникнення Чехословаччини на території Угорщини. Їх виділили в особливу організацію, оскільки вони використовували на літургії церковно-слов'янську мову. Однак уже до 1940-го року вони перейшли на угорську мову, і апостоличним екзархатом став з цього часу керувати єпископ Хайдудорогський.

Хайдудорогський диоцез спочатку поширювався на східну Угорщину і Будапешт. У 1980-х роках під його юрисдикцією опинились всі греко-католики Угорщини. У Церкви є духовна семінарія в Ньіредьхазі.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: УГОРЩИНА

ГОЛОВА: ЄПИСКОП СЦІЛАРД КЕРЕШТЕС (НАРОДИВСЯ В 1932 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1988 РОЦІ)

ТИТУЛ. ЄПИСКОП ХАЙДУДОРГСЬКИЙ, АПОСТОЛЬСЬКИЙ АДМІНІСТРАТОР МИШКОЛЬЦЬКИЙ

РЕЗИДЕНЦІЯ: НЬІРЕДЬХАЗА (УГОРЩИНА)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 279 000